Справа № 22ц-2420/2009 р.

Категорія

Головуючий в суді І інстанції Дзюба Н.М.

Доповідач Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Тракало В.В.,

суддів Березовенко Р.В., Воробйової Н.С.,

при секретарі Бистрій Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 4 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на будинок, договору дарування будинку та визнання права власності на будинок.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_4. звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 1986 року. Посилалася на те, що проживала разом з ним у с.Чапаївка Чорнобильського району Київської області ще до аварії на ЧАЕС. У 1986 року вона разом із ОСОБА_5 була переселена до с.Вільне Макарівського району Київської області і їм у користування було надано АДРЕСА_1. До 2005 року позивачка постійно проживала з ОСОБА_5 у цьому будинку. У 2005 році за станом здоров’я її забрала до себе дочка на деякий час. У цей період часу рішенням виконкому Вільнянської сільської ради від 22 липня 2005 року ОСОБА_5 було незаконно надано дозвіл на приватизацію всього будинку на його ім’я, а 13 серпня 2005 року тим же органом йому незаконно було видано свідоцтво про право власності на будинок. Позивачка просила визнати зазначені рішення та свідоцтва недійсними з тих підстав, що вона була включена до ордера на отримання вказаного житла як дружина останнього, тому мала право на отримання у власність 1/2 частини будинку відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року. Пізніше ОСОБА_4, посилаючись на те, що 23 серпня 2005 року ОСОБА_5 подарував спірний будинок ОСОБА_3, просила визнати недійсним вказаний договір дарування з тих підстав, що даритель не мав права дарувати цей будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_4 померла. У справу вступила її правонаступник ОСОБА_2, яка підтримала позовні вимоги та доповнила їх. Просила визнати недійсними вищезазначені свідоцтво та договір дарування та визнати за нею право власності на весь будинок. Посилалася на те, що її мати ОСОБА_4 мала право на 1/2 частину будинку згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а іншу 1/2 частину будинку її мати успадкувала після смерті ОСОБА_5, оскільки проживала з ним однією сім’єю.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 4 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд правильно виходив з того, що хоч ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, при евакуації із с.Чапаївка Чорнобильського району Київської області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС були поселені за ордером до одного АДРЕСА_1, проте права власності на вказаний будинок ОСОБА_4 не набула.

Судом встановлено, що згідно постанови Ради Міністрів Української РСР №149 від 30 червня 1990 року №149 "Про передачу громадянам, які переселені з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, жилих будинків в особисту власність" рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Щорса с.Вільне Макарівського району Київської області від 15 лютого 1991 року право особистої власності на АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_6 (а.22-24). Вказане рішення було затверджено рішенням виконкому місцевої ради від 11 липня 1991 року (а.с. 22). На підставі вказаного рішення спірний будинок було передано ОСОБА_6 за актом передачі (а.с. 123). ОСОБА_8, яка була прописана у вказаному будинку, не ставила питання про визнання за нею права власності, чи передачу їй у власність вказаного будинку, а була включена 1 лютого 1993 року до списку громадян, взятих на квартирний облік для забезпечення житлом по Вільнянській сільській раді згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1989 року №315 "Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров’я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", що стверджується рішенням виконавчого комітету Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області від 23 лютого 2003 року (а.с. 94-96).

Судом також встановлено, що починаючи з 1992 року ОСОБА_8, будучи прописаною у спірному будинку, однією сім’єю з ОСОБА_6 не проживала. ОСОБА_6, як одинокого пенсіонера похилого віку, доглядав відповідач ОСОБА_3, який і похоронив його, що стверджується довідками сільської ради (а.с. 120-121). З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Вільнянської сільської ради від 22 липня 2005 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на спірний будинок взамін акту, виданого колгоспом ім.Щорса на підставі рішення загальних зборів від 15 лютого 1992 року. Отримавши 13 серпня 2005 року свідоцтво про право власності, ОСОБА_6 правомірно розпорядився належною йому особистою власністю, подарувавши будинок ОСОБА_3 Доводи апеляційної скарги про незаконність свідоцтва про право власності та наступного договору дарування безпідставні, оскільки не ґрунтуються на законі та доказах. Посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосувати до спірних правовідносин Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року безпідставні, оскільки з вищенаведеного вбачається, що набуття ОСОБА_6 права власності на спірний будинок відбувалося за спеціальним законом ( Постановою Ради Міністрів Української РСР №149 від 30 червня 1990 року №149 "Про передачу громадянам, які переселені з територій, що зазнали радіактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, жилих будинків в особисту власність") до введення в дію Закону, на який посилається позивачка. Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на законі, суперечать матеріалам справи та не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. 307,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 4 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.