Справа № 22ц-3116/2010 Головуючий у 1інст. – Логвіна Т.В.
Доповідач – Губар В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.,
позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо виплати державної та додаткової пенсії по інвалідності у розмірі меншому, ніж встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок державної та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_6 із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за відрахуванням вже сплаченої суми.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 травня 2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також на неповне з’ясування судом обставин справи.
Апелянт наполягає на тому, що зміни до Державного бюджету на 2009 рік щодо виділення додаткових коштів на фінансування зазначених у позові виплат не вносились, а тому підстави для зобов’язання відповідача вчинити дії з призначення та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії у відповідному розмірі відсутні. Крім того, апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, і повинні використовуватись виключно за призначенням.
На думку апелянта, нормативно необґрунтованими є доводи позивача про застосування мінімальної пенсії за віком при розрахунку додаткової пенсії, оскільки такий розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова.
Статтею 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно ч.4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі, а саме 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75 % мінімальних пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова – відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: