Справа №10-165/2009 р.

Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України

Головуючий в 1-й інстанції: суддя Хожаінова О.В.

Доповідач: суддя Терент’єва Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року липня «16» дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого - Катарова П.Г.,

Суддів - Терент’євої Н.М., ЯзєваС.О.,

за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі матеріали подання про обрання запобіжного заходу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Феодосійського міського суду від 12 червня 2009 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Феодосія, громадянину України, раніше судимому Феодосійським міським судом:

- 29.07.1998 року за ст. 140 ч. 3 КК України до З років позбавлення, волі;

- 21.07.2003 року за ст. ст. 190 ч. 2,185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;

-16.09.2004 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненому 16.09.2008 року після відбуття строку покарання,

обвинуваченому у скоєнні злочину, передбаченому ст. 186 ч. 2 КК України,

обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

Як убачається із матеріалів подання та постанови суду, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим, 2 червня 2009 року приблизно о 17 годині 30 хвилин в стані алкогольного сп’яніння, діючи повторно, біля міської поліклініці № 1 на вул. Ген. Горбачова в м. Феодосії з корисливих мотивів шляхом ривка відкрито викрав у потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон „Самсунг Х510" вартістю 300 грн., після чого з місця скоєння злочину зник та викраденим розпорядився за своїм розсудом, причинивши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

5 червня 2009 року за даним фактом слідчим відділом Феодосійського МВ ГУМВС України в АРК порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.

11 червня 2009 року ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 115 КПК України.

12 червня 2009 року ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення за скоєння злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.

Постановою Київського районного суду від 12 червня 2009 року подання слідчого задоволено. В своєму рішенні суддя послався на те, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не вступив, обвинувачується у скоєнні злочину, покарання за яке передбачене більш ніж на три роки позбавлення волі, ухилявся від слідства, негативно характеризується за місцем проживання, порушував правила адміністративного нагляду, тому обвинувачений може ухилитись від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність. Крім того, такий запобіжний захід необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень у справі.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_1 просить в якості запобіжного заходу обрати підписку про невиїзд або особисту поруку та поручити його близьким родичам, зокрема, батьку ОСОБА_3. Необхідність обрання запобіжного заходу, не поєднанного із триманням під вартою, мотивує наявністю у нього низьки тяжких захворювань.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав за необхідне залишити апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали про обрання запобіжного заходу та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому, як витікає із змісту ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст. 148 КПК України, також враховуються тяжкість злочину, обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

На підставі ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з роз’ясненнями п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.

Зазначені судом мотиви обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, є обгрунтованими, вони випливають із наданих матеріалів справи. Суд дійшов вірного висновку про те, що обвинувачений може ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі, а також продовжити злочинну діяльність, тобто суд надав оцінку можливої поведінки обвинуваченого на волі.

Наявні у матеріалах подання відомості про попередні судимості (а.с. 14), протокол про адміністративне правопорушення від 11.06.2009 року про ухилення ОСОБА_1 від адміністративного надзору (а.с. 13) та рапорт працівника міліції від цієї ж дати про те, що обвинувачений вдома не проживає і повідомив своєму знайомому про намір виїхати до матері в м. Москва Російської Федерації (а.с. 15), є достатніми доказами його неправомірної поведінки на волі. Тому немає підстав для обрання запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд.

Неможливо задоволити й вимоги обвинуваченого про необхідність застосування особистої поруки. Так, відповідно до вимог ст. 152 КПК України особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір’я, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов’язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.

Як убачається із матеріалів подання, в ньому немає такого зобов’язання, яке відповідало би вимогам ст. 152 КПК України. Крім того, батько ОСОБА_1 та його близкі родичі не можуть бути визнани особами, що заслуговують довір’я, оскільки вони можуть бути зацікавленими в тому, щоб обвинувачений ухилився від кримінальної відповідальності.

Не можуть бути взяті до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу в зв’язку із станом його здоров’я, оскільки у матеріалах подання немає відповідного медичного висновку про неможливість його тримання під вартою. Такий висновок не був наданий і під час апеляційного розгляду.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів знаходить, що доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про необхідність обрання запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, безпідставні, тому підстав для скасування постанови суду немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362,365-366,382 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Феодосійського міського суду від 12 червня 2009 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.