Справа № 11-а-1037
Категорія: ч. 1 ст. 119 КК України
Головуючий у першій інстанції: Ясельський А.М.
Доповідач: Бартащук Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Наставного В.В.
суддів - Бартащук Л. В., Ноздрякова В.М.
за участю прокурора - Петренко О.І.
засудженого - ОСОБА_2
потерпілої - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року, -
Цим вироком: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:
- ОСОБА_3 4800 грн. матеріальної шкоди;
- Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України 120 грн. матеріальної шкоди.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 29.08.2008 року о 19 годині 30 хвилин, разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 перебував на території дитячого майданчика, розташованого у дворі будинку АДРЕСА_1. В цей час до них підійшов раніше не знайомий ОСОБА_8, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, став за спиною ОСОБА_2 і безпричинно схопив рукою останнього за комір олімпійки, та почав тягнути його через металевий паркан, спричиняючи фізичну біль. В той час ОСОБА_7, який сидів на лаві, встав на неї і з метою захисту ОСОБА_2, своєю правою ногою штовхнув у груди ОСОБА_8, але останній, не втративши рівноваги, продовжував безпричинно утримувати ОСОБА_2 за комір одягу і тягнути на себе. Після цього, ОСОБА_2 з метою визволення від рук ОСОБА_8, почав тягнути останнього на себе через паркан у бік, одночасно кистю своєї правої руки, на отмаш, наніс один удар в область обличчя ОСОБА_8.Від цього удару ОСОБА_8 втратив рівновагу, та впав спиною на асфальтове
покриття, вдарившись головою об асфальт, при цьому отримав закриту черепно-мозкову травму, від чого 30.08.2009 року помер.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 119 на ст. 124 КК України, посилаючись на те, що не є фахівцем в галузі права, а тому визнав себе винним у вбивстві з необережності помилково. Стверджує, що заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження при перевищені меж необхідної оборони.
Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав апеляцію, прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі доказами, в тому числі і показаннями засудженого, який повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин.
Доводи засудженого ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію його дій спростовуються дослідженими судом доказами.
Так, засуджений ОСОБА_2 визнав, що маючи намір звільнитись від утримаючих дій потерпілого ОСОБА_8, правою рукою наніс йому удар в обличчя, внаслідок чого той відпустив його та впав. (а.с. 9 том 2) .
Покази засудженого підтверджені ним в ході досудового слідства при відтворенні обстановки та обставин подій та зафіксовані в протоколах від 25.09.2008 року та 03.12.2008 року з участю судово-медичного експерта (а.с. 108-116,182-188) .
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 показали, що 29.08.2008 року, у вечірній час вони разом із ОСОБА_2 перебували на дитячому майданчику поблизу будинку АДРЕСА_1. До них підійшов раніше незнайомий їм ОСОБА_8, схопив ОСОБА_2 за одяг та почав тягнути його через паркан. ОСОБА_2 відмахнувся рукою від ОСОБА_8, від чого останній впав на асфальтоване покриття (а.с. 16-18,19-20,21-22,65-67,69,75-77,79,80-82,84 т. 1, а.с. 12-13 том 2) .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 297/3376 від 14.10.2008 року смерть ОСОБА_8 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми, переломів основ черепу, крововиливів під оболонки, в шлуночки головного мозку, забою мозку, набряком мозку. Така травма могла виникнути як при самовільному падінні гр.ОСОБА_8 на площину с послідуючим ударом потиличною областю голови о тупий предмет, асфальтове покриття, так і за обставин, зазначених ОСОБА_2 (а.с. 50-56 том 1) .
Таким чином досліджені докази та дані про характер і локалізацію тілесних ушкоджень свідчать, що смерть ОСОБА_8 сталася внаслідок удару головою об асфальт при падінні.
Доказів, що ОСОБА_2 заподіючи удар рукою в обличчя, мав намір заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, в справі відсутні.
Суд повно, всебічно і об’єктивно дослідив зібрані докази, правильної розцінив дії ОСОБА_2, як вбивство, вчинене через необережність і правильно кваліфікував дій за ч. 1 ст. 119 КК України.
Призначена міра покарання ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України. При призначенні покарання суд врахував ступінь суспільної небезпеки і характер вчиненого злочину, дані про особу засудженого.
Підстав для зміни вироку і призначення більш м’якого покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року щодо нього - без зміни.