Справа № 22ц-1946/09
Категорія: 24
Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2009 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
при секретарі: Безп’ятко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2009 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства (далі ЛКП) „Господар" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_5 про від’єднання квартири від тепломережі,
ВСТАНОВИЛА:
в травні 2008 року ЛКП „Господар" звернулося до суду із зазначеним позовом та просило стягнути з відповідачів 1 569 грн. 70 коп. боргу за надані послуги -теплопостачання.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі проживаючи у АДРЕСА_1, та користуючись послугами, що надає їм позивач, з жовтня 2007 року по квітень 2008 року не проводили оплату за надані послуги, внаслідок чого утворилась зазначена заборгованість.
В вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом та просила зобов’язати ЛКП «Господар» від’єднати квартиру від центрального опалення, посилаючись на відсутність потреби у такій послузі та ненадання такої послуги з боку відповідача.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2009 року первинний позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ЛКП „Господар" заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007 р. по 01.05.2008 р. в розмірі 1 569 грн. 70 коп., судові витрати в розмірі 30 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, просить його скасувати й ухвалити нове про задоволення зустрічного позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість по причині неправильного дослідження та оцінки доказів, неправильного застосування норм матеріального права та неправильне визначення правових відносин між сторонами.
Зокрема апелянт посилається на те, що судом не враховано, що між нею та ЛКП «Господар» не існує письмового договору щодо надання послуг щодо теплопостачання та таких послуг не отримувала.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, але це, у відповідності до ст. 305 ЦПК України, не є перешкодою розглядові справи, оскільки вони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з довідки з місця проживання, про склад сім’ї та реєстрацію апелянт є зареєстрованою в АДРЕСА_1 та є власником АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 10 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та при будинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Заборгованість власників квартир по укладених угодах, пов’язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку.
Відповідно до п.п. 14,35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов’язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги, плата за використання теплової та електричної енергії, газу за водопостачання і каналізацію та інші послуги власниками квартир (будинків), наймачами, орендарями вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" договір і про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Встановлено, що квартира апелянта постачається тепловою енергією для її обігріву і апелянт користувалась та користується комунальними послугами, які надає ЛКП „Господар". Зазначені обставини, крім того, стверджується рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2008 року щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2006 р. по 01.10.2007 р. та розрахунком заборгованості, що наданий позивачем. Однак внаслідок не оплати за надані позивачем послуги відповідачка допустили за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року заборгованість в сумі 1 569,70 грн.
Статтею 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувача не є виконавцем; він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Частиною 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Встановлено, що ЛКП «Господар» до зазначеного періоду проводило нарахування коштів за наданні послуги у вигляді теплопостачання квартири, яка належить ОСОБА_2, а на його рахунок відповідачка здійснювала платежі за їх надання, а відтак можна зробити висновок, що між сторонами був укладений усний договір.
За таких обставин відсутність письмового договору між сторонами щодо надання послуг, за умов користування відповідачами послугами, що надавав позивач, сам по собі не може бути підставою вважати споживачку вільною від обов’язків по оплаті за послуги по центральному опаленню квартири.
Твердження апелянта про ненадання послуг позивачем є голослівним, оскільки доказів про відсутність таких не подала, в тому числі не представила оформлені претензії (акт-претензія споживача), як передбачено ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".
Встановлено, що ОСОБА_3 в травні 2007 року писала до ЛКП заяву про від’єднання квартири від системи централізованого опалення, але не зробила подальших дій щодо задоволення її заяви, незважаючи на роз’яснення ЛКП.
Так, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268) передбачено, що споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. за № 4 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі Порядок) . Зазначеним Порядком (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007 р.) передбачено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП. 3окрема, Порядок передбачає звернення із заявою до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, подача необхідних при цьому документів та виготовлення та отримання технічних умов для відключення від мережі централізованого теплопостачання.
Крім того, правовідносини щодо прав та обов’язків між виконавцем з надання послуг з водо, - теплопостачання та водовідведення і споживачем, порядок розрахунків за надання послуг, підстави й розмір відповідальності за неналежне виконання обов’язків регулюється ЗУ „Про захист прав споживачів", розд. II кн. ЦК України та вище вказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання голодної та гарячої води і водовідведення, іншими нормативними актами, а також умовами укладеного договору.
Ці Правила регулюють відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (споживачем)
Відповідно до п.8 зазначених Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Споживач може відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що зазначений вище і при цьому витрати, пов’язані з відключенням від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відшкодовується споживачем відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.
Відповідно до вимог ст. ст. 651,907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною.
Доказів щодо істотних порушень умов договору та у чому конкретно вони полягали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не представили.
За таких обставин рішення районного суду є законним, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303,305, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.