Справа № 22ц-3417 /2010 р. Головуючий у 1 інстанції Федорова Т.П.
Категорія 57 Доповідач Поліщук М.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України.
14 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого – судді Поліщука М.А.
суддів: Касьяненко Л.І., Воробйової Н.С.
при секретарі Зінченко Ю.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня..
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати відмову відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня неправомірною, зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня у сумі 3448грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом 2 групи і відповідно до ст.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно повинна виплачуватись одноразова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, проте відповідач з порушенням вимог закону виплатив йому лише 400грн., що вважає порушенням свого права.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008рік відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести донарахування та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448 (трьох тисяч чотирьохсот сорока восьми) гривень.
В апеляційній скарзі управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд виходив із того, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року за №10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008рік” в тому числі п.20 розділу 2 цього Закону, яким було внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносно виплати щорічної одноразової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Проте погодитись із вказаними висновками не можна із наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, інвалідом 2 групи.
Відповідно до ст..12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідоам 2 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
В 2008році відповідачем ОСОБА_1 виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 400грн.
Судом правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо виплати щорічної грошової допомоги за 2008 р. були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення грошової доплати за 2008 р. суд першої інстанції необґрунтовано послався на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , яким визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", з урахуванням тих обставин, що у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" відносно зупинення дії положень спеціального Закону щодо виплат разової щорічної допомоги до 5 травня.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів –квітень 2008 р., положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були діючими, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , тобто після проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з положень ст.152 Конституції моральна чи матеріальна шкода, заподіяна особам актами, що визнані неконституційними підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку .
Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.
За вказаних обставин, відповідно до ст..309 ЦПК України, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. 309,316 ЦПК України колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2009 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді