Справа №22ц-1471/2009 р.
Категорія 01,37
Головуючий у 1 інстанції Дубас Т.В.
Доповідач Тракало В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Тракало В.В.,
суддів Березовенко Р.В., Воробйової Н.С.,
при секретарі Бистрій А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, треті особи: колективне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинського району Київської області", управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на новозбудоване майно, на спадкове майно та земельну ділянку;
та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, колективного підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинського району Київської області", управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, стягнення витрат на поховання, моральної шкоди, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на АДРЕСА_1 року в порядку ст. 331 ЦК України як на новостворене нерухоме майно. У позовній заяві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 1968 року. Від шлюбу дітей немає. Рішенням Горенської сільської ради від 20 червня 2002 року дружині у приватну власність була надана земельна ділянка розміром 0,0528 га для забудови індивідуального жилого будинку. На цій земельній ділянці вони з дружиною збудували жилий будинок, що складається із чотирьох жилих кімнат, але у зв’язку зі смертю дружини не встигли отримати свідоцтво про право власності. Так як документи на забудову відсутні, то йому рекомендовано звернутися до суду за визнанням права власності на новостворене нерухоме майно. У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про визнання права власності на земельну АДРЕСА_1 року розміром 0,0528 га, яка була надана під забудову будинку його дружині, посилаючись на те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини.
У жовтні 2006 року сестра померлої ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на належну сестрі земельну АДРЕСА_1 року розміром 0,0528 га та на 1/4 частину будинку, розташованого на цій земельній ділянці, а також на 1/4 частину автомобіля марки ОСОБА_5, 1990 року випуску. Посилалася на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сестри ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вказане вище нерухоме майно. Спадкоємців за законом першої черги було два: чоловік покійної ОСОБА_2 та мати покійної ОСОБА_6, яка в силу ст. 1274 ЦК України у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Тому ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на всю земельну ділянку, яка належала на праві особистої власності покійній сестрі та визнати право власності на 1/4 частину будинку, тобто на половину від спадкової частини будинку, так як спадкоємців двоє. При цьому посилалася на ч. 3 ст. 376 ЦК України, що право власності на самочинне будівництво, зведене на наданій для цього земельній ділянці, може бути визнано як за забудовником, так і за спадкоємцями. Зазначила, що компетентні органи та сусіди не заперечують проти узаконення самочинного будівництва. Крім того, просила визнати право власності на 1/4 частину автомобіля.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2008 року всі позови об’єднані в одне провадження. В ході розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позов вимогами про стягнення понесених нею витрат на поховання сестри в сумі 1415 грн., на встановлення пам’ятника в сумі 3500 грн. та витрати на проїзд у зв’язку з розглядом справи в сумі 2700 грн. Крім того зазначила, що оскільки ОСОБА_3 на підставі судових рішень, які згодом були скасовані, було видано державний акт на спірну земельну ділянку та зареєстровано його, просила визнати недійсним зазначений акт та скасувати його державну реєстрацію.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2008 року обидва позови задоволено частково. Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, та на 3/4 частини машини, а за ОСОБА_7 - право власності на 1/4 частину вищезазначеного майна. Визнано недійсним державний акт на право власності відповідача на спірну земельну ділянку та скасовано його державну реєстрацію. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 2457 грн. понесених витрат на поховання спадкодавця та 1952 грн. витрат на проїзд. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір суд прийшов до правильного висновку, що за життя спадкодавиця ОСОБА_3 разом із позивачем ОСОБА_2 на наданій та відведеній в установленому законом порядку земельній ділянці збудували нерухоме майно, а саме -АДРЕСА_1, який не встигли здати в експлуатацію та отримати правовстановчий документ. Оскільки вказаний будинок було збудовано подружжям у шлюбі, то відповідно до вимог ст. 22 КШС України та ст. 60 СК України кожному з подружжя належало по 1/2 частині будинку. Тому після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадщина відкрилася на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки. Встановлено, що земельна ділянка була надана подружжю для забудови ще задовго до видачі державного акта на право власності на цю земельну ділянку. Тому право користування цією ділянкою кожного з
подружжя ОСОБА_3 було пропорційним ідеальній частці у праві власності на будинок (ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року). Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на поховання та витрати на проїзд, суд виходив із наявних у матеріалах справи доказів про такі витрати.
Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення, про необхідність визнання за ОСОБА_1 права власності на всю земельну ділянку не заслуговують на увагу, так як не ґрунтуються на законі та на доказах.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст. 307,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.