Справа №11а-384
Категорія ст. ст. 307 ч. 2,187 ч. 2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Білінська Г.Б.
Доповідач Приколота Ю.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня 26 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області
в складі:
Головуючого Леона О.І.
Суддів Макарова Ю.М. Приколоти Ю.А.
з участю прокурора Остапик О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, українець, гр.-н України, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, працюючий робітником у приватного підприємця, військовозобов’язаний, не судимий, засуджений за ст. 187 ч. 2 з застосуванням ст. 69 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ст. 307 ч. 2 КК України до п’яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у вигляді п’яти років та шести місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено взяття під варту і початок строку відбування покарання рахується з 16 грудня 2008 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився та проживає у АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, працюючий машиністом шахти «Надія», не військовозобов’язаний, судимий 05.03. 2004 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. ст. 121 ч. 2,15,185 ч. 3,185 ч. 3,70 КК України до восьми років позбавлення волі, звільненого 26.12. 2007 року умовно-достроково на чотири роки, засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України до семи років з конфіскацією всього особисто належеного йому майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 05.03. 2004 року і остаточно ОСОБА_4 призначене покарання у вигляді восьми років та шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено взяття під варту і початок строку відбуття покарання рахується з 16 грудня 2008 року.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області сто вісімдесят сім грн. 80 коп. 3а проведену експертизу.
Питання речових доказів вирішено відповідно до вимог закону.
За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що біля 00.30. год. 16.12. 2008 року, перебуваючи на вул. Тунельній у м. Львові та маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, за попередньою змовою в групі осіб, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_5, поєднаний з насильством, що було небезпечним для його життя та здоров’я, яке виразилось у тому, що ОСОБА_4 наніс потерпілому удар ногою у спину від якого останній впав, отримавши від удару середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_3 утримував потерпілого в лежачому положенні, а ОСОБА_4 обшукував кишені його одягу, маючи намір заоволодіти майном потерпілого, а так як майна у нього не було з місця вчинення злочину втекли.
Крім цього, засуджений ОСОБА_3 близько 18.00. год. 05. 11. 2008 року, перебуваючи на вул. Бандери у м.Червонограді Львівської області, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, незаконно придбав медичний шприц із наркотичним засобом -опієм ацетильованим вагою 0,29 гр. для подальшого збуту на території Сокальської виправної колонії №47, помістив вказаний наркотичний засіб у флакон з-під ліків «Нафтезин», маршрутним таксі перевіз його до Сокальської ВК №47, де шляхом перекидання через паркан намагався збути його невстановленій досудовим слідством особі, однак був затриманий.
Вирок суду оскаржив засуджений ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_3 вирок суду не оскаржував.
В поданому клопотанні, яке слід вважати як апеляційну скаргу засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції, оскільки наміру заволодіти майном потерпілого він не мав, а лише хотів побити останнього, що і зробив. Показання під час досудового слідства про те, що разом з ОСОБА_3 вчинив розбійний напад змушений був дати під впливом фізичного тиску з боку працівників Шевченківського райвдділу міліці.
У поданих доповненнях засуджений ОСОБА_4 зазначив, що засуджений ОСОБА_3 не знав про те, що він мав намір побити потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_5 подав до апеляційного суду свої заперечення у яких зазначив, що під час проведення досудового слідства він давав правдиві показання, а суд об’єктивно розглянув справу щодо його побиття та спроби заволодіння майном.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просить вирок суду змінити, перкваліфікувати його дії на хуліганство та пом’якшити призначене щодо нього покарання, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, виколадені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, будучи допитаним у суді першої інстанції засуджений ОСОБА_3 ствердив, що 15.12. 2008 року він разом з ОСОБА_4 приїхали до м. Львова, де гуляли з дівчатами та вживали спиртне, Пізно ввечері вирішили повернутись додому у м.Червоноград, однак грошей на зворотню дорогу у них не було. Прямуючи вздовж залізничної колії зустріли потерпілого, який був у нетеверезомк стані і ОСОБА_4 запропонував його погорабувати на що він погодився. ОСОБА_4 вдарив потерпілого ногою у плечі від чого той впав, після чого він утримував потерпілого ОСОБА_5 в лежачому положенні на землі, а ОСОБА_4 обшукував його кишені. Грошей у потерпілого не виявилось, тому вони залишили його на землі і пішли далі, але через деякий час були затримані працівниками міліції.
Суд першої інстанції належним чином оцінив показання свідків ОСОБА_7 (а.с. 99-100) та ОСОБА_8 (а.с. 101-102) про те, що 16.12. 2008 року ними були затримані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на яких потерпілий ОСОБА_5 вказав як на осіб, які побили його з метою пограбування.
Крім цього, під час проведення досудового слідства були проведені відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 (а.с. 48-51), ОСОБА_4 (а.с. 52-56), ОСОБА_3 (а.с. 57-62), де вони детально розповіли при яких саме обставинах зустріли потерпілого ОСОБА_5, хто саме наніс йому дар ногою в плечі і як засуджені обшукували його кишені з метою виявлення грошей, а тому ці процесуальні дії вірно були покладені судом в основу обвинувального вироку.
Вірним є покликання суду і на висновок судово-медичної експертизи №24 від 15.01. 2009 року (а.с. 106) з якого видно, що потерпілому ОСОБА_5 булои спричнене тілесне ушкодження середньої тяжкості, а саме - закритий уламковий перелом правої плечевої кістки, який міг утворитись від удару ногою у праве плече, не характерний для падіння на площину.
Суд правильно піддав своїй критиці показання потерпілого ОСОБА_5, які він давав у судовому засіданні про те, що засуджені лише просили у нього гроші для того, щоб добратись додому, а після того як він повідомив, що грошей у нього немає хтось із них вдарив його ногою у плечі від чого він впав і втратив свідомість і не може стверджувати, що хтось його обшукував, а взяв до уваги показання, які він давав під час проведення досудовогго слідства про викладені ним обставини вчиненого злочину.
Крім цього, в адресу апеляційного суду надійшли заперечення потерпілого з приводу поданої засудженим ОСОБА_4 апеляції у яких він зазначив, що дані ним під час досудового слідства показання відповідають дійсності і суд об’єктивно розглянув справу щодо його побиття з метою заволодіння майном.
При таких обставинах, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першоі інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки він разом з ОСОБА_3 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого - розбій, за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Призначене щодо ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів..
Призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції вірно застосував вимоги ст. 71 КК України, так як останній не відбуав покарання за попереднім вироком.
Керуючись ст. ст. 362,366,377,379 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2009 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців.