33-563/08

ПОСТАНОВА

3 листопада 2008 року м. Львів

Голова апеляційного суду Львівської області В.Ф. Государський, розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2008 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", -

ВСТАНОВИВ:

постановою Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за плі. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" і накладено штраф у розмірі 255 грн.

З постанови судді про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності вбачається, що він протиправно, використовуючи своє службове становище, сприяв ТзОВ «Райагробуд» у здійсненні підприємницької діяльності та надав недостовірні дані щодо факту виконання робіт у ВДК Дрогобицького району, внаслідок чого ТзОВ «Райагробуд» було зайво нараховано бюджетні кошти в розмірі 6934 грн., тобто вчинив правопорушення за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією".

У скарзі ОСОБА_2 просить постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2008 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" і накладення штрафу у розмірі 255 грн. скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Скаржник покликається на те, що постанова суду не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, а в його діях відсутній склад правопорушення, його об’єктивна та суб’єктивна сторона, оскільки йому взагалі не було відомо про факт неповного виконання робіт. Крім того, підписавши акт прийомки виконаних робіт, він не сприяв ТзОВ «Райагробуд» у здійсненні ним підприємницької діяльності, а договірні відносини були між відділом освіти Дрогобицького району, який він очолює, та ТзОВ «Криниця» і кожна сторона виконувала відповідним чином свої обов’язки по договору підряду. Йому не було відомо, що під час виконання робіт з реконструкції школи в с Михайлевичі, які проводилися в грудні 2007 року, субпідрядною організацією ТзОВ «Криниця» завищено вартість робіт на суму 7458,18 грн.

Скаржник також покликається на те, що він не мав жодного наміру на отримання за це матеріальних благ і не отримував їх, про що суду не подано жодного доказу. Вважає, що він як керівник відділу освіти не зобов’язаний був перевіряти об’єми виконаних робіт, оскільки це є обов’язки інженера по технагляду, який і перевірив їх, а він будучи в лікарні підписав цей акт.

Вивчивши скаргу ОСОБА_2 та матеріали справи, вважаю що суд першої інстанції, приймаючи рішення про наявність події і складу адміністративного правопорушення за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" в діях ОСОБА_2, недостатньо дослідив матеріали справи та не врахував загальні засади поняття корупції, що містяться в ч. 1 ст. 1 цього Закону, які передбачають, що під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Як вбачається з постанови суду та інших матеріалів справи, ні суд ні орган, який склав протокол про вчинення корупційних діянь ОСОБА_2, взагалі не досліджували цього питання. У судовому засіданні ці обставини не були доведені. Будь-які дані про те, що в даному конкретному випадку ОСОБА_2 зловживав наданими йому повноваженнями чи діяв із власних корисливих чи інших інтересів або так само в інтересах третіх осіб, у матеріалах справи відсутні.

Як видно з матеріалів справи та мотивувальної частини постанови, визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", тобто у сприянні, з використанням свого службового становища, ТзОВ «Райагробуд» у здійсненні ним підприємницької діяльності та наданні неправдивої інформації, суд у своїй постанові не розкрив в яких саме діях ОСОБА_2 виразилося таке сприяння та надання неправдивої інформації, а натомість у фабулу правопорушення переписав норми п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією".

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про боротьбу з корупцією" суб’єктами корупційних діянь є державні службовці, народні депутати і депутати сільських, селищних, міських та обласних рад, а також посадові особи органів місцевого самоврядування, однак суд у своїй постанові не вказав до якої групи суб’єктів корупційних діянь належить ОСОБА_2.

Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", суд покликався на те, що він використовуючи своє службове становище, сприяв юридичній особі ТзОВ «Райагробуд» у здійсненні нею підприємницької діяльності з метою отримання за це благ, послуг, пільг та інших переваг, однак суд при цьому не вказав у яких саме діях виразилось сприяння підприємницькій діяльності ОСОБА_2; у чому виявився умисний характер таких дій та наявність мети в правопорушника на незаконне одержання, за це сприяння, матеріальних благ.

Крім того, суд визнаючи винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" суд помилково визнав дії посадових осіб ТзОВ «Райагробуд», що виразились в завищенні вартості виконаних робіт на суму 6 934 грн., як сприяння ОСОБА_2 посадовим особам ТзОВ «Райагробуд» у здійсненні ними підприємницької діяльності. При цьому, суд не врахував, що сприяння - це надання допомоги чи підтримки, що допомагає виникненню або розвитку певних зв’язків чи діяльності підприємства і відповідно до роз’яснень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» сприяння підприємницькій діяльності може полягати у діях спрямованих на одержання підприємцем ліцензії, сертифіката в обхід встановленогно законодавством порядку, в допомозі у реєстрації чи переєстрації фірми, товариства тощо, у передачі споруд, обладнання, в організації технічного забезпечення чи в прийняття нормативно-правового акта, що забезпечує більш вигідне освоєння ринків збуту товарів і надання послуг та всупереч вимог п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією», відповідно до якого судам належить відмежовувати корупційні діяння від посадових злочинів та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто від привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем помилково прийшов до переконання про наявність в діях ОСОБА_2 корупційного діяння.

Формулюючи склад правопорушення за п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" суд також не вказав в чому полягає об’єктивна сторона правопорушення, тобто яку саме недостовірну інформацію щодо факту виконаних робіт та яким чином надав ОСОБА_2 у ВДК Дрогобицького району, що в результаті призвело до завищення вартості робіт на суму 7 458,18 грн. При цьому суд неправильно трактував положення п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", в якому говориться про заборону державним службовцям та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію і завищення вартості виконаних робіт посадовими особами субпідрядника ТзОВ «Криниця» на суму 6 900 грн. трактував як вчинення корупційного діяння ОСОБА_2 у вигляді надання неправдивої інформації, оскільки ним було підписано акт прийомки виконаних робіт. Однак, подання акту прийняття виконаних робіт, в якому завищена вартість виконаних робіт, не складає корупційного правопорушення в сенсі «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією", а при доведеності умислу на заволодіння чужим майном - склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

З огляду на наведене, судом при розгляді справи допущено однобічність дослідження обставин справи, в зв’язку з чим суд помилково прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення і таке його рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла дій що містять ознаки правопорушення відповідно до п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" необхідно визнати безпідставним. Постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" необхідно скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.

Керуючись ст. 293,294,296 КупАП, п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" голова апеляційного суду Львівської області, -

ПОСТАНОВИВ:

постанову судді Галицького районного суду м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за п.п. «а» та «г» ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" від 21 травня 2008 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Копію постанови направити протягом трьох днів особі, щодо якої її винесено.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.