Справа № 11-433/2009
Категорія ст. ст. 190 ч.2,358 ч.ч.2,3 КК України та ст. ст. 248 ч.1,6 ч. 1 п.4 КПК України
Головуючий у суді 1-ої інстанції Поліщук М.Г.
Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді...................Мельничук Н.М.
суддів.......................Михайловського В.І. і Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора.............................Селюченко І.І.
та захисника - адвоката.................ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією особи, звільненої від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії і справу щодо якої закрито, - ОСОБА_7, на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2009 року.
Цією постановою задоволено подання старшого слідчого прокуратури Житомирської області Литвинчука Ю.В. від 19 березня 2009 року, узгоджене із заступником прокурора Житомирської області Кобернюком В.М. і
обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кировабада, громадянина України, не військовозобов’язаного, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.2 та ст. 358 ч.ч.2, З КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п.п. "г" і „є" Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року № 660-VI, а провадження по даній кримінальній справі закрито на підставі ст. 6 ч. 1 п.4 КПК України. Постановлено також скасувати:
- запобіжний захід відносно ОСОБА_7;
- постанову органу досудового слідства від 23 липня 2003 року про накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_7, в т.ч. на легковий автомобіль марки „ДЕУ-ЛАНОС" (реєстраційний № НОМЕР_1), та на належну останньому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до постанови суду першої інстанції дана справа надійшла з поданням органу досудового слідства про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення ним у грудні 2002 року злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.2,358 ч.ч.2, З КК України, які виразилися в умисному внесенні ним до офіційних документів відомостей, що не відповідали дійсності про його заробіток, та наданні їх до дирекцій АТ „Індекс Банк" і Житомирської філії КБ „Приватбанк", за допомогою яких він шляхом обману заволодів кредитними грошовими коштами в сумі 2952 грн. 51 коп., з підстав, передбачених ст. 1 п.п. "г" і „є" Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року №660-УІ.
Розглянувши подання слідчого по суті, суд прийшов до висновку про його обгрунтованість, виходячи з того, що органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які не відносяться до категорії тяжких, і на момент прийняття Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року має на утриманні матір - ОСОБА_9, яка досягла 71-річного віку, визнана інвалідом 1-ої групи та не має інших працездатних дітей.
Крім того, як далі зазначив суд, сам ОСОБА_7 страждає тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання та підпадає під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони України 33/6 від 18 січня 2000 року.
В апеляції (т.19 а.с. 479-488) та доповненнях до неї від 15 червня 2009 року на 20 аркушах та додатками до неї на 155 аркушах ОСОБА_7 просить скасувати зазначену постанову суду та постановити свою ухвалу, якою кримінальну справу щодо нього закрити на підставі ст. 6 ч. 1 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів, так як суд звільнив його від кримінальної відповідальності, коли в його діянні немає складу злочину і не доведена його участь у вчиненні злочину, а орган досудового слідства умисно притягнув завідомо невинного до кримінальної відповідальності коли його висновки у пред’явленому обвинуваченні не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому автор апеляції наводить і аналізує докази у справі та робить свої висновки з приводу доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
В доповненнях до апеляції її автор також просить дати вказівку Корольовському районному суду м. Житомира про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, а також начальнику УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області та безпосередньо УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області щодо виконання рішення суду від 23 квітня 2009 року та повернення йому майна.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення захисника - адвоката ОСОБА_6, який підтримав апеляцію з мотивів, наведених у ній, думку прокурора Селюченко І.І., яка заперечила проти задоволення апеляції, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 1 п.п. "г" і „є" Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року № 660-VI підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України:
г) особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1,2, 3,4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України № 3/6 від 18 січня 2000 року;
є) особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії:
1. свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року і його матір’ю є ОСОБА_9 (т.19 а.с. 452) ;
2. довідки Гірницької селищної ради Львівської області від 04 березня 2009 року № 60 ОСОБА_9 проживає в селищі Гірник (т.19 а.с. 453) ;
3. паспорта серії НОМЕР_3 ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.19а.с. 454) ;
4. виписки з Акту освідування у ЛТЕК серії ВТЭ-4 № 016759 від 10 вересня 1991 року ОСОБА_9 визнана інвалідом 1-ої групи загального захворювання безстроково (т.19 а.с. 455) ;
5. витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 4535 від 07 жовтня 2008 року за даними клініки Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України ОСОБА_7 встановлено заключний діагноз: органічний розлад особистості (МКХ-10: Р 07.0) . залишкові явища перенесеного токсоплазмозного енцефаліту (1974 р.) у вигляді вираженого цефалічного синдрому з порушенням лікворо-венозної циркуляції. Вертеброгенна люмбоішалгія з нейрорефлекторним та м’язево-тонічним синдромами на фоні розповсюдженого остеохондрозу хребта (т.19 а.с. 456) ;
6. консультації кардіолога клініки Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України від 05 березня 2009 року ОСОБА_7 встановлено діагноз: ІХС: Кардіосклероз. Екстрасистологічна аритмія суправентрикулярна, непостійна форма. Атеросклероз аорти. СН І (т. 19 а.с. 457,458-459) .
Таким чином ОСОБА_7 має: захворювання, передбачене п.8 підпунктами 8.1.7 та 8.1.8 Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 березня 2000 року за № 155/4376 Хвороби органів кровообігу ; матір старше 70-річного віку, яка визнана інвалідом 1-ої групи та не має інших працездатних дітей.
З матеріалів справи також вбачається, що ініціатором застосування щодо ОСОБА_7 Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року № 660-VI був його захисник - адвокат ОСОБА_6, який звернувся до слідчого з клопотанням і яке підтримав обвинувачений ОСОБА_7 (т. 19 а.с. 451) .
19 березня 2009 року слідчий протокольно роз’яснив ОСОБА_7 сутність пред’явленого йому обвинувачення, підстави звільнення його від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії та право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави, де ОСОБА_7 не заперечував проти застосування щодо нього даного Закону (т.19 а.с. 462) .
В подальшому кримінальна справа з постановою слідчого, узгодженою з заступником прокурора області була направлена до суду і первинно була призначена до розгляду на 15 квітня 2009 року (т.19 а.с. 463-464,467) . За клопотанням ОСОБА_7 від 14 квітня 2009 року розгляд справи було перенесено на 23 квітня 2009 року (т.19 а.с. 468,469) .
23 квітня 2009 року в судовому засіданні ОСОБА_7 при розгляді подання слідчого по суті та у судових дебатах також підтвердив свою згоду на застосування щодо нього Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року № 660-УІ (т.19 а.с. 470зв., 471зв.) .
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді подання слідчого про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії діяв відповідно до вимог закону.
Поставлене ОСОБА_7 в апеляції питання про скасування постанови суду та закриття справи щодо нього на підставі ст. 6 ч. 1 п.2 КПК України є безпідставним, так як кримінальна справа не могла бути предметом розгляду по суті обвинувачення, оскільки вона надійшла без обвинувального висновку, а з поданням слідчого про застосування акту амністії. Порядок же застосування вказаного вище Закону органом досудового слідства та судом був дотриманий.
Посилання апелянта на необхідність надання вказівки суду та УДСБЕЗ про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна та виконання цього рішення є безпідставним, так як суд вирішив це питання у своїй постанові. Крім того, сам автор апеляції у езолютивній частині своєї апеляції допустив суперечності, з одного боку просячи ухвалити таке рішення, а з іншого - виконати постанову суду від 23 квітня 2009 року в цій же частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд, навівши у мотивувальній частині свого рішення підстави для прийняття рішення про застосування вказаного Закону та пославшись на відповідні норми даного Закону, неповно виклав резолютивну частину - обмежився лише вказівкою про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, тобто прийняв не конкретне рішення за постановою слідчого від 19 березня 2009 року про закриття кримінальної справи згідно Закону України „Про амністію".
Допущена неповнота судового рішення підлягає виправлянню шляхом внесення відповідних змін.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
апеляцію ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2009 року щодо ОСОБА_7 змінити, доповнивши її резолютивну частину вказівкою про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п.п. "г" та „є" Закону України „Про амністію" від 12 грудня 2008 року № 660-VI.
В решті дану постанову залишити без зміни.