Справа 2-а-7789/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» серпня 2007 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого судді Гонтарука В.М.
при секретарі Зелінській І.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Каленюк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Липовецькому районі про стягнення недоплаченої суми підвищеної до пенсії, суд -
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з позовною заявою ОСОБА_1, в якій просить стягнути на її користь за 2004 - 2006 р.р. недоплачене підвищення до пенсії на суму 791,64 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач є учасником війни та має право на підвищення до пенсії, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, всупереч вимогам вищевказаного Закону підвищення до пенсії за 2004-2006р.р. Управлінням пенсійного фонду України у Липовецькому районі нараховувалось неналежним чином. Тому, позивач звернулась до суду з вимогою стягнути недоплачені кошти. При цьому у позовній заяві позивач, посилаючись на норми вищевказаного Закону, зазначила, що учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила задоволити його, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, з тих підстав, що щомісячне підвищення до пенсії позивачці робились своєчасно та на підставі нормативних актів, які діяли у відповідний час. Тому, Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі діяв виключно в межах чинного законодавства України. При цьому, відповідачем, з урахуванням норм ст.99 КАС України, подано заяву з вимогою про те, що позивачем, пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд, на підставі ст.100 КАС України, відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування свого клопотання, представник відповідача пояснила, що вимога позивача стосується стягнення недоплаченого підвищення за минулі роки, а саме: за 2004р.-2006р. Підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат вказаним категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, були оприлюдненні в засобах масової інформації. При цьому, позивач щомісячно отримувала пенсію у зазначені роки, що підтверджується пенсійною справою, і не могла не знати про розмір пенсії та соціальні виплати, що були їй нараховані. З огляду вищенаведеного, представник відповідача наполягала у відмові в задоволенні вимог ОСОБА_1
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали пенсійної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується безтерміновим посвідченням, серії НОМЕР_1 від 04.08.2001р., виданого Управлінням праці та соціального захисту населення у Липовецькому районі, світлокопія якого знаходиться в матеріалах адміністративної справи.
З матеріалів адміністративної та пенсійної справ вбачається, що у період з 2004р. по 01.01.2007р. позивачці виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ та ч. е п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року.
Позивачка не погоджуючись із призначеним розміром підвищення до пенсії заявила вимоги про стягнення на її користь недоплачених коштів за 2004-2006 роки в сумі 791,64 грн.
Суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення недоплаченого розміру підвищення до пенсії за період з 2004р. по 02.07.2006 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи ті обставини, що позивачка не надала суду доказів щодо пропущення строків звернення до адміністративного суду з поважних причин, а представник відповідача наполягала в судовому засіданні на відмові в частині позовних вимогах позивача саме, в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, то у суду наявні всі підстави для відмови позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Стосовно вимоги позивача про стягнення недоплачених коштів у період з 02.07.2006 року по 01.01.2007 року позивачці, як учаснику війни, в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, то вказана вимога також задоволенню не підлягає з нижче наведеного.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 50% мінімальної пенсії за віком (в редакції №3551-ХІІ від 22.10.1993р).
Постановою Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року (із змінами та доповненнями), зокрема пунктом 2 встановлено, що підвищення до пенсії, передбачені законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» починаючи з 01.01.2002 року здійснюються виходячи із розміру 19,91 грн.
Таким чином, позивачці, як учаснику війни, в період до 01.01.2007 року правомірно виплачувалось відповідачем підвищення до пенсії, виходячи із розрахунку 19,91 х 50% = 9,96 грн.
Тому, вимога позивача у частині зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, не відповідає змісту законодавства, а тому не підлягає задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку оскільки виплати у вказаний період проводились з дотриманням вимог чинного законодавства, то підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику війни, згідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відсутні в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв на підставі , у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України.
Керуючись ст. 11, 71, 86, ч.2 ст. 99, 100, ст.ст. 158 - 163, 186, 254 КАС України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Липовецькому районі про стягнення недоплаченої суми пенсії відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, то постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя. Підпис.
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: