Справа №22-ц-4318/08
Категорія 01,29
Головуючий в 1 інстанції Дубас Т.В.
Доповідач Тракало В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого -Тракало В.В.,
суддів - Березовенко Р.В., Воробйової Н.С.,
при секретарі - Бобко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду від З вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та спадкоємців ОСОБА_5: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, визнання державного акту недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року спадкоємці ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними довіреності, виданої їхньою матір'ю ОСОБА_9 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 12 лютого 2005 року на продаж та обмін земельної ділянки, а також укладеного від її імені між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та нотаріально посвідченого 1 серпня 2005 року договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 1,9541 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а також про витребування вказаної земельної ділянки у ОСОБА_4
Свої вимоги мотивували тим, що вони є спадкоємцями у рівних частках за заповітом після смерті їх матері ОСОБА_9, якій на підставі сертифіката на право на земельну частку(пай) належала земельна ділянка розміром 3,07 в умовних кадастрових гектарах із земель, переданих у колективну власність КСП Агрофірма "Рубежівська", що складалися із трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень. У 2004 році ОСОБА_5, який був головою КСП, скориставшись необізнаністю власників земельних часток (паїв), повідомив неправдиві відомості, що належні громадянам земельні частки (паї) будуть обкладатися непомірним податком, переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі й матір позивачок, продати земельні ділянки, видавши йому або названим ним особам довіреності на відчуження земельних ділянок. 12 лютого 2005 року ОСОБА_9 видала відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу на приватизацію земельної ділянки розміром 3,07 га та виділення її в натурі, отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки. Проте після видачі вказаної довіреності повірений ОСОБА_3 повністю розірвав зв’язок із довірителькою, не повідомляв її про хід виконання доручення, не узгоджував з нею свої дії. Згодом позивачки дізналися, що відповідач ОСОБА_3 1 серпня 2008 року продав земельну розміром 1,9541 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, від імені матері позивачок відповідачці ОСОБА_4
Посилаючись на те, що мати позивачок не уповноважувала відповідача ОСОБА_3 на зміну цільового призначення земельної ділянки, що угоди про відчуження земельних часток (паїв) на час видачі довіреності та укладення договору купівлі-продажу були заборонені законом, крім того, в довіреності не зазначено, яку саме земельну ділянку із трьох видів було уповноважено відповідача продати, отже, зміст доручення суперечить вимогам ст. 1003 ЦК України, позивачки просили визнати довіреність в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України. Крім того, договір доручення між матір'ю позивачок та відповідачем ОСОБА_3, а також видана на його підставі довіреність порушують публічний порядок, а тому є нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України.
За таких обставин позивачки вважали, що відповідач ОСОБА_3 не отримав повноважень на відчуження належної їхній матері земельної ділянки, а тому відповідно до ст. 241 ЦК України діяв при відчуженні земельної ділянки з перевищенням наданих йому повноважень. Оскільки ОСОБА_9 не схвалювала правочину, вчиненого від її імені ОСОБА_3, то вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним (нікчемним) і не породжує ніяких наслідків. Тому позивачки просили визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений відповідачами та відповідно до ст. ст. 216,378 ЦК України повернути земельну ділянку із володіння ОСОБА_4 у володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_2 як спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_9
У ході розгляду справи позивачки подали заяву про зміни до позову. Просили визнати довіреність, видану їх матір'ю 12 травня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такою, що вчинена з метою приховати договір купівлі-продажу земельної частки (паю) та доповнили позов вимогами про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 У вказаній заяві зазначено, що на час видачі 12 травня 2005 року довіреності мати позивачок не мала права власності на земельну ділянку, а лише - право на земельну частку (пай) на підставі сертифіката в умовних кадастрових га, відчуження якого було заборонено законом. Передавши ОСОБА_3 цей сертифікат, ОСОБА_9 фактично продала його, отримавши 20000 грн., розписавшись у відомості разом з іншими пайовиками. При цьому посвідчення довіреностей відбувалося з грубим порушенням встановленого порядку. Тому позивачки просили визнати недійсними довіреність та договір купівлі-продажу, на укладення якого мати не виявляла волю, та повернути земельну ділянку у власність позивачів, визнавши недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4
Рішенням Києво-Святошинського міськрайонного суду від 3 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права; неповного з’ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи та про ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
У зв’язку зі смертю ОСОБА_5 до участі у справі на стадії апеляційного розгляду були залучені його правонаступники: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Судом встановлено, що 12 лютого 2005 року ОСОБА_9. видала ОСОБА_3 та ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила останніх бути її представниками у всіх установах та організаціях, в тому числі в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, земельному відділі та в інших установах залежно від форми власності, з питання приватизації земельної ділянки та виділення в натурі на місцевості, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма „Рубежівська" Києво-Святошинського району Київської області, площею 3,07 умовних кадастрових га, право на яку належить ОСОБА_9 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), отримати на ії ім’я державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, після чого продати або обміняти її за ціну та на умовах на власний розсуд повірених (а.с. 24) У цій же довіреності зазначено, що для вчинення вищезазначених дій ОСОБА_9 надала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право: подавати необхідні заяви, отримувати довідки та документи, розписуватися за нього, отримати державний акт на право приватної власності на землю на його ім’я, отримати витяг про грошову та висновок про експертну оцінку землі, висновок про відсутність обмежень, підписати договір купівлі-продажу, міни в нотаріальній конторі, отримати гроші за вказану земельну ділянку, нести всі витрати та виконувати всі інші дії, пов’язані з виконанням даної довіреності. Дана довіреність була видана з правом передовіри на строк три роки.
Судом встановлено, що діючи відповідно до наданих повноважень у вищезазначеній довіреності, повірені вчинили від імені ОСОБА_9 цілий ряд дій, зокрема 11 травня 2005 року отримано Державний акт на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку розміром 1,9541 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, в якому цільове призначення земельної ділянки зазначено для ведення особистого селянського господарства, а насамкінець 1 серпня 2005 року ОСОБА_3 продав від імені ОСОБА_9 зазначену земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відповідачці ОСОБА_4 Заборони на продаж земельної ділянки із вказаним цільовим призначенням на час укладення договору купівлі-продажу не було.
За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних довіреності та договору купівлі-продажу недійсними на підставі ст. 215 ЦК України, та що видана ОСОБА_9 довіреність приховувала договір купівлі-продажу земельної частки (паю), а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні цих позовних вимог та у поверненні земельної ділянки позивачам як спадкоємцям ОСОБА_9, а відтак і в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги, що довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечать п.15 розділу X „Перехідні положення" Земельного кодексу України, про порушення судом норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на доказах. Посилання в скарзі на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права безпідставні. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.
За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому колегія суддів, перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 307,308,315,317,319, ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду від 3 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.