Справа №22ц-3234/2009 р.

Категорія 01,45

Головуючий у 1 інстанції Савченко С.І.

Доповідач Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Тракало В.В.,

суддів Березовенко Р.В., Воробйової Н.С,

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Бучанської міської ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 8 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання незаконним рішення ради та зобов’язання передати земельну ділянку у власність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 2005 року за договором оренди користується земельною ділянкою розміром 30 кв. для розташування гаража по АДРЕСА_1 Враховуючи, що він є інвалідом 2 групи внаслідок травматичної ампутації ніг, автомобіль з ручним керуванням є його єдиним засобом пересування, а оренда земельної ділянки, на якій розташований гараж саме неподалік від будинку в якому проживає позивач, не дає гарантії постійного користування цією земельною ділянкою, ОСОБА_2 просив місцеву раду передати йому цю земельну ділянку у власність відповідно до вимог п."д" ч. 1 ст. 121 ЗК України. Так як рішенням Бучанської (на той час) селищної ради від 20 березня 2006 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2, останній просив визнати вказане рішення відповідача незаконним та зобов’язати вчинити певні дії на захист його порушеного права.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 8 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Бучанської селищної ради від 20 березня 2006 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Бучанська міська рада просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у задоволенні позову, а ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга Бучанської міської ради не підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи рішення ради незаконним суд правильно виходив з того, що при вирішенні заяви ОСОБА_2., який відповідно до вимог ст. 116 ч.1 ст. 121 ЗК України має право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для будівництва індивідуального гаража розміром до 0,01 га, а у його користуванні на умовах оренди знаходиться земельна ділянка саме з таким цільовим призначенням розміром 30 кв.м по АДРЕСА_1, місцева рада не зазначила і судом не встановлено законних підстав, які б перешкоджали отримати позивачеві цю земельну ділянку у власність.

Проте відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 про зобов’язання відповідача вчинити певні дії на захист порушених прав ОСОБА_2, суд не врахував роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п.7 постанови Пленуму від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", що при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщення об’єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними та і зобов’язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

В порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд належним чином не з’ясував позовних вимог ОСОБА_2 та не зазначив у рішенні, які саме дії повинна виконати рада на захист порушеного права ОСОБА_2, а відтак суд не розглянув усіх заявлених позовних вимог, тому рішення у цій частині підлягає скасуванню на підставі п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бучанської міської ради Київської області відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 8 травня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання ради вчинити певні дії на захист його порушеного права скасувати та справу у цій частині направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею. В решті рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.