Справа№ 11а-374/2009 р.

Категорія ст. 186 ч. 2 КК України

Головуючий у І інстанції - Г.М. Березюк

Доповідач - О.Д. Яременко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Яременка О.Д.,

Суддів - Брух Б.І., Макарова Ю.М.,

з участю прокурора - Шахрайчук Н.І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Пришляка Ю.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 18 березня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Рубанівці Великолепетинського району Херсонської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, раніше судимого, проживаючого в АДРЕСА_2

засуджено

- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахується з 18 березня 2009 року.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за викрадення чужого майна, 10 червня 2008 року вдень в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в своїй квартирі під час розпиття алкогольних напоїв повторно відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон марки „ Флай МХ 330" вартістю 680 гривень, з сім-картою оператора мобільно зв’язку „ Київстар" вартістю 25 гривень, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 705 гривень.

З метою утримання викраденого майна ОСОБА_1 тоді ж застосував до ОСОБА_2 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, нанісши останньому удари рукою і ногою, чим спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

На вирок суду прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженим подані апеляції.

Прокурор в своїй апеляції, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого, не погоджується з призначеним йому судом покаранням, вказуючи на його надмірну м’якість. На його думку таке покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності та обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Засуджений у своїй апеляції не погоджується з вироком суду, вказуючи, що в інкримінованому злочині своєї вини не визнає. Вважає, що потерпілий ОСОБА_2 оговорив його на досудовому слідстві на вимогу працівників міліції, які чинили на нього тиск. Покликається на те, що потерпілий в судовому засіданні відмовився від показів, які він давав на досудовому слідстві. В судовому засіданні на потерпілого чинився тиск з боку прокурора. Засуджений вказує, що злочину не вчиняв.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримання своєї апеляції та на заперечення апеляції засудженого, пояснення засудженого, котрий заперечив проти апеляції прокурора та просив перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 185 КК України, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину. Висновки суду щодо його вини ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.

Кваліфікація дій засудженого відповідає встановленим обставинам справи.

Доводи засудженого про те, що потерпілий оговорив його на досудовому слідстві а під час судового розгляду змінив свої покази і свідчив на його користь, не ґрунтуються на матеріалах справи, перевірялись судом першої інстанції, і на думку колегії суддів правильно визнанні безпідставними, оскільки, як видно із матеріалів справи, потерпілий добровільно протягом всього досудового слідства давав послідовні та логічні покази щодо того, що ОСОБА_1 було вчинено відкрите викрадення мобільного телефону шляхом виривання його з рук потерпілого. Саме цим показам потерпілого суд правильно надав віри і поклав їх в основу вироку, а його покази в судовому засіданні розцінив, як змінені по проханню самого засудженого і визнав такими, які не відповідають дійсним обставинам справи та іншим доказам, які були здобуті під час розгляду даної кримінальної справи.

Не знайшли підтвердження і доводи засудженого про те, що з боку працівників міліції та прокурора чинився тиск на потерпілого ОСОБА_2

Щодо покарання, то колегія суддів приходить до висновку, що всупереч доводам прокурора таке засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Це покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.

З огляду на наведене колегія суддів відмовляє апелянтам в задоволенні їхніх апеляційних вимог.

Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 18 березня 2009 року про засудження ОСОБА_1 - без зміни.