Справа № 22-2545/2009 року

Головуючий у 1-й інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач: Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Чобіток А.О.,

суддів - Вовченка В.М., Немировської О.В.

при секретарі - Мороз Ю.М.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування збитків за договором страхування та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування збитків за договором страхування та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його вимог, посилаючись на невідповідність судового рішення законодавству, неповне з’ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм цивільного права.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд встановив і виходив з того, що 22 листопада 2007 року сторони уклали договір страхування № 32-31/49/0004 добровільного наземного транспорту, за яким ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» здійснивши страхування транспортного засобу позивача, взяла на себе зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а позивач зобов’язався оплатити страховий платіж на передбачених договором умовах. За вказаним договором АКБ «Укрсиббанк» визначений вигодонабувачем. 11 травня 2008 року настав страховий випадок, оскільки автомобіль позивача було пошкоджено в результаті ДТП.

12 травня 2008 року відповідач, отримавши заяву позивача про виплату страхового відшкодування, вчинив огляд автомобіля про що склав акт та замовив експертну оцінку транспортного засобу для визначення матеріального збитку.

Відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 20 826 грн. 37 коп. і 03.07.2008 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 20 000 грн. в рахунок оплати відновлювального ремонту автомобіля, який проводився ТОВ «АВТОРЕВЕР» і таким чином відповідачем виконані зобов’язання, взяті за вказаним договором страхування.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було проплачено частину суми страхового відшкодування, а решту страхового відшкодування у розмірі 11 340 грн. 40 коп. відповідач безпідставно відмовився оплатити не спростовують висновок суду з таких підстав.

Встановленого позивач, визнавши самостійно СТО ТОВ «АВТОРЕВЕР» для проведення відновлювального ремонту свого автомобіля, в порушення п.5.1.9 договору не погоджував це питання та закупівлю запасних частин з відповідачем і після ремонту не надав останньому пошкоджені деталі автомобіля, що були замінені, як це передбачено п.4.2.8 договору.

Дана обставина свідчить про порушення позивачем своїх обов’язків за договором страхування, що стало законною підставою для відмови відповідача у виплаті відшкодування 10 689 грн. 69 коп., які позивач оплатив 31.07.2008 року безпосередньо ТОВ «АВТОРЕВЕР».

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні зазначеного питання суд першої інстанції повинен був врахувати п.5.1.6. договору, не заслуговують на увагу, оскільки в зазначеному пункті договору мова йде про надання представнику страховика пошкоджений транспортний засіб або його залишки, а також пошкоджені деталі та частини до ремонту для проведення обов’язкового огляду, а п.4.2.8, на який слушно послався суд, передбачає зобов’язання страхувальника передати представнику страховика пошкоджені, внаслідок страхового випадку деталі транспортного засобу, заміну яких відшкодованого позивачем не було виконано.

Ні в судовому засіданні, ні в апеляційній скарзі не наведено доказів щодо відмови страховика прийняти від позивача пошкоджені деталі, які були замінені.

Прийшовши до висновку, що відповідачем не порушено строки та порядок виплати позивачу страхового відшкодування, суд правильно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами з приводу невиконання договору в частині виплат страхового відшкодування, регулюються Законом України «Про страхування », яким передбачено, що страхування-це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором, тобто це договірні відносини, що виключає застосування при розгляді даного спору Закону України «Про захист прав споживачів», тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позивача в апеляційній скарзі про припинення договору страхування та зобов’язання відповідача повернути страховий платіж не можуть бути розглянуті в апеляційному провадженні, оскільки вони не заявлялися в позові і не були предметом розгляду судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави до його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.