Справа № 22Ц-3000/2009

Головуючий в суді 1 інстанції Тітов М.Б.

Доповідач в суді 2 інстанції Хопта С.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2009 року м Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів Мережко М.В., Коцюрби О.П.

при секретарі Рудзінській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Богуславський РВ ГУ МВС України в Київській області про знесення самовільно збудованих будівель та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 1 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідачка самовільно збудувала гараж з істотним порушенням будівельних норм і правил, без врахування її інтересів на відстані 0,37м (по нормі - не менше 1 м), не дотримано пожежний розрив до її господарської будівлі, так як згідно норми дається мінімальний відступ - 6м. Крім того, будівля відповідачки розташована близько з межею червоної лінії вулиці Гірчаків, а не за лінією забудови житлових будинків.

Позивачка просила зобов’язати відповідачку знести самовільно збудовану будівлю (гараж-господарський блок) зведені відповідачкою на земельній ділянці по АДРЕСА_1, та стягнути з відповідачки 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 1 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_4 перенести зведену нею огорожу із земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 112667 виданого Медвинською сільською радою Богуславського району, Київської області 18 березня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №17, та встановити огорожу відповідно до існуючої дійсної межі згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, на яку має право приватної власності ОСОБА_4 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії I-КВ № 112668 виданого Медвинською сільською радою Богуславського району, Київської області 18 березня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16, яка встановлена на місцевості згідно акту виносу в натуру земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_3 від 05.02.2009 року. Зобов’язано ОСОБА_4 здійснити перебудову з дотриманням будівельних норм і правил та відповідного дозволу органу місцевого самоврядування господарських приміщень: вбиральні, бані з приямком, сараю, які самовільно зведені нею з частковим зайняттям суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 поАДРЕСА_2і перебудову провести таким чином, щоб зазначені господарські будівлі були на відстані не менше одного метра до межі з суміжним землекористувачем ОСОБА_3 В решті позовні вимоги ОСОБА_3 про повне знесення гаража та добудованих до нього господарських будівель: вбиральні, бані, сараю на земельній ділянці ОСОБА_4 і стягненні моральної шкоди залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставина справи; порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст. 116 ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ст. 118 ЗК України 2001 року громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки і у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність питання вирішується в судовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що зведенням самочинного будівництва ОСОБА_4 порушені права позивачки.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки такі висновки не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 7 вказаної статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовом про знесення самочинного будівництва.

Суд не звернув уваги на ті обставини, що звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, проведення відповідних перебудов чинним законодавством віднесено до компетенції відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегією встановлено, що суд вийшов за межі заявлених вимог і зобов’язав відповідачку провести відповідні перебудови, перенести зведену нею огорожу, тоді як відповідно до позовної заяви позивачка просила постановити рішення, яким зобов’язати відповідачку знести самовільно збудовану будівлю і про це суд першої інстанції зазначив в описовій частині ухваленого рішення.

Частина 2 ст. 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16,386,391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1165 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, земельної ділянки площею 0,1526 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсосного господарства, до підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на вказаний житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Медвинської сільської ради 15 липня 1998 року, та копією державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 112667 виданого Медвинською сільською радою Богуславського району, Київської області 18 березня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17.

Відповідачка ОСОБА_4 є власником житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1. Київської області та земельної ділянки площею 0,1414 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, земельної ділянки площею 0,0488 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченим державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори 27 травня 1989 року, та копією державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 112668 виданого Медвинською сільською радою Богуславського району, Київської області 18 березня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16.

Згідно акту №2 позапланової перевірки, проведеної головним державним інспектором інспекції Державного архітектурного будівельного контролю у Південному регіоні Київської області встановлено, що на території земельної ділянки відповідачки самовільно збудовано об’єкт - боксовий гараж (господарський блок).

З матеріалів справи вбачається, що на час приватизації земельної ділянки у 1999 році позивачка не мала до відповідачки претензій з приводу суміжного землекористування та збудованого ще у 1989 році спірного господарського блоку, і з часу його будівництва до суду з відповідним позовом про усунення перешкод в користуванні її земельною ділянкою не зверталася.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сарай позивачки також збудований з порушенням державних будівельних норм, так як знаходиться близько біля межі землекористування без дотримання пожежного розриву суттєво меншого за норму, яка дає мінімальний відступ 6 м, без врахування законних інтересів суміжного землекористувача, яким є ОСОБА_4

Відповідно акту № 5 від 12.01.2009 року державного пожежного нагляду сектору наглядово-профілактичної діяльності Богуславського РВ ГУ МНС України у Київській області розміщені будівлі (гараж-госпблок) ОСОБА_4 та господарські будівлі ОСОБА_3 знаходяться на відстані 1 м. 55 см. одна від одної. При нормі згідно ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» мінімальна відстань між даними будівлями повинна бути не менше 6 м. (а.с. 32).

За таких обставин висновки суду про порушення прав позивачки зведенням відповідачкою спірного господарського блоку та порушення меж суміжного землекористування не узгоджуються з матеріалами справи, заявленим позовом та вимогами закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції про зобов’язання відповідачки провести відповідні перебудови, перенести зведену нею огорожу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Доводи позивачки та висновки суду про порушення відповідачкою меж суміжного землекористування з посиланням на акти виносу в натуру земельних ділянок та схему (а.с. 68), ніким не посвідчені та виконані не спеціалістами в галузі землекористування і не експертами колегія не може визнати такими, що ґрунтуються на матеріалах справи, та доказах, які відповідають вимогам ст. 57 ЦПК України.

Як вбачається з так названого акту виносу в натуру земельних ділянок та доданої до нього схеми зміщення межі, конфігурація проектного положення межі зазначена цифрами 2-5 і фактичне розміщення тину також зазначено на схемі цифрами 2—5, не відповідає по конфігурації плану зовнішніх меж земельної ділянки в державному акті про право власності на землю, виданому ОСОБА_4 (а.с. 69), та плану зовнішніх меж земельної ділянки в державному акті виданому ОСОБА_3 (17).

Посилаючись у рішенні на зазначений акт, суд не звернув уваги на ті обставини, що позивачкою заявлені вимоги про знесення самовільно збудованих будівель, а вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та порушення меж взагалі не заявлялися. Крім того, в обґрунтуванні заявленого позову зазначено про те, що будівля відповідачки знаходиться близько межі суміжного землекористування.

Тому акт, на який послалась позивачка та суд при ухваленні рішення колегія не може визнати належним доказом у справі за позовом про знесення самовільних будівель.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні рішення про задоволення позову позивачки, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Підстав для направлення справи на новий розгляд, передбачених ст. 311 ЦПК України при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 1 квітня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Богуславський РВ ГУ МВС України в Київській області про знесення самовільно збудованих будівель та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховнрго Суду України протягом двох місяців.