РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007  року лютого  місяця  26 дня  колегія суддів  судової палати  у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Галіч Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини, за    апеляційною    скаргою    ОСОБА_2     на    рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в липні 2006 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, просила визначити на підставі статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, після його смерті відкрилася спадщина, а саме: 54/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Позивачка є спадкоємицею першої черги разом з відповідачкою - дружиною померлого, але у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за сімейними обставинами: тяжким матеріальним становищем сім'ї та хворобою матері.

Оскаржуваним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. ОСОБА_1 встановлено додатковий строк до 24 лютого 2006 року для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 24 листопада 2006 року виправлено допущену описку в рішенні Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2006 року. В резолютивні частині рішення вказано: ОСОБА_1 встановити додатковий строк до 24 лютого 2007 року для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд

Справа № 22-ц-1311 /2007 р.                      Головуючий в першій

інстанції Шофаренко Ю.Ф..

Доповідач Синельщікова О.В.

2

вважав встановленими. Посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що доводи позивачки про існування перешкод для звернення своєчасно в нотаріальну контору є неспроможними і не можуть бути прийняті до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, їх представників, перевіривши доводи скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов на підставі статті 1272 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини за поважних причин, а саме: на момент смерті її батько проживав з іншою сім'єю, між сторонами існували напружені стосунки, хворіла мати позивачки, і вона не мала часу займатися спадковими справами.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким рішенням суду, як ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, при висновках суду, які не відповідають обставинам справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (а.с.5).

Після його смерті відкрилася спадщина, а саме: 54/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1, які належали спадкодавцю на підставі ухвали Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 1993 року (а.с.9, 24).

Дружина померлого - відповідачка ОСОБА_2 на час його смерті проживала зі спадкодавцем у спадковому будинку, а тому прийняла спадщину на підставі статтей 548, 549 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що спадщина була прийнята ОСОБА_2 до введення в дію Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, апеляційний суд вважає, що спірні правовідносини повинні регулюватися положеннями статті 550 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.   

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, а саме його статей 1270, 1272.

Згідно зі статтею 550 Цивільного кодексу України 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, мог бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

У вказаному випадку продовження судом строку прийняття спадщини вимагало одночасного вирішення судом в позовному провадженні питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що зберіглося в натурі. Вказане міститься в роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України в п.4 постанови № 4 від 23 червня 1983 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкування".

Проте позов ОСОБА_1 не містить вимог про визнання за нею права на спадкове майно.

3   

Враховуючи, що відповідно до статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд розглядає справу лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, то слід вважати, що розгляд однієї заяви про продовження строку прийняття спадщини не містить для позивачки правових наслідків.

Задовольнивши такий позов, суд порушив норми процесуального права, а саме статті 214 Цивільного процесуального кодексу України, за якою під час ухвалення рішення суд встановлює правовідносини та правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім того, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, якими позивачка обґрунтувала свої вимоги.

Встановлено, що до нотаріальної контори за прийняттям спадщини позивачка звернулася лише у травні 2006 року (а.с.29 зворот), а до суду - у липні 2006 року.

Таким чином, встановлений статтею 549 Цивільного кодексу України 1963 року строк в шість місяців для прийняття спадщини невиправдано пропущений позивачкою більш, чим на три з половиною року.

Причини, на які посилалася позивачка, не можна вважати поважними. Вона не довела, які саме обставини дійсно перешкоджали їй прийняти своєчасно спадщину.

На час відкриття спадщини позивачка вже була повнолітньою, освіченою, працездатною людиною, на власний розсуд вирішила питання реалізації своїх спадкових прав.

А тому її позовні вимоги про продовження та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, коли апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги у випадку встановлення неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати за підставами п.п. 1, 3, 4 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, а по справі слід ухвалити нове рішення про відмову у позові.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2006 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити в позові до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.