Справа №11-а-692/09
Категорія ч. 2 ст. 185 КК
Головуючий у першій інстанції: Федосєєв С.В.
Доповідач в апеляційній інстанції: Стрижко С.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
- головуючого судді - Стрижко С.І.
- суддів - Матієк Т.В., Скавроніка В.М.
- за участю прокурора - Карпука Ю.А.
- захисника - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року, згідно з яким -
- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м, Києва, громадянин України, українець, з неповною середньою освітою, не одружений, працюючий менеджером з продажу на ПП „Семеренко", зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 25.10.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 КК України до 3-х років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, -
- засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25.10.2007 року - 1 рік позбавлення волі та остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді чотирьох роки позбавлення волі.
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
- засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі.
Згідно із вироком суду першої інстанції ОСОБА_5, будучи раніше засудженим 25.10.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва під час іспитового строку належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, маючи непогашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість, скоїв умисні злочини за наступних обставин.
В період часу з 02:30 год. до 10:00 год. 13.10.2007 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4, знаходячись на подвір’ї АДРЕСА_3 з метою таємного викрадення чужого майна, підійшли до автомобіля „Тойота Ланд Крузер", д. н.з НОМЕР_1.
Скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 керамічною частиною від свічки запалення пошкодив скло лівих передніх дверей вказаного автомобіля, після чого спільно з ОСОБА_5, таємно викрав із салону автомобіля чуже майно, яке належить ОСОБА_7, а саме:
- карабін мисливський „АКМС-МФ" калібру 7,62 мм, №12806, вартістю 5500 гривень;
- 30 патронів калібру 7,62 мм до карабіну „АКМС-МФ", вартістю 1,5 грн. за 1 патрон, на загальну суму 45 гривень;
- пристрій для відстрілу гумових куль „Форт-12Р", калібру 9 мм, НОМЕР_2, вартістю 2200 гривень;
- пристрій для відстрілу гумових куль „Форт-12Р", калібру 9 мм, НОМЕР_3, вартістю 2200 гривень:
- пристрій для відстрілу гумових куль „Вій", калібру 9 мм, №ЧН-004147, вартістю 2200 гривень:
- запасний магазин для патронів до пристрою для відстрілу гумових куль „Вій", з 8 патронами з гумовими кулями, загальною вартістю 32 гривні;
- кишеньковий ПК „Асус" в корпусі сірого кольору, вартістю 4000 гривень;
- мобільний телефон „Нокіа-6600", вартістю 880 гривень, в якому знаходилась сім-картка і оператора мобільного зв’язку „Київстар" вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилось 45 гривень передплачених розмов;
- мобільний телефон „Соні-Еріксон К-790І", вартістю 1500 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку „Київстар", вартістю 25 гривень;
- технічний паспорт на автомобіль „Тойота Ланд Крузер", д. н. з. НОМЕР_1;
- посвідчення водія на ім’я ОСОБА_7;
- технічний паспорт на мотоцикл „Ямаха";
- страховий поліс на автомобіль „Тойота Ланд Крузер", д. н. з. НОМЕР_1;
- страховий поліс на мотоцикл „Ямаха";
- талон технічного огляду на автомобіль „Тойота Ланд Крузер", д. н. з. НОМЕР_1;
- талон технічного огляду на мотоцикл „Ямаха";
- талон технічного огляду на автомобіль „УАЗ";
- дозвіл на право зберігання та носіння, спецзасобу пістолета „Форт-12Р", калібру 9 мм, НОМЕР_3;
- дозвіл на право зберігання та носіння спецзасобу пістолет «Форт-12Р», калібру 9 мм, НОМЕР_2,
а всього ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою між собою, таємно викрали чуже майно на загальну суму 18.652 гривні, чим завдали потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди.
Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_5 24.04.2008 року приблизно о 03 годині 00 хвилин, знаходячись біля АДРЕСА_1, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля „Шевроле Лачетті". д. н. НОМЕР_4 та, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою викрутки, яку він заготовив заздалегідь, розбивши скло задніх правих дверей автомобіля, проник до салону, звідки таємно викрав особисте майно ОСОБА_8, а саме:
- «РН»-метр „Сгіск" з електродом», вартістю 10.000 гривень;
- тестовий набір „В-8іаг" з ампулами 13 штук, вартістю 1000 гривень;
- інкубатор до тестового набору, вартістю 1000 гривень,
завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 12000 грн.
Після скоєного ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
15.05.2008 року, приблизно о 04 годин 30 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись біля озера „Тельбін", що по проспекту Тичини в м. Києві, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля „Мерседес-Бенц", д. н. з. НОМЕР_5 та, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою ножиців, які він заготовив заздалегідь, пошкодив скло багажного відділення автомобіля, звідки таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_9, а саме:
- сонцезахисні окуляри у золотистій оправі, вартістю 4000 гривень,
- пістолет для відстрілу гумовими кулями, „Вій", калібру 9 мм, НОМЕР_6, вартістю 2500 гривень;
- світлодіодні накладки на пороги до автомобіля „Мерседес", вартістю 2500 гривень;
- спортивну сумку чорного кольору з червоними вставками, з надписом англійськими літерами „Мерседес", вартістю 1200 гривень, в якій знаходились: спортивні шорти фірми „Найк", вартістю 200 гривень, тапочки фірми „Найк", вартістю 200 гривень, футболка фірми „Бігстар", вартістю 150 гривень;
- посвідчення водія на ім’я ОСОБА_9;
- технічний паспорт на автомобіль „Мерседес-Бенц", д. н. з. НОМЕР_5, в шкіряній обгортці чорного кольору,
чим завдав потерпілому матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 10750 гривень.
Після цього ОСОБА_5, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_4 та правильність юридичної кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2 КК України, вважає вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.12.2008 року відносно ОСОБА_4 незаконним, оскільки судом першої інстанції до засудженого не був застосований Закон України „Про амністію", який на думку апелянта підлягає застосуванню.
Крім того, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, просить зазначений вирок суду змінити в частині призначеного покарання, визначивши його таким, що не буде пов’язане з реальним позбавленням волі, та звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі Закону України „Про амністію".
Вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_5 будь-ким із учасників процесу не оскаржений.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для задоволення апеляції захисника; пояснення захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити; провівши судові дебати; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб за обставин, викладених у вироку, про юридичну кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим, досліджувались судом за його згодою в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з’ясувавши правильне розуміння ОСОБА_4 та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і засудженого, який повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині, роз’яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції захисником, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості, данні про особу засудженого, який щиро розкаявся у скоєному, що правильно визнано судом обставиною, що пом’якшує покарання, проте посередньо характеризується за місцем проживання, на час вчинення злочину суспільно-корисною працею не займався та ніде не працював, вважається особою раніше не судимою в силу ст. 89 КК України, а тому обґрунтовано призначив засудженому покарання у мінімальних межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України.
Саме таке покарання, з огляду на конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_4 за своїм видом і розміром є справедливим та необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховані як обставини, що пом’якшують покарання, молодий вік ОСОБА_4, його добра поведінка до вчинення злочину в сім’ї та за місцем проживання, щире бажання стати на шлях виправлення та не вчинювати в майбутньому будь-яких злочинів, часткове відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди є неспроможними, оскільки перелічені дані характеризують лише особу засудженого та фактично були враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання.
За таких обставин підстав для пом’якшення ОСОБА_4 покарання та обрання його таким, що не пов’язане з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Крім того, посилання апелянта на те, що засуджений ОСОБА_4, як особа, яка страждає на активну форму туберкульозу, підпадає під дію ст. 1 Закону України „Про амністію" від 26 грудня 2008 року, також є неспроможними, оскільки згідно із витребуваними судом апеляційної інстанції даними з Київського СІЗО №13 та Київської туберкульозної лікарні №1 з диспансерним відділенням на момент прийняття Закону та на даний час засуджений не страждає захворюванням на активну форму туберкульозу.
Будь-яких порушень, які б були підставами для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 по справі не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції захисника.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року відносно ОСОБА_4 - залишити без зміни.