Справа № 11а-694/2009
Категорія: ст. ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України
Головуючий в 1 інст. : Кусік І.В.
Доповідач: Жила І.Е.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2009 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого судді - Михайлюка М.І.
суддів - Ришкової Н.М., Жили І.Е.
з участю прокурора - Литвиненка О.О.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 та апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого Білозерського районного суду Херсонської області від 12.02.09 р.,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Павлівка Генічеського району Херсонської області, українець, гр-н України, освіта середня, одружений, має малолітню дитину, працює на ГШ «Віоріка» м. Херсона, проживає по АДРЕСА_1, (зареєстрований по АДРЕСА_2), раніше судимий: 1) 19.10.93р. Суворовським районним судом м. Херсона за ст. ст. 81 ч. 3,45 КК України (1960р.) на 3 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки, 2) 2.12.94р. Білозерським районним судом Херсонської області за ст. ст. 140 ч.2,42 ч. 3,45 КК України (1960р.) на 4 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки, 3) 12.02.96р. Білозерським районним судом Херсонської області за ст. 140 ч.2 КК України (1960р.) на 4 роки позбавлення волі,
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст. 396 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст. ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи, запобіжний захід обраний - тримання під вартою;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець м.Ялта АР Крим, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживаючий по АДРЕСА_3, (зареєстрований по АДРЕСА_4), раніше судимий: 13.06.06 р. Суворовським районним судом м. Херсона за ст. 185 ч. 3 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового приєднання покарання призначеного за цим вироком та покарання призначеного за вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 13.06.06 р., остаточно призначено покарання у вигляді 5 років і 8 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи, запобіжний захід обраний - тримання під вартою;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець м. Херсона, українець, гр-н України, освіта неповна середня, розлучений, не працюючий, проживаючий по АДРЕСА_5, раніше судимий: 23.04.03р. Дніпровським районним судом м. Херсона за ст. ст. 164 ч. 1,75,76 КК України на 1 рік обмеження волі, від відбування призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,
засуджений за ст. 185 ч.4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного засудженому майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного засудженому майна, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи. Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 23.04.03р. має виконуватись окремо. З урахуванням терміну знаходження під вартою з 19.06.03р. по 26.02.08 р. визнано ОСОБА_4 таким, що відбув основне покарання. Додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного йому майна має виконуватись окремо. Запобіжний захід обраний - підписка про невиїзд.
За вироком суду позови потерпілих задоволено повністю, стягнуто: - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5630 грн.;
- ОСОБА_4 і ОСОБА_3 солідарне на користь ОСОБА_6 1950 гри., - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 11370 грн.,
- з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_8 2173 грн.;. -
- з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 32226 грн.
За вироком суду вирішені питання щодо речових доказів і судових витрат.
ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за вчинення наступних злочинів.
ОСОБА_3 в ніч на 23.03.2003 року за попередньою змовою з ОСОБА_4 і особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, шляхом пошкодження шибки кабінету проникли в приміщення АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно належне ТОВ «Херсонпромсервіс» на загальну суму 5730 грн., заподіявши матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_6 на вказану суму (2 епізод).
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 в період часу з 14 год. 12.04.2003 року до 9 год. 13.04.2003 року, за попередньою змовою з ОСОБА_1 і особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, повторно, шляхом відгину віконних ґрат і пошкодження шибки кухні проникли в приміщення квартири 4 корпусу 2 будинку 45, по вул. Покришева в м. Херсоні, звідки таємно викрали майно та гроші належне ОСОБА_8 на загальну суму 2773 грн. 40 коп., чим заподіяли потерпілому матеріальний збиток на вказану суму (4 епізод).
ОСОБА_4 в період часу з 19 год. 21.03.2003 року до 10 год. 22.03.2003 року за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, шляхом пошкодження віконних ґрат і шибки на кухні проникли в квартиру 146 корпусу 1 будинку 45 по вул. Покришева в м. Херсоні, звідки таємно викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 6993 грн., чим заподіяли матеріальний збиток потерпілій в крупних розмірах на вказану суму (1 епізод).
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 в ніч на 23.03.2003 року за попередньою змовою із ОСОБА_3 і особою, матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, повторно, шляхом пошкодження шибки кабінету проникли в приміщення АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно належне ТОВ «Херсонпромсервіс» на загальну суму 5730 грн., заподіявши матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_6 на вказану суму (2 епізод).
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 в ніч на 06.04.2003 року, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, повторно, шляхом відгину віконних ґрат і пошкодження шибки кухні проникли в приміщення АДРЕСА_7 таємно викрали майно належне ОСОБА_7 на загальну суму 13700 грн., чим заподіяли потерпілій матеріальний збиток на вказану суму (3 епізод).
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 в період часу з 19 год. 30 хв. 19.04.2003 року до 11 год. 30 хв. 20.04.2003 року, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, повторно, шляхом зриву віконних ґрат і пошкодження шибки у спальній кімнаті проникли в приміщення квартири 3 корпусу 6 будинку 166, по вул. Сенявіна у м. Херсоні, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_10 на загальну суму 34526 грн., чим заподіяли потерпілому матеріальний збиток на вказану суму (5 епізод).
ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 і особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, в ніч на 23.03.2003 року таємно викрали майно з приміщення ООО «Херсонпромсервіс» по вул. Некрасова, 79 в м. Херсоні, чим скоїли злочин, 23.03.2003 року в своїй квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_8 умисно укрив предмети, здобуті злочинним шляхом (епізод 6).
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, в ніч на 06.04.2003 року таємно викрали майно з АДРЕСА_7, чим скоїли злочин, 06.04.2003 року в своїй квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_8 умисно укрив предмети, здобуті злочинним шляхом (епізод 7).
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1, в період часу з 14 год. 12.04.2003 року до 9 год. 13.04.2003 року за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, і ОСОБА_3 повторно, шляхом відгину віконних ґрат і пошкодження шибки кухні проникли в приміщення АДРЕСА_9 звідки таємно викрали майно та гроші належне ОСОБА_8 на загальну суму 2773 грн. 40 коп., чим заподіяли потерпілому матеріальний збиток на вказану суму (4 епізод).
Крім того, ОСОБА_1 близько 15 год. 27.04.2003 року, після вживання алкогольних напоїв, на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_12, які виникли впродовж останніх років, маючи при собі кухонний ніж, з метою умисного вбивства ОСОБА_12 почав шукати його в селі. Зустрівши в селі батька ОСОБА_12, він дізнався у нього про місце знаходження його сина і пішов на вул. Вінницьку, до будинку № 98. Зайшовши в двір, біля будинку він зустрів ОСОБА_12 і, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння на грунті особистих неприязних стосунків, з метою умисного протиправного спричинення смерті ОСОБА_12, дістав кухонний ніж і, використовуючи його як знаряддя вбивства, умисне заподіяв йому колото-різане поранення в живіт. В результаті цього ОСОБА_12 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 виконав всі можливі дії, направлені на досягнення злочинного результату, тобто смерті ОСОБА_12, в результаті надання потерпілому невідкладної медичної допомоги в Белозерському ТМО, він не помер і злочинний намір не був доведений до кінця по причинах, не залежних від волі ОСОБА_1 (епізод 8).
В апеляції із доповненнями засуджений ОСОБА_1 вказує на необ’єктивність судового слідства та необґрунтованість вироку. Так, суд не врахував відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого. Не були взяті до уваги його показання, в яких він стверджував, що убивати потерпілого не хотів, а ініціатором конфлікту був сам потерпілий. В теперішній час потерпілий до нього претензій не має. Судом проігноровані докази по справі наявності в його діях ознак злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України. При цьому не враховано, що докази його вини в замаху на умисне вбивство - були здобуті незаконним шляхом із застосуванням недозволених методів ведення досудового слідства. Ножове поранення, яке було одне, він наніс потерпілому в область живота, а не серця, шиї чи грудної клітини. Якби він хотів убити ОСОБА_12, то ні щоб не завадило йому це зробити. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії зі ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України на 121 ч. 1 КК України. З врахуванням його сімейного стану, наявності неповнолітньої дитини, просить пом’якшити покарання, призначивши більш м’яке покарання ніж передбачено кримінальним законом, а також просить застосувати до нього Закон України "Про амністію".
В апеляції захисник ОСОБА_2 вказує на необґрунтованість та необ’єктивність вироку, який постановлений з порушенням кримінального закону. Так, судом не враховано, що у ОСОБА_1 не було умислу на вбивство потерпілого. Суд не врахував спосіб, знаряддя, кількість поранень, його характер і локалізацію. При цьому ножове поранення, яке було одне, засуджений наніс потерпілому в область живота, а не серця, шиї чи голови. Якби засуджений хотів убити ОСОБА_12, то ні щоб не завадило йому позбавити життя потерпілого, завдавши тому декілька ударів в життєво важливі органи. Проте засуджений цього не зробив. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 зі ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України на 121 ч. 1 КК України, зменшивши міру покарання.
Вирок щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не оскаржується.
В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_2 прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на її необґрунтованість, просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_2, думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення, а вироку суду без змін, від останнього слова засуджений відмовився, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2, підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляція засудженого ОСОБА_1 - частковому задоволенню.
Вина ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 3,396 ч. 1 КК України, за які він засуджений, при обставинах встановлених судом і викладених у вироку - ні ким не оспорюється та підтверджується сукупністю досліджених у суді доказів, яким дана належна оцінка.
Вина засудженого ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_12 ножового поранення живота, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння, при обставинах встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:
-показаннями у суді ОСОБА_1, який провину визнав частково та підтвердив, що в ході бійки ударив ножем у живіт потерпілого, через те що останній розповсюджував про нього погані чутки. Після цього він пішов.Убивати ОСОБА_12 він не збирався;
- показаннями потерпілого ОСОБА_12 про те що в ході сварки із засудженим, він відчув удар ножем у живіт. Потім пішов до сусідки, щоб та викликала швидку допомогу. Претензій до засудженого не має;
- оголошеними та перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що поранений у живіт ОСОБА_12 прийшов до неї додому та попросив викликати швидку допомогу, пояснивши, що його підрізав ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 47);
- оголошеними та перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що він бачив, як у двір потерпілого заходив засуджений, а через деякий час йому стало відомо від сусідів, що ОСОБА_1 ударив ножем ОСОБА_12 (т.З а.с. 49);
- оголошеними та перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що в день події він бачив засудженого, який шукав його сина -ОСОБА_12 Згодом від знайомого він узнав про те, що трапилось та одразу побіг до сина і побачив того у крові. Син сказав, що його підрізав ОСОБА_1 Біля школи він знайшов ОСОБА_1, який став тікати але у того з кишені випав закривавлений ніж. Він спитав, чи цим ножем ОСОБА_1 підрізав сина. ОСОБА_1 відповів, що так і втік (т. 3 а.с. 42,43);
- оголошеними та перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що в день події батько потерпілого шукав його брата -ОСОБА_1 і повідомив йому, що ОСОБА_1 підрізав ОСОБА_12 При цьому батько потерпілого тримав у руках ніж, що належав їхній родині (т. 3 а.с. 46);
- протоколом огляду місця події, згідно з яким, вказаним місцем являється будинок, де проживав потерпілий ОСОБА_12 В ході огляду у свідка ОСОБА_15 вилучений ніж зі слідами бурого кольору (т. 3 а.с. 10-11);
- згідно з висновками судово-медичних експертиз, потерпілому ОСОБА_12 заподіяно поранення передньої черевної стінки, проникаюче у черевну порожнину з ушкодженням шлунку, тощої кишки, брижейки поперечно-ободочної кишки, лівого сечеточника, м’язів спини, яке виникло від колюче-ріжучого впливу колюче-ріжучого предмету, не виключено 27.04.03р. та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя. На лезі ножа, який вилучений при огляді місця події, виявлена кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 27,32-34).
Разом з тим, суд неправильно кваліфікував дії засудженого за ст. ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України.
Так, засуджений, як на досудовому слідстві так і в суді, не оспорюючи те, що він заподіяв потерпілому ножове поранення, заперечував факт наявності у нього умислу на вбивство потерпілого. Такі пояснення ОСОБА_1 про відсутність умислу на вбивство ні чим не спростовані, в тому числі і показаннями потерпілого
ОСОБА_12, який лише підтвердив що в процесі сварки засуджений наніс йому ножове поранення живота. Із показань потерпілого на досудовому слідстві видно, що погроза вбивства ОСОБА_12, засудженим висловлювалась вже після заподіяння ножового поранення і ця погроза стосувалась майбутнього (т. 3 а.с. 41).
Сам по собі факт завдання засудженим одного удару ножем у живіт потерпілого не свідчить про наявність умислу на вбивство.
Згідно з роз’ясненнями п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 року №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи", суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Як видно з матеріалів справи, суд не врахував кількість і локалізацію поранень, причини припинення ОСОБА_1 злочинних дій Так, з показань у судовому засіданні засудженого та потерпілого видно, що в момент, коли на ґрунті особистих неприязних стосунків у них виникла сварка, вони знаходились на одинці. ОСОБА_1 наніс ОСОБА_12 лише одне ножове поранення в область живота, після чого одразу пішов, а потерпілий звернувся за допомогою.
Таким чином, якби засуджений, наносячи одне ножове поранення, мав умисел на вбивство, то він би зміг довести цей умисел до кінця, оскільки ні що та ні хто йому в цьому не завадив би, натомість він пішов з будинку потерпілого і не заважав останньому звернутись за медичною допомогою.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що засуджений вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а тому його дії слід перекваліфікувати на ст. 121 ч. 1 КК України.
Про умисел засудженого на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень, знаряддя злочину.
Проведеною прокурорською перевіркою доводи засудженого про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства - не підтвердились (т.З а.с. 101).
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування або зміни вироку, в тому числі при збиранні по справі доказів за епізодом заподіяння ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень - не встановлено.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про призначення йому згідно зі ст. 69 КК України більш м’якого покарання ніж передбачено кримінальним законом - являються безпідставними.
Так, по справі відсутня сукупність кількох обставин, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, до того ж ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Не ґрунтуються на законі й вимоги засудженого щодо застосування до нього акту амністії, оскільки два з трьох злочинів, за які він засуджений, - являються тяжкими.
У зв’язку з необхідністю перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на статтю кримінального закону, санкція якого є більш м’якою ніж санкція ст. ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України, за якою він був засуджений, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, в тому числі з урахуванням наявності у засудженого неповнолітньої дитини (т.4 а.с. 11), про що він вказує в апеляції, а також обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання засудженого, про які суд правильно зазначив у вироку, покарання ОСОБА_1 за вказаним епізодом злочинної діяльності та за сукупністю злочинів повинно бути зменшено. Таке зменшення покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, та буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів.
В решті вирок має бути залишений без змін.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити повністю, апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок місцевого Білозерського районного суду Херсонської області від 12.02.09 р. щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши його дії зі ст. ст. 15 ч.2,115 ч. 1 КК України на ст. 121 ч. 1 КК України, з пом’якшенням покарання до 6 років 1 місяця позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_1 засудженим:
- за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст. 396 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років 1 місяць позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
В решті вирок залишити без змін.