Справа № 22ц-1941/2009 р.

Головуючий в суді І інстанції Божок С.К.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Мережко М.В., Коцюрби О.П.,

при секретарі Приходько Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, редакції газети «Новопетрівські вісті», головного редактора газети «Новопетрівські вісті» ОСОБА_4 про захист честі та гідності за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що в газеті « Новопетрівські вісті « ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті « ІНФОРМАЦІЯ_2 « ОСОБА_3 поширила щодо нього недостовірну інформацію, що порочить його честь та гідність. Зокрема, в статті зазначено, що «ІНФОРМАЦІЯ_3...», « ІНФОРМАЦІЯ_4.», « ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6».

Всі згадані вислови в статті позивач вважає поширеною щодо нього недостовірною інформацією і просив її спростувати у спосіб, яким вона була поширена, зобов’язавши редакцію газети «Новопетрівські вісті» і її головного редактора та ОСОБА_3 помістити в газеті спростування.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 лютого 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав неправильного застосування норм матеріального прав, порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 6 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( пресу ) в Україні « діяльністю друкованих засобів масової інформації - є збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

Згідно статті 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресуй) в Україні «під ознаки діяльності друкованих засобів масової інформації підпадає діяльність відповідача ОСОБА_4, як головного редактора газети.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Однак здійснення цих прав може бути обмежено законом для захисту репутації або прав інших людей тощо.

Таким чином, право вільно виражати свої погляди не є абсолютним і необмеженим, яке поряд із свободою наділене також обов’язками і відповідальністю, що визначені законом. Суб’єкти інформаційної діяльності не мають права у своїх матеріалах розголошувати дані, що принижують честь і гідність людини, а також інформацію, яка ущемлює права і законні інтереси громадян. Мова про це йде у статті 2 Закону України «Про інформаційні агентства». Неприпустимість зловживання правом на інформацію закріплено і в ст. 3 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( преса ) в Україні», статтях 46,47 Закону України «Про інформацію» - інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини та поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Відомості в статті « ІНФОРМАЦІЯ_2: «ІНФОРМАЦІЯ_6» висловлені згідно ст. 34 Конституції України і ст. 47-1 Закону України « Про інформацію» у формі оціночних суджень і до порушення прав позивача не призвели.

Одночасно з висловленням оціночних суджень у даній статті розповсюджено і фактичні дані, в яких стверджується про конкретні дії позивача; щодо неправомірного вирішення земельних питань на території сільської ради, ряду протиправних заходів, спрямованих передачу земельних ділянок: « ІНФОРМАЦІЯ_3..». « ІНФОРМАЦІЯ_4.», « ІНФОРМАЦІЯ_5.»

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача не довели достовірність даної інформації.

Подані відповідачкою ОСОБА_3 листи, акти, рішення, списки щодо земельних питань не підтверджують достовірності вчинення позивачем негативних дій. В той же час надані документи даних про ознаки протиправних дій позивача в змісті поширеному в спірній статті не містять, докази про які не подано.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачі у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» розповсюдили у друкованому засобі масової-інформації відомості про фактичні дані, які дійсності не відповідають, порочать честь і гідність позивача.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у такому ж засобі масової інформації і у такий же спосіб, у який вона була поширена, за рахунок особи, яка її поширила.

Висновки суду щодо задоволення позову про захист порушеного права позивача ґрунтуються на вимогах закону.

Спосіб спростування недостовірної інформації відповідає вимогам п. 8 постанови Пленуму Верховного (Суду України від 28.09.1990 р. № 7 « Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», відповідно якому, при постановлений рішення при задоволенні позову, суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати спосіб спростування і визначити строк, не протязі якого воно має бути здійснене.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 307,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.