АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–3390/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія- 46 Марцишевська О.М
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.,
суддів Бондаренка С.І., Міщенка С.В.,
при секретарі Шульзі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Черкаській області про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, припинення права власності на автомобіль, зобов’язання до вчинення дій по реєстрації права особистої приватної власності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна та визнання права власності на автомобіль ,-
в с т а н о в и л а :
19 грудня 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права приватної власності на автомобіль, відшкодування матеріальної та моральної шкоди . Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначав, що 19 грудня 2003 року він придбав автомобіль Деу-Ланос (DAEWOO-LANOS) D4LМ500 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який потребував ремонту, розрахувавшись за нього коштами, що були ним отримані внаслідок його особистої підприємницької діяльності . При цьому , сплативши гроші продавцю, він отримав від нього посвідчену нотаріально довіреність на керування цим автомобілем з правом його продажу. Згодом вирішив переоформити автомобіль з попереднього власника, однак через те, що не міг виконати за довіреністю дії у власних інтересах, домовився з відповідачем ОСОБА_7 про укладення договору купівлі-продажу, за яким вона мала виступити покупцем, а він уповноваженою особою власника автомобіля. 23 грудня 2003 року сторонами було підписано біржовий контракт №11, який був зареєстрований на товарній біржі «Регіональна товарна Біржа». Відповідно до якого відповідач ОСОБА_7 виступила покупцем автомобіля. Ціна автомобіля становила 9205,00 грн. На підставі даного договору автомобіль було зареєстровано в ДАІ на ім’я ОСОБА_7 з присвоєнням йому державного реєстраційного номеру НОМЕР_2. Але при укладенні вказаного контракту будь-яких витрат по оплаті вартості автомобіля відповідач ОСОБА_7 не несла, вона оплатила лише витрати, пов'язані з укладенням біржової угоди і реєстрацією автомобіля в органах ДАІ. А оскільки автомобіль потребував ремонту, ОСОБА_7 оплатила частину пов'язаних з цим витрат, що складає 20 відсотків від загальної суми, що була витрачена на його придбання, реєстрацію та ремонт. За таких умов він вважає, що 80 % автомобіля належить йому. А поскільки весь час розгляду справи з приводу визнання за ним права власності на даний автомобіль, він зберігався у відповідачки і його вартість знизилась на 9683,03 грн. ,то ці збитки ,на його думку , повинні бути покладені на відповідачку, а за ним визнано право власності на весь автомобіль з перереєстрацією його в ДАІ на його ім’я .
Вважаючи дії відповідачки незаконними, за захистом свого права він змушений був звернутися до суду. При цьому стан його здоров'я погіршився. Що спричинило йому моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
У ході розгляду справи ОСОБА_6 неодноразово змінював і доповнював свої позовні вимоги і в їх остаточній редакції просив суд :
1. Визначити належну йому ідеальну частку автомобіля «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 у розмірі 80% або 4/5 його вартості на час придбання та період спільного проживання з ОСОБА_7 до 01 червня 2005 року.
2.Визнати за ним право особистої приватної власності на весь автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 .
3. Припинити право власності ОСОБА_7 на автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2.
4.Зобов’язати управління Державтоінспекції УМВС України в Черкаській області внести запис до реєстраційних документів про те, що він є одноособовим власником автомобіля «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 та видати свідоцтво про державну реєстрацію цього транспортного засобу на його ім’я.
5. Стягнути з відповідачки на його користь 4067,43 грн. матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням його частки в автомобілі.
6. Стягнути з відповідачки ОСОБА_7 на його користь на відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень і судові витрати по справі, а всього 20810 гривень.
7. Стягнути з управління Державтоінспекції УМВС України в Черкаській області на його користь 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Під час розгляду справи, у березні 2006 року ОСОБА_7 пред'явила до ОСОБА_6 зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на автомобіль. Обґрунтовуючи свої вимоги , вона зазначила, що 23 червня 2001 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 Під час подружнього життя ними було придбано автомобіль Фольцваген ЛТ 28 (VOLKSWAGEN LT 28), який є сумісною власністю подружжя. На підставі довіреності від 09.09.2005 року, посвідченої державним нотаріусом Третьої Державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_6 05.01.2006 року продав вказаний автомобіль за 5500 доларів США, що складає 24500,00 грн. Всю зазначену суму грошей він залишив у себе і користується ними на свій розсуд. На її прохання віддати 1/2 частину , виручених від продажу автомобіля коштів, їй - ОСОБА_6 категорично відмовляється. У зв’язку з чим просила стягнути з ОСОБА_6 12 250,00 грн. в якості її частки від відчуження спільного майна подружжя - автомобіля Фольцваген ЛТ 28 (VOLKSWAGEN LT 28) державний номерний знак НОМЕР_3. Крім того Булатова Л.М зазначила, що спільно ОСОБА_6 ними на її ім’я був під час шлюбу придбаний автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2, який є їх спільним майном, що підлягає поділу. А враховуючи, що в ОСОБА_6 є у власності транспортні засоаби, а цей автомобіль придбавався для неї, на неї був зареєстрований і нею експлуатувався та обслуговувався, то у зв’язку з цим просила визнати за нею право власності на нього зі сплатою нею на користь ОСОБА_6Г Ѕ частини його вартості, які вона готова сплатити.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 – відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_7 в частині поділу автомобіля «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 задоволено . Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за Ѕ частину автомобіля «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 в сумі 9197грн. 50коп. та визнано за ОСОБА_7 право власності на автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2.
ОСОБА_6 на це рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин ,що мають значення для справи, вважаючи їх встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи , порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. А саме не дослідив всіх доказів, безпідставно дійшов висновку, що автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 є спільним майном подружжя, хоча насправді він таким не є, бо був придбаний на його дошлюбні заощадження. Так само безпідставно відмовив у задоволенні його позову, не врахувавши вказаних обставин, а також того, що даний автомобіль, перебуваючи у користуванні ОСОБА_7, з її вини зазнав пошкоджень та експлуатаційного зносу і втратив у своїй вартості. А також суд не врахував заподіяної йому з боку відповідачів моральної шкоди їх протиправними діями в процесі розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , судова колегія приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційна скарги не має.
Так , сторони проживали у шлюбі з 23.06.2001 року по 15.02.2007 року і лише з 05.04.2006 року рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси було встановлено режим окремого проживання даного подружжя. А тому, враховуючи, що на дату придбання гр.ОСОБА_7 ( 25.12.2003 року ) автомобіля «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 остання перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , то відповідно до норми ст.22 КпШС УРСР , який діяв на той час, суд дійшов правильного висновку, що даний автомобіль є спільним майном подружжя, як такий, що був придбаний сторонами під час їх проживання в шлюбі. Також суд, на підставі наданих сторонами доказів, дійшов вірного висновку про відсутність доказів про те, що він був придбаний на дошлюбні заощадження ОСОБА_6 , оскільки відповідно до ст.24 КпШС УРСР роздільним майном подружжя є майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування чи речі індивідуального вжитку за винятком коштовностей і предметів розкошу. Таким чином даний автомобіль під жодне поняття індивідуального майна подружжя не підпадає , а шлюбного договору сторони не укладали. Тому і підстав для визнання за позивачем права власності на 80% або 4/5 частини даного автомобіля не має, оскільки згідно ч.1 ст.70 СК України частки в спільному майні дружини та чоловіка є рівними і підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, передбачених ч.2 ст.70 СК України - позивач не навів.
Відповідно, враховуючи, що автомобіль «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 є спільним майном подружжя, то ОСОБА_7 користувалася ним на законних підставах як рівноправний співвласник , в порядку, що передбачений ст.369 ЦК України та ст.65 СК України, а його пошкодження були допущені не умисно, тому і підстав для відшкодування даної матеріальної шкоди в порядку ст.1166 ЦК України не має.Як не має підстав для стягнення з ОСОБА_7 і УДАІ УМВС в Черкаській області моральної шкоди , про що вірно вказав суд у рішенні, відмовляючи в задоволенні первісного позову. Водночас, враховуючи, що шлюб між сторонами було розірвано і ОСОБА_7. було заявлено зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя, суд вірно прийняв його до провадження з первісним позовом. А розглядаючи даний спір дійшов до правильного висновку про неможливість розподілу автомобіля «Деу Ланос» 1998р.в. д.н.з НОМЕР_2 в натурі та про неможливість його спільної експлуатації, оскільки між його співвласниками склалися неприязні стосунки. Також, враховуючи, що автомобіль перебував у власності ОСОБА_7 і є річчю неподільною , а позивач вже має у власності кілька транспортних засобів,суд правильно виділив даний автомобіль ОСОБА_7 з присудженням з неї на користь ОСОБА_6 грошової компенсації за 50% його вартості, встановленої висновком товарознавчої експертизи, який сторони не оспорювали , зважаючи на ту обставину, що дану суму ОСОБА_7 готова була внести на депозитний рахунок суду, але не зробила цього лише через його відсутність .
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а як вбачається з вищевикладеного будь-яких суттєвих порушень норм матеріального і процесуального права при постановленні даного рішення допущено не було.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
у х ва л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Черкаській області про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, припинення права власності на автомобіль, зобов’язання до вчинення дій по реєстрації права особистої приватної власності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна та визнання права власності на автомобіль - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 22 квітня 2010 року - залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя С.В.Міщенко