АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц– 4404/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія- 46 Очеретяний В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.,
суддів Бондаренка С.І., Міщенка С.В.,
при секретарі Шульзі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 02 листопада 1996 року по 23 червня 2008 року. Під час шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1., який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
За час спільного проживання в шлюбі вони придбали майно на половину якого вона має право в силу норми ст.60 СК України. А тому просила здійснити розподіл даного майна та виділити їй: кухню, меблі вартістю 2500грн., витяжку вартістю 450грн., пральну машину вартістю 2500грн., прихожу вартістю 2800грн., ваги вартістю 70грн., обігрівач «Делонжі» вартістю 300грн., спальню ( меблі) вартістю 5000грн., телевізор малий вартістю 500грн, кавоварку вартістю 200грн., праску вартістю 200грн., тостер вартістю 100грн., вентилятор вартістю 150грн., фотоапарат вартістю 100грн., фен вартістю 150грн., люстри зі спальні та коридору вартістю 140грн., корзину для білизни вартістю 75грн., полкоутримувач вартістю 50грн., а всього на суму 17285грн. Відповідачу просила виділити: кухонний куточок зі столом вартістю 1200грн., плиту вартістю 1000грн., холодильник вартістю 1000грн., телефон вартістю 300грн., меблеву стінку з зали вартістю 4000грн., музичний центр вартістю 1300грн., відеомагнітофон вартістю 300грн., ДВД – плеєр вартістю 300грн., телевізор «Панасонік» вартістю 1500грн., м’яку частину вартістю 2000грн., стіл розкладний вартістю 600грн., фільтр для води вартістю 75грн., посуд вартістю 2000грн., м’ясорубку вартістю 300грн., водонагрівач електричний вартістю 700грн., покриття вартістю 2000грн., білизну вартістю 800грн., люстри з кухні, зали вартістю 250грн., а всього на суму 17625грн. Також просила виключити з числа спільного майна подружжя комп’ютер з принтером вартістю 5000грн., який належить їх дитині та стягнути з ОСОБА_7 на її користь вартість проданого ним металевого гаража по вул.Набережна, 2 м.Умань вартістю 5000грн., половину вартості корпоративних прав ТОВ «Арт Майстер-2» в сумі 113625грн., половину вартості автомобіля ВАЗ-21015 в сумі 19442,5грн., половину вартості відчудженого відповідачем автомобіля марки «Ауді А6 Кватро» в сумі 55550грн., а всього 193617,50грн. При цьому позивач свої вимоги вмотивовує тим, що вони нажили перелічене майно під час шлюбу, а її колишній чоловік з метою позбавлення її прав на частину майна продав автомобілі та гараж без її згоди , корпоративні права продав по заниженій вартості.
Під час розгляду справи, ОСОБА_7 пред'явив до ОСОБА_6 зустрічний позов про поділ спільного сумісного майна подружжя в якому просив виключити з розподілу спільної сумісної власності подружжя, майно, яке є його особистою приватною власністю, оскільки було ним придбано до шлюбу: кухонний куточок зі столом, плиту, холодильник, пральну машину, меблеву стінку , відеомагнітофон , телевізор «Панасонік», м’яку частину, стіл розкладний, м’ясорубку, покриття на підлогу в кімнаті та кухні, малий телевізор та комп’ютер, оскільки ці речі не належать подружжю .А також просив поділити спільне майно з відповідачкою , визнавши за ним право власності : на кухонні меблі вартістю 2500грн.. витяжку вартістю 450грн., прихожу вартістю 2000грн., білизну вартістю 800грн., тостер вартістю 100грн., фен вартістю 150грн., фільтр для води вартістю 75грн., . телефон вартістю 300грн., ваги вартістю 70грн., музичний центр вартістю 975грн., ДД плеєр вартістю 300грн. обігрівач «Де лонжі» вартістю 180грн., меблі зі спальні вартістю 5000грн., кавоварку вартістю 200грн., праску вартістю 200грн., водонагрівач електричний вартістю 620грн., вентилятор вартістю 150грн.,фотоапарат вартістю 100грн., покриття на підлозі в спальні вартістю 500грн., люстри в спальні і коридорі вартістю 140грн., корзину для білизни вартістю 75грн., полкоутримувач вартістю 50грн., а всього майна на суму 15735грн. А відповідачу ОСОБА_6 виділити: щіточки для віражу вартістю 750грн., валізу з парфумами вартістю 6000грн., диван вартістю 1400грн., плед вартістю 400грн., крісло вартістю 300грн., меблі- столик тумбочка вартістю 800грн., дзеркало вартістю 200грн., годинник вартістю 200грн., чайник електричний вартістю 100грн., килим вартістю 150грн., рекламний неоновий щит вартістю 3800грн., посуд вартістю 2000грн., а всього на загальну суму 16100грн. Мотивуючи такий порядок розподілу тим, що більшість майна, яке він пропонує для виділу колишній дружині використовується нею у її професійній діяльності.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року позов ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_7 – задоволені частково. При цьому суд виділив ОСОБА_6 в натурі та визнав за нею право власності на майно: щіточки для віражу вартістю 750грн., чемодан з парфумами вартістю 6000грн., диван вартістю 1400грн., плед вартістю 400грн., крісло вартістю 300грн., меблі: столик-тумбочка вартістю 800грн., дзеркало вартістю 200грн., годинник вартістю 200грн., чайник електричний вартістю 100грн., килим вартістю 150грн., рекламний неоновий щит вартістю 3800грн., посуд вартістю 2000грн., постіль вартістю 800грн.,а всього на загальну суму 16900грн., стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2500грн.
ОСОБА_7 суд виділив в натурі та визнав за ним право власності на майно: кухонні меблі вартістю 2500грн., витяжку вартістю 450грн., меблі прихожої вартістю 2800грн., тостер вартістю 100грн., фен вартістю 150грн., фільтр для води вартістю 75грн., телефон вартістю 300грн, ваги вартістю 70грн., музичний центр вартістю 975грн., DVD-плеєр вартістю 300грн., обігрівач «Делонгі» вартістю 180грн., спальний меблевий гарнітур вартістю 5000грн., кавоварку вартістю 200грн., праску вартістю 200грн., водонагрівач електричний вартістю 620грн., вентилятор вартістю 150грн., фотоапарат вартістю 100грн., покриття на підлогу в спальні вартістю 500грн., люстри в спальню та коридор вартістю 140грн., корзину для білизни вартістю 75грн., полкоутримувач у ванну вартістю 50грн., а всього на загальну суму 14935грн.
ОСОБА_6 на це рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не взяв до уваги встановлену експертом дійсну вартість майна ТОВ «Арт Майстер-2» , яка становить 1399500грн., а взяв за основу лише зміст Договору від 12.06.2007 року, порушивши п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» . При цьому не врахувавши, що за договором про продаж корпоративних прав ОСОБА_7 приховав від поділу належну йому частину майна даного підприємства ,оскільки нові власники підтвердили, що вони придбали все підприємство. Також апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки гр.ОСОБА_8, який був представником ОСОБА_7 , після подачі останнім зустрічного позову був допущений судом як третя особа по справі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , судова колегія приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційна скарги не має.
Так , сторони проживали у шлюбі з 02.11.1996 року по 23.06.2008 року . А тому відповідно до норми ст.60 СК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7. на праві спільної сумісної власності може належати лише майно, набуте цим подружжям за час шлюбу . І суд , розглядаючи дану справу , вірно встановив перелік майна, що набули сторони по справі під час спільного проживання сім’єю , узгодивши його вартість зі сторонами. Чого не оспорювала апелянт в поданій скарзі. Також суд , визначаючи частки їх майна , правильно застосував норму ч.1 ст.70 СК України та визначив права обох з подружжя на рівні частки в спільному майні, враховуючи , що вони шлюбного договору не укладали , а їх спільна дитина проживає з батьком. При цьому, здійснюючи реальний розподіл набутого майна , суд вірно послався на норму ч.3 ст.71 СК України, яка передбачає, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а їх вартість враховується при присудженні іншого майна другому з
подружжя, та виділив ОСОБА_6 речі , що використовуються нею в її професійній діяльності, а , відповідно, ОСОБА_7. речі побутового вжитку. І цей порядок не оспорювала апелянт в апеляційній скарзі та погодився з тим, що він є справедливим , її представник в ході апеляційного розгляду справи.
Також, хоч ОСОБА_6 і оскаржує рішення суду в цілому, але не наводить жодного доказу щодо неправильності висновків суду в частині не включення до спільного майна подружжя автомобіля «Ауді А6» , який згідно технічного паспорту належить гр.ОСОБА_8 ( батьку ОСОБА_7) , як не надала вона доказів, що доказують протилежне, і під час розгляду справи судом першої інстанції. Тому і в цій частині рішення є цілком законне.
Правильно суд визначив і правовідносини даного подружжя, пов’язані з продажем автомобіля ВАЗ-21150 та гаража, які були реалізовані під час спільного проживання сторін у шлюбі та не включив їх до переліку майна, що підлягає поділу, оскільки ці речі були продані задовго до припинення шлюбних відносин і при цьому ОСОБА_6, знаючи, що її тодішній чоловік укладає угоди про їх продаж, не заперечувала проти цього та не оскаржувала договорів купівлі-продажу автомобіля і гаража.
Безпідставним є і посилання скаржниці на ті обставини, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не взяв до уваги встановлену експертом дійсну вартість майна ТОВ «Арт Майстер-2» , яка становить 1399500грн., а взяв за основу лише зміст Договору від 12.06.2007 року. Оскільки з матеріалів справи вбачається , що при формуванні статутного фонду ТОВ «Арт Майстер-2» не використовувалися кошти подружжя ОСОБА_6. Крім того з договору купівлі-продажу корпоративних прав від 12 червня 2007 року, посвідченого Уманською державною нотаріальною конторою, реєстраційний №12554, вбачається що ОСОБА_7 здійснив продаж гр.ОСОБА_11 корпоративних прав на свою частку в статутному фонді ТОВ «Арт Майстер-2», а не майна товариства на яке претендує позивач ОСОБА_6 і яке не є власністю його учасників, а належить виключно юридичній особі, засновником якої був ОСОБА_7.. І цей договір на даний час недійсним не визнаний. А як зазначено в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» , виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України лише, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із
подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ
одержаних доходів, і аж ніяк не майна товариства. А про такий поділ доходів позивач ОСОБА_7. вимог в позові не ставила і це питання предметом судового розгляду не було.
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а як вбачається з вищевикладеного будь-яких суттєвих порушень норм матеріального і процесуального права при постановленні даного рішення допущено не було.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
у х ва л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 про поділ спільного сумісного майна подружжя - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року - залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя С.В.Міщенко