ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-2739/10/1770
06 липня 2010 року 15год. 59хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Двигай В.А., Максимчук В.П.,
відповідача: представник Дем'янович М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Відділ Держкомзему у м. Дубно
доДержавна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області
про скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису. На підставу своїх вимог спирається на те, що з 11 по 27 травня 2010 року відповідачем проводилась планова перевірка позивача стосовно дотримання державної дисципліни цін при встановленні формуванні та застосуванні тарифів на роботи із землеустрою, земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, які пов’язані з оформленням документів в тому числі - правовстановлюючих за період з 01.06.2009 року по 30.04.2010 року. За результатами цієї перевірки було складено Акт №000256 від 27.05.2010р., в якому було зазначено, що позивачем безпідставно стягувалась плата за послуги підготовки договорів оренди та послуги з визначення розміру орендної плати, а також стягувалась плата у завищеному розмірі за послуги з надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки. Не погоджуючись з такими висновками, позивач підписав даний Акт із зауваженнями, які направив відповідачу 01.06.2010р. за № 01-13-291, однак, відповідач проігнорував цей факт і ще 28.05.2010р. склав припис про усунення порушень державної дисципліни цін за №188. 02.06.2010р. відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позивач вважає, що рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №157 від 02.06.2010р. та припис №188 від 28.05.2010р. є незаконними та необґрунтованими оскільки, відповідно до п.2 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі визначено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів. Згідно пп.8 п.5 цього ж Порядку, одним із видів земельно-кадастрових робіт і послуг, які надаються державними органами земельних ресурсів на платній основі є складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою. Разом з тим, пп.7, 8 табл. 6.1. Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, передбачено, що саме підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування оформлення проектів договорів оренди землі, переоформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай), за перереєстрацію державних актів на право власності на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, здійснюється територіальними органами Держкомзему на платній основі.Крім того, позивач вказує на те, що свої заперечення на акт відповідача, ним було подано 01.06.2010р., а припис відповідачем був винесений 28.05.2010р., тобто на наступний день, а тому, вважає, що відповідачем не було враховано доводів позивача, які він виклав у своєму запереченні, в зв’язку з чим і припис і рішення щодо застосування економічних санкцій на думку позивача підлягають до скасування.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача вимоги позивача не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В заперечення позовних вимог зазначив, що при проведенні планової перевірки позивача, було виявлено ряд порушень при нарахуванні плати на землевпорядні роботи та послуги, а саме: позивачем безпідставно стягувалась плата за послуги з оформлення проектів договорів оренди землі та за послуги з визначення розмірів орендної плати на земельні ділянки, внаслідок чого позивачем було одержано необґрунтованої виручки на суму 2405,00грн. Крім того, в трьох випадках встановлено завищення плати за надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки першої категорії з одним функціональним призначенням для фізичних осіб, а саме: плата стягувалась у розмірі 7,00грн. замість 5,00грн. За результатами цієї перевірки було складено акт від 27.05.2010р. №256 і на підставі даного акту, відповідачем було прийнято рішення від 02.06.2010р. №157 про застосування до позивача економічної санкції у вигляді стягнення в доход державного бюджету необґрунтованої отриманої виручки в розмірі 2411,00грн. та 4822,00грн. штрафу.
Відповідач вважає, що жодним із нормативно-правових актів не передбачено надання державними органами земельних ресурсів на платній основі таких послуг як «підготовка договорів оренди»та «визначення розміру орендної плати». Крім того, відповідач вказує, що типовий договір оренди землі, форми розрахунку розміру орендної плати затверджені Постановою КМУ від 03.03.2004р. №220 із змінами, внесеними постановою КМУ від 13.12.2006р. №1724. Також, Законом України «Про оренду землі»визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування –орендодавця.
Щодо завищення плати за надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки, то пп.8.1 п.6.1 Розмірів оплати передбачено, що вартість вищевказаної послуги з одним функціональним призначенням становить 5,00грн., однак відповідачем всупереч вказаному нормативно-правовому акту стягувалась плата за надання цієї послуги в розмірі 7,00грн.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з наступного.
З 11 по 27 травня 2010 року відповідачем проводилась планова перевірка позивача стосовно дотримання державної дисципліни цін при встановленні формуванні та застосуванні тарифів на роботи із землеустрою, земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, які пов’язані з оформленням документів в тому числі правовстановлюючих за період з 01.06.2009 року по 30.04.2010 року. За результатами цієї перевірки було складено Акт №000256 від 27.05.2010р., в якому було зазначено, що позивачем безпідставно стягувалась плата за послуги з оформлення проектів договорів оренди землі та за послуги з визначення розмірів орендної плати на земельні ділянки, внаслідок чого позивачем було одержано необґрунтованої виручки на суму 2405,00грн. Крім того, в трьох випадках встановлено завищення плати за надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки першої категорії з одним функціональним призначенням для фізичних осіб, а саме: плата стягувалась у розмірі 7,00грн. замість 5,00грн. За результатами цієї перевірки було складено акт від 27.05.2010р. №256 і на підставі даного акту, відповідачем було винесено припис за № 188 від 28.05.2010р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та прийнято рішення від 02.06.2010р. №157 про застосування до позивача економічної санкції у вигляді стягнення в доход державного бюджету необґрунтованої отриманої виручки в розмірі 2411,00грн. та 4822,00грн. штрафу.
Надаючи оцінку діям державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області під час проведення планової перевірки позивача, а також оскаржуваному припису та рішенню, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990р. №507-ХІІ, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. №877-V, який поширюється також на перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, згідно п.1 якого Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Міністерства економіки України, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Пунктом 4 даного Положення передбачено, що Держцінінспекція, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, здійснює перевірку порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування. Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Абзацом першим пункту 6 Положення передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи –державні інспекції з контролю за цінами в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені п.5, 6 цього Положення, відповідно до абзацу першого п.11 Положення.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»та п.1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 18 грудня 2001р. за № 1047/6238, необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Пунктом 1.4. Інструкції передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Як вбачається із матеріалів справи, акт за № 000256 від 27.05.2010р. складений при перевірці позивача, підписаний заступником начальника відділу державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області та головним державним інспектором цього ж відділу (а. с. 48-57).
Рішення № 157 від 02.06.2010р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін підписане начальником інспекції з контролю за цінами (а. с. 59 ).
Отже, Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області діяла в межах, на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що відділ Держкомзему у м. Дубно Рівненської області є територіальним органом Держкомзему і підзвітний та підконтрольний Головному управлінню Держкомзему у Рівненській області та Держкомзему України.
Відповідно до п.1, п.2 «Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державним органом земельних ресурсів», затверджених Постановою КМУ від 01.11.2000р. № 1619 визначено основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління на платній основі; і виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів.
Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг: розроблення нормативно-технічної та науково-методичної документації з питань землевпорядних, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань земельних угідь з метою отримання земельно-кадастрової інформації; виготовлення планово-картографічних матеріалів; проведення спеціальних обстежень і розвідувань, в тому числі збирання, обробка, аналіз, зберігання, надання та публікація земельно-кадастрової інформації; проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, у тому числі грошова оцінка земель та експертна грошова оцінка земельних ділянок; проведення робіт з паспортизації земельних ділянок; внесення записів до державного реєстру земель; розроблення проектів оптимізації структури земельних угідь новостворених господарств; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою; проведення державної землевпорядної експертизи; надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель; підготовка дублікатів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, сертифікатів на право на земельну частку (пай); публікація матеріалів статистичних даних про стан та склад земельних угідь; розповсюдження статистичної та іншої інформації на паперових і електронних носіях; підготовка та видання довідників, збірників, бюлетенів, брошур, буклетів тощо; підготовка та надання аналітичних записок щодо стану земельних ресурсів України, земельно-кадастрової інформації на замовлення, відомостей з бази даних державного земельного кадастру; розроблення програмного забезпечення та технології автоматизованої обробки даних; запровадження та експлуатація програмно-технічних комплексів для збирання, обробки, систематизації, зберігання та аналізу земельно-кадастрової інформації; підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів-землевпорядників, супроводження процесу автоматизованого ведення державного земельного кадастру, інших спеціалістів у галузі використання, оцінки та охорони земель; надання витягів з державного земельного кадастру; надання витягів з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Пунктом 6 вказаної Постанови визначено, що земельно-кадастрові роботи та надання послуг, вартість яких не встановлено здійснюється за цінами, визначеними договорами.
Згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів»відповідальність за дотримання встановленого порядку надання земельно-кадастрової інформації та послуг на платній основі, визначення їх вартості несуть державні органи земельних ресурсів.
З огляду на вищенаведене державні органи земельних ресурсів мають право стягувати плату, встановлену спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України № 97/298/124 від 15.06.2001 року лише, за ті види землевпорядних робіт та послуги, право які надавати на платній основі їм надано постановою КМУ від 1619 від 01.11.2000 року.
Як вказує позивач, відповідач в своєму акті за результатами перевірки встановив порушення щодо необґрунтованого стягнення коштів за підготовку договорів оренди та послуги з визначення розміру орендної плати. Позивач вважає, що він правомірно стягував кошти за даний вид робіт, посилаючись при цьому на п. 7, 8 табл. 6.1 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг.
Суд вважає дане твердження помилковим з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. №1619 затверджено Порядок виконання земельно-кадастрових робіт на надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, підпунктом 8 пункту 5 Порядку передбачено надання державними органами земельних ресурсів на платній основі таких видів земельно-кадастрових робіт, як «складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок. А також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою». Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій»чітко визначені види робіт із землеустрою, а саме: обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. В судовому засіданні були досліджені матеріали, які надані відповідачем стосовно порушення, встановленого згідно акту №000256 від 27.05.2010р. щодо оформлення позивачем проекту договору оренди та визначення орендної плати. Заява до позивача на виконання вказаних робіт надійшла від гр. ОСОБА_4, в якій він просить позивача підготувати не проект договору, а сам договір оренди земельної ділянки та визначити розмір орендної плати, про що з позивачем було складено угоду за №78 від 02.03.2010р. Вартість позивачем визначена у розмірі 40грн. як за проект договору оренди та 25грн. за визначення орендної плати.
В силу ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Судом встановлено, що земельна ділянка, на яку позивачем складено саме договір оренди перебуває у комунальній власності, так як орендодавцем є Дубенська міська рада.
Відповідно до статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто, договір оренди є невід’ємною частиною рішення про надання земельної ділянки в оренду. Згідно ч.2 ст. 124 цього ж кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 123 даного Кодексу, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку про те, що гр. Василик повинен був звернутися із вищевказаним клопотанням до відповідної місцевої ради, а не до позивача.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 15 цього ж Закону, невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Твердження позивача щодо правомірності надання послуги у вигляді визначення розміру орендної плати у відповідності до п. 2 табл. 6.1 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг суд також вважає помилковим, оскільки даний пункт містить вичерпний перелік надання послуг і відповідно розмірів оплати за ці послуги, а саме: надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, суміжного землекористування, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, приватизації земельних ділянок шляхом викупу, порядку приватизації та оренди земельних ділянок, вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднього погодження місця розташування об’єктів, інших питань використання та охорони земель. Крім того, в силу ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Статтею 14 вказаного Закону,платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Стаття 19 цього ж Закону передбачає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Щодо порушення, допущеного позивачем і встановленого відповідачем під час перевірки стосовно послуги з надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки, де позивачем стягувалась плата в завищеному розмірі, судом встановлено наступне: дійсно, і позивач цього не заперечує, що плата за вказані вище надані ним послуги вносилась громадянами у розмірі 7грн., посилаючи при цьому на вказівку контрольно-ревізійного управління. Згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку гр.. ОСОБА_5 ( а. с. 92), функціональне призначення вказаної земельної ділянки не передбачає застосування локальних коефіцієнтів, а тому відноситься до першої категорії, і плата за вказану вище інформацію повинна справлятися відповідно до п.8 розділу 6.1 Розмірів оплати земельно кадастрових робіт та послуг, тобто 5грн., а не 7грн., а тому суд вважає, що позивач зобов’язаний діяти лише в межах, на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність дій по винесенню спірних припису № 188 від 28.05.2010 року та рішення № 157 від 02.06.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України позивачеві не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позивачу - Відділу Держкомзему у м. Дубно в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.
Постанова складена в повному обсязі 12.07.10р.