АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4042/10 Головуючий у 1 інстанції: Шудрик А.А.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В.
Кухаря С.В.
при секретарі Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» до ОСОБА_2, фермерського господарства «ФОРТ» про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ТОВ «Запорізькі лани» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ФГ «ФОРТ» про визнання договору недійсним, в якому просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Одночасно з позовом ТОВ «Запорізькі лани» надало до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року заяву ТОВ «Запорізькі лани» про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (його структурним підрозділам) проводити державну реєстрацію договорів оренди з ФГ «ФОРТ» щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм процесуального права просить скасувати вказану ухвалу судді суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову, проте , вважає, що судом невірно застосований вид забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зі змісту ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду. Воно застосовується тоді, коли відповідач вчиняє або може вчинити дії, які утруднюють чи унеможливлюють реальне виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Згідно з частиною 3 цієї ж статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Із матеріалів справи слідує, що предметом спору є договір оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, укладений між останнім та фермерським господарством «ФОРТ», який позивач просить визнати недійсним.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ТОВ «Запорізькі лани» посилалось на те, що товариство здійснило певні сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці, а також вказують на те, що Фермерське господарство «ФОРТ» намагається зареєструвати спірний договір оренди.
Виходячи з фактичних обставин справи, предмету спору, із доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та щодо необхідності забезпечення позову в межах заявленого позову шляхом заборони Фермерському господарству «ФОРТ» здійснювати користування земельною ділянкою загальною площею 6,57 га (ріллі), яка знаходиться на території Щасливської селищної ради та є власністю ОСОБА_2 та проводити державну реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_2С та Фермерським господарством «ФОРТ» в Центрі державного земельного кадастру при Держкомземі України (його структурних підрозділах)».
З мотивів викладених вище, колегія суддів вважає необхідним на підставі п. 2 ст.312 ЦПК України ухвалу суду про забезпечення позову скасувати та постановити нову ухвалу про часткове задоволення заяви ТОВ «Запорізькі лани» про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Ухвалу судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року про забезпечення позову у цій справі скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту:
«Заяву ТОВ «Запорізькі лани» про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити Фермерському господарству «ФОРТ» здійснювати користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 6,57 га (ріллі), яка знаходиться на території Щасливської селищної ради, кадастровий номер 2323987900:01:001:0057 та є власністю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серія II-ЗП № 061193 та заборони проводити державну реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ФОРТ» в Центрі державного земельного кадастру при Держкомземі України (його структурних підрозділах)».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :