АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю адвоката ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2, відповідачки-позивачки, апелянтки ОСОБА_3, позивачки-відповідачки ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про
стягнення вартості будівельних матеріалів, ремонтно-будіве-
льних робіт, визнання права власності на меблі, побутову тех-
ніку,
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення, встановлення порядку корис-тування житлом, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
14 січня 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися в Літинський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про виз-нання права власності на квартиру АДРЕСА_1. Позов мотивували тим, що спірна квартира, яка розташована на першому поверсі двоповерхового будинку та складається з двох відокремлених кімнат житловою площею 25,6 кв.м., на праві власності належить відповідачам в рівних частках - по 1/2 частині кож-ному. Проте позивачі за власні кошти зробили в квартирі ремонт, самочинно її перепланували, обставили меблями і побутовою технікою. Вартість ремон-ту, придбаного майна, вкладені в купівлю квартири власні 9000,00 гривень загалом значно перевищують вартість помешкання, зазначену в договорі її ку -півлі-продажу. Враховуючи розлучення дітей - відповідачів у справі, не про-живання відповідачки ОСОБА_3 в квартирі, в суд було заявлено вимогу про визнання за подружжям ОСОБА_2 права власності на спірне житло ( а. с. 2-5 ).
11 лютого 2008 року ОСОБА_3 пред’явила в суд зустрічний позов до ОСОБА_5, ОСОБА_2, їхнього сина ОСОБА_4 про усунення переш-код в користуванні власністю, вселення, встановлення порядку користування житлом, стягнення моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини. Квартира АДРЕСА_1 придбана нею з відпові-дачем ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року, зареєстрованому 10.02.2006 року в КП «Вінницьке обласне бюро технічної ін -вентаризації», за власні кошти в період шлюбу і належить їм обом в рівних частках. В листопаді 2007 року шлюб між подружжям ОСОБА_4 розірвано, в цей же період часу колишній чоловік зі своїми батьками - первісними пози-вачами у справі - поміняли вхідні двері в квартиру, через що ОСОБА_3 не може користуватися належним їй на праві власності майном. ОСОБА_3 просила вселити її в спірну квартиру, зобов’язати відповідачів не чинити їй перешкоди в користуванні власністю ( квартирою ), встановити порядок ко-ристування помешканням, виділивши їй з дитиною кімнату площею 16,00 кв. м., ОСОБА_4 - кімнату площею 9,6 кв.м., підсобні приміщення залишити в спільному користуванні бувшого подружжя. ОСОБА_3 просила стягну-ти з відповідачів на свою користь моральну шкоду в сумі 1700,00 гривень за завдані душевні страждання, переживання, стреси, порушення звичного укла-ду життя ( а. с. 60-62 ).
11 червня 2008 року первісні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 подали суду заяву про зміну предмету позову. Зазначали, що просять стягнути з від-повідачів ( кожного окремо ) на свою користь затрачені ними кошти на буді-вельні матеріали, ремонтні роботи, здійснені в квартирі власників ОСОБА_3, на придбання меблів і побутової техніки, що становить суму 27757,80 гривень з кожного ( а. с. 129 ).
01 березня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уточнили свій позов, просили суд у відповідності з висновком додаткової судово-будівельної екс-пертизи від 25.12.2009 року № 1836 ( а. с. 211-219 ) стягнути на свою користь з кожного з відповідачів ОСОБА_3 по 17110,00 гривень вартості понесених ви-трат на будівельні матеріали, ремонтні роботи в квартирі, визнати за собою право власності на меблі і побутову техніку на загальну суму 16569,00 гри-вень, а саме: чотири люстри, холодильник «Самсунг», шафу-купе, кухонні ме -блі з м’яким куточком, спальню «Соня», меблеву стінку, м’який куточок ( а. с. 229 ).
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2010 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2 затрачені ними кошти на будівельні матеріали, ремонтні роботи в кварти-рі АДРЕСА_1, Літинського району в сумі 34220,00 гривнь в рівних частках - по 17110,00 гривнь з кожного. Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_2 право власності на меблі і побутову техніку на загальну суму 16569,00 гривень, а саме: на чотири люстри, холодильник «Самсунг», шафу-купе, кухонні меблі з м’яким куточком, спальню « Соня », меблеву стінку, м’який куточок. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 судо-ві витрати на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2 в розмірі 51,00 гривні су-дового збору, 30,00 гривень витрат на ІТЗ, в рівних частках з кожного по 40, 50 гривень. У позові ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі (а.с.260-270).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачка-позива-чка ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку ( а. с. 275-280 ) та просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про відмову у позові ОСОБА_5, ОСОБА_2, її власний позов задоволи-ти в повному обсязі . Апелянтка посилається на незаконність, необгрунтова-ність оскаржуваного рішення, неправильне застосування судом першої інста-нції під час його ухвалення норм матеріального права, недоведеність обста-вин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія cуддів у відповідності зі ст. 305 ЦПК України ухвалила розгляну-ти дану справу за апеляційною скаргою у відсутності позивача-відповідача ОСОБА_2, оскільки його інтереси згідно ордера, виданого адвокатським об'єднанням, представляє фахівець в галузі права, адвокат ОСОБА_1 ОСОБА_2 завчасно, в установленому порядку повідомлений про день, час і місце розгляду справи ( а. с. 253 ), але в судове засідання не з'явився з невідо-мої причини, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки, заперечення інших осіб, які берть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізував-ши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного судово-го рішення межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді пер-шої інстанції, колегія суддів апеляційного суду Вінницької області прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задово-ленню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рі-шення про часткове задоволення взаємно заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтерд-жуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановле-них обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідно-син.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і все -бічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обста-винам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судом встановлено і це ніким з осіб, які беруть участь у справі, не оспо-рюється, що квартира АДРЕСА_1 придбана по -дружжям ОСОБА_3 ( первісними відповідачами у справі ) для використання за прямим призначенням. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєструва-ли шлюб в установленому порядку 19 липня 2005 року, 29 грудня 2005 року вони спільно придбали згадане помешкання ( а. с. 13-14 ), 13 жовтня 2006 ро-ку у молодого подружжя народилася донька Яна ( а. с. 10 ). Рішенням Ленін-ського районного суду м. Вінниці від 21 листопада 2007 року, як тільки дити-ні виповнився рік, шлюб між подружжям ОСОБА_3 було розірвано з ініціативи чоловіка - ОСОБА_4 ( а. с. 11 ). Дане рішення набрало законної сили 03 грудня 2007 року.
Задовільняючи позов ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині стягнення з обох ОСОБА_4 на їхню користь коштів, затрачених на придбання будівельних матеріалів, здійснення ремонту в квартирі АДРЕСА_1, визнаючи на ОСОБА_2 право власності на всі заявлені ними в позові речі домашнього вжитку ( меблі, по-бутову техніку ), суд посилався на те, що саме батьками ОСОБА_4 - пози-вачами ОСОБА_2 був проведений ремонт в квартирі сім’ї ОСОБА_4 і за їхні вла-сні кошти, без вкладення коштів молодого подружжя, матері ОСОБА_3 Та -кий висновок суду грунтується на показах відповідача ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, документальних доказах ( квитанціях, накла-кладних ), представлених суду саме первісними позивачами, на чому наголо-шує суд, висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25.12.2009 року № 1836 (а. с. 211-219 ).
Проте з таким висновком суду першої інстанції однозначно погодитися не можна.
Показання допитаних судом свідків не можуть прийматися до уваги, як до -кази вони є недопустимими, оскільки суд в порушення ч. 5 ст. 180 ЦПК Ук-раїни допитав свідків без приведення їх до присяги, відібрання відповідних розписок. Останні в матеріалах справи відсутні.
Висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25.12. 2009 року № 1836 не може однозначно використовуватися на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2, він є відносним. За даним висновком вартість ре-монтно-будівельних робіт, здійснених в квартирі АДРЕСА_1, Літинського району згідно розрахункових показників станом на 2006-2007 роки могла складати 34220,00 гривень. Але апелянтка небезпід-ставно зазначає, що спірна сума могла і не складати таку вартість згаданих ремонтних робіт, будматеріалів. Крім того, в роботах, їх оплаті, придбанні бу -дівельних матеріалів приймав участь і син первісних позивачів, за тверджен-ням апелянтки - вона сама та її мати. Дані доводи є неспростованими, підля-гають прийняттю до уваги.
При цьому належить мати на увазі, що участі в огляді квартири експертом ОСОБА_3 не приймала, обсяги та види ремонтно-будівельних робіт, що були проведені в квартирі, визначалися експертом за результатами візуально-інструментального обстеження, погодженими позивачем ОСОБА_2, ОСОБА_4 ( тобто, лише сторонами, інтереси яких є спільними у спорі ).
Судом не дано жодної оцінки висновку судової будівельно-технічної екс-пертизи від 24 лютого 2009 року № 3762/3763 ( а. с. 176-184 ), згідно якого при проведенні експертом відповідного дослідження було встановлено, що визначити вартість ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 не представляється можливим. Проте даний експер-тний висновок, з врахуванням того факту, що судом не встановлено конкрет-ного періоду часу, протягом якого проводився ремонт в квартирі подружжя ОСОБА_4, має важливе оціночне значення, адже 13 жовтня 2006 року апелянт-ка уже народила доньку і, звісно, протягом певного тривалого періоду вагіт-ності, родів, догляду за малолітньою дитиною не могла приймати фізичну участь в ремонтно-будівельних роботах, придбанні будівельних матеріалів, меблів, побутової техніки. Її посилання на дані обставини в апеляційній скар-зі є обгрунтованими і заслуговують на увагу.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( догляд за ди- тиною, хвороба тощо ) самостійного заробітку. Кожна річ, набута за час шлю -бу, крім речей індивідуального користання, є об’єктом права спільної суміс-ної власності подружжя.
Накладні, квитанції, представлені суду первісними позивачами, що містя-ться на аркушах справи 20-29, безспірно не доводять їхніх вимог стосовно вкладення саме ними коштів в придбання будматеріалів, окремих речей, ос-кільки видані без зазначення в них особи, що їх придбавала. В даному випад-ку слід звернути увагу і на доводи апеляційної скарги, що кошти витрачалися як молодого подружжя, так і батьків обох сторін, а документи, представлені суду ОСОБА_2, знаходилися в спірній квартирі, доступ до якої саме вони й ма -ли. ОСОБА_3 після придбання батьками ОСОБА_4 13 листопада 2007 року ( перед розірванням шлюбу 21 листопада 2007 року ) вхідних металевих дверей і встановлення їх в квартирі доступу в помешкання не мала.
Придбання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 окремих меблів та побутової техніки з указаного ними в позовних заявах переліку доводиться наявними в матеріалах справи розрахунковими квитанціями і накладними ( а. с. 25 – 29 ). В цій частині позов підлягає безумовному задоволенню.
Відмовляючи в позові ОСОБА_3 щодо вселення в спірну квартиру та усунення перешкод у користуванні нею з боку ОСОБА_5, ОСОБА_2, колишнього чоловіка ОСОБА_4, суд першої інстанції посилався на те, що в позивачки є ключі від помешкання, вона може вільно в нього заходити, її право на користування власністю ніким не оспорюється.
Однак, якщо ОСОБА_3 має ключі від вхідних дверей квартири, може вільно нею користуватися за відсутності будь-яких перешкод для неї в цьому, то суду належало запропонувати позивачці відмовитися від заявленого позо-ву як такого, що фактично не існує. Але відмова в даному позові обгрунтова-на його безпідставністю.
При цьому слід памятати, що первісним був позов ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на всю квартиру АДРЕСА_1, отже вони були переконані у наявності в них права на це майно аж до зміни ними в суді предмету позову. Це не виключає їхні певні дії як власників спірного майна по відношенню до первісних пози-вачів.
Проте ОСОБА_3 наполягає на задоволенні її вимог як власниці, та, вра-ховуючи знаходження на її утриманні і вихованні малолітньої дитини, ці ви-моги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлової квартири має право вико-ристовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб. Право спільної часткової власності здійснюється співвлас-никами за їх спільною згодою. Частиною 3 ст. 319 ЦК України встановлено, що всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Стат-тею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ни-ми.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на май-но, набуте під час шлюбу. Розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відпо-відно до ЦК України ( ст. 68 СК України ).
ОСОБА_5, ОСОБА_2 не є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Підлягає частковому задоволенню позов ОСОБА_3 щодо відшкодуван-ня завданої їй моральної шкоди з огляду на наступне.
Після розірвання 21 листопада 2007 року шлюбу з ініціативи чоловіка ( а. с. 11 ), заміни вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_1 після їх придбання 13 листопада 2007 року ( а. с. 21 ) відповідачка-по -зивачка ОСОБА_3 проживала в своєї матері в м. Вінниці разом з малоліт-ньою донькою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 10 ). 14 січня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 пред’явили до неї та бувшого чоло-віка позов про визнання за ними права власності на квартиру, 1/2 частина якої належала ОСОБА_3 на праві приватної власності. Звичайно, ОСОБА_3 не могла залишатися спокійною через заявлення такої судової вимоги. Вона стверджує у власній позовній заяві, апеляційній скарзі, які підтримує протягом всього часу розгляду судового спору, що неправомірними діями від -повідачів, які наполягали в претендуванні на її власність, за її вимушеним зустрічним позовом їй протягом тривалого часу завдавалися нервові стреси, переживання, порушення звичайного укладу життя. Вона змушена була звер-татися за захистом своїх прав, а відтак і дитини, в правоохоронні органи ( в міліцію з приводу заміни замка вхідних дверей ), адвокатуру, суд, витрачати на це кошти, час, який мала б проводити з дитиною.
Враховуючи, що відповідачі завдали моральну шкоду ОСОБА_3 взає-мопов’язаними, сукупними діями, діями з одним наміром, у відповідності з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( не-майнової ) шкоди» з наступними змінами, моральну шкоду слід стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в солідарному порядку. Колегія cуддів прийшла до висновку, що моральна шкода дійсно спричинена ОСОБА_3 протиправними діяннями відповідачів щодо її власності, між такими ді-ями та шкодою є причинний зв'язок.
Визначаючи розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, колегія суддів враховує ступінь моральних страждань, які терпіла позивачка, у зв’яз-ку з порушенням її права власності, втрати немайнового характеру з враху-ванням перебування з нею дитини, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, стан здоров'я ( а. с. 109-111 ) і приходить до висновку, що відшко-дуванню підлягає шкода в сумі 500,00 гривень.
В позові про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, Літинського району ОСОБА_3 належить відмовити, оскільки як зазначали в своїй первісній позовній заяві ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ( а. с. 2-5 ), здійснюючи ремонт спірної квартири за погод-женням з подружжям ОСОБА_3, вони самочинно здійснили перепланування по -мешкання, в результаті якого одна кімната стала суміжною з кухнею. Таке самочинне перепланування, здійснене внаслідок спільних дій сторін у справі, що слідує з цієї позовної заяви, дійсно має місце, доводиться технічною доку-ментацією на квартиру, наявною в матеріалах справи. За умови відсутності ізольованих кімнат в квартирі встановлення порядку користування нею реа-льно неможливе.
На виконання вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи частковість задово-лення взаємних позовів, відмову в позові про стягнення вартості використа-них під час ремонтно-будівельних робіт в квартирі колишнього подружжя ОСОБА_3 матеріалів, вартості самих цих робіт за недоведеністю позовних ви-мог, часткове задоволення позову про визнання права власності на окремі меблі, побутову техніку, колегія cуддів вважає правильним, доцільним і спра-ведливим залишити судові витрати у справі за сторонами, які їх понесли.
Із ОСОБА_5, ОСОБА_2 належить стягнути недоплачене ними при зверненні в суд з первісним позовом, заявою про зміну предмета позову дер-жавне мито на користь держави в сумі 684,16 гривні.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в даній справі, частково за-довольняючи взаємно заявлені позовні вимоги, виходить з доводів і запере-чень сторін, дотримуючись принципу їх змагальності, справедливості, розум-ності та добросовісності цивільного законодавства, диспозитивності цивіль-ного судочинства,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 319, 383, 386, 391, 1167 ЦК України, ст. ст. 60 - 63, 65, 68 СК України, ст. ст. 88, 180, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія cуддів –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволити ча-стково.
Визнати право власності ОСОБА_5, ОСОБА_2 на меблі і побутову техніку на загальну суму 10114,00 гривень ( десять тисяч сто чотирнадцять гривень 00 коп. ), а саме на: холодильник «Самсунг» вартістю 2430,00 гривень, шафу-купе вартістю 4000,00 гривень, кухонні меб-лі з м ’ яким куточком вартістю 1575,00 гривень, спальню «Соня» вартістю 2109,00 гривень.
В решті позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_2 відмовити.
Позов ОСОБА_3 задоволити частково.
Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов’язати ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в ко -ристуванні її власністю - квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у від -шкодування завданої моральної шкоди 500,00 гривень.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь держави 684,16 гривні недоплаченого державного мита при звер-ненні в суд з первісним позовом та заявою про зміну предмета позову.
Решту судових витрат залишити за сторонами, які їх понесли.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його прого-лошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: