ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 р. Справа № 2-а-2603/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Федоришину В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"
про: визнання рішення противоправним та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
17.06.2010р. до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора комунального підприємства "Вінницьке бюро технічної інвентаризації" №69 від 26.05.2010р. та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2010 р. за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця вул. Папаніна, 20.
06.05.2010 р. позивач звернувся до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" із заявою про здійснення реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно. Позивачем надано рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2010р. Однак, у відповідь він отримав рішення державного реєстратора про відмову в реєстрації №69 від 26.05.2010р. з мотивів наявності в матеріалах інвентаризаційної справи №3065 листа старшого слідчого Слідчого відділу Управління СБУ, капітана юстиції Кучерука В.С. від 06.11.009 року, яким накладено обмеження - заборонено проводити будь-які дії щодо реєстрації та перереєстрації нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Папаніна, 20.
Під час судового засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник державного реєстратора проти позову заперечив, зазначивши, що в матеріалах інвентарної справи на зазначене вище нерухоме майно міститься ряд обмежень, що унеможливлюють здійснення реєстрації нерухомого майна за позивачем.
Частиною 1 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” визначено перелік підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
В даному випадку позивачу було відмовлено у здійсненні реєстрації з мотивів, викладених у пунктах 1, 5 зазнначеної вище статті.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Порядок проведення державної реєстрації права власності передбачений Законом України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень”.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень”державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації.
Як вбачається із ст. 15 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень” державна реєстрація прав проводиться у чітко встановленому порядку, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.
У ч. 3 ст. 16 Закону зазначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень”однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Враховуючи вищезазначені положення Закону, позивач 06.05.2010р. звернувся до комунального підприємства “Вінницьке бюро технічної інвентаризацій” із заявою про здійснення реєстрації права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця вул. Папаніна, 20. Разом із замовленням №ВЗ-0070394 позивач надав документ, що посвідчує виникнення речового права на нерухоме майно –рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2010р. (а.с. 5-7), відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначене вище нерухоме майно.
Проте, 26.05.2010р. державним реєстратором Сайченко Н.А. прийняте рішення про відмову у проведенні державної реєстрації (а.с.8), оскільки в матеріалах інвентаризаційної справи №3065 листа старшого слідчого Слідчого відділу Управління СБУ, капітана юстиції Кучерука В.С. від 06.11.009 року, яким накладено обмеження - заборонено проводити будь-які дії щодо реєстрації та перереєстрації нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Папаніна, 20.
Частиною 1 статті 24 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обмежень”визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
Частиною 2 статті 19 зазначеного вище Закону визначено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
2) рішень судів, що набрали законної сили;
3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Як вбачається з наведеного вище, лист старшого слідчого Слідчого відділу Управління СБУ, капітана юстиції Кучерука В.С. від 06.11.009 року не є підставою для здійснення державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно, крім того представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження здійсненя державної реєстрації обтяження відповідно до зазначеного листа. Окремо необхідно зазначити, що у зазначеному листі мова йде про розслідування слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області кримінальної справи, в зв"язку з чим слідчий просив зборонити будь-які дії щодо реєстрації та перереєстрації нерухомого майна, щодо віджуження якого порушено кримінальну справу. Однак, з даного листа вбачається, що майно, яке просив зареєструвати позивач, не входить до зазначеного переліку об"єктів нерухомого майна.
Щодо будь яких інших обтяжень в оскаржуваному рішенні мова не йде.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про визнання рішення державного реєстратора №69 від 26.05.2010 року протиправним, оскільки воно прийняте всупереч законодавству України та без врахування всіх обставин, що мають для цього значення.
Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Із системного аналізу наведеної вище норми вбачається, що визнання рішення протиправним має наслідком його скасування.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення від 26.05.2010 року №69 Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про відмову ОСОБА_1 в реєстрації права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця вул. Папаніна, 20.
Щодо вимоги позивача про зобов"язання відповідача провести державну реєстрацію його права власності на нерухоме майно, суд прийшов до висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень" визначено порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зокрема, вказано, що державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Під час розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача провести реєстрацію, оскільки такій реєстрації передують певні процедурні дії, повноваженнями щодо вчинення яких державою наділено відповідний орган, підміняти який суд не може.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання державного реєстратора комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця вул. Папаніна, 20.
Внаслідок скасування рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації прав, заява позивача від 06.05.2010р. залишиться не розглянутою. У зв'язку з цим, суд для забезпечення повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати комунальне підприємстве "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію права власності від 06.05.2010р. та прийняти рішення щодо можливості реєстрації права власності.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову частково.
Частиною 3 статті 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) в розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 26.05.2010 року №69 Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про відмову ОСОБА_1 в реєстрації права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця вул. Папаніна, 20.
Зобов'язати Комунальне підприємстве "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на будівлю складу "А" з прибудовами, загальною площею 1 270,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Вінниця вул. Папаніна, 20 від 06.05.2010р. та прийняти рішення щодо можливості реєстрації права власності.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України судовий збір на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) в розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 14.07.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
12.07.2010