Справа №22-ц-816-Ф/09

Головуючий суду першої інстанції Буцмак Ю.Є.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В., Кустової І.В.

при секретарі Хобот Є.П.

за участю

позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосій цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 14 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.

Вимоги позову мотивовані тим, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Судовим рішенням від 09 квітня 1999 року на відповідача був покладений обов’язок утримувати сина шляхом сплати аліментів на користь позивача у виді 1А частці від заробітної плати. У зв’язку зі зміною матеріального становища відповідача ОСОБА_3 просить суд змінити розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання сина, визначивши його у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 14 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений - стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 16 березня 2009 року та до досягнення дитиною повноліття. Припинено стягнення аліментів за постановою Кіровського районного суду АР Крим від 9 квітня 1999 року у справі № 2-1366/1999.

На вказане судове рішення позивач - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 500 грн щомісячно.

Апелянт вказує на необгрунтоване посилання суду на декларацію про доходи, яка надана відповідачем у якості доказу у справі, оскільки вказаний документ не є допустимим доказом. Також у скарзі йдеться про те, що при вирішенні спору судом не з’ясовувались питання передбачені пунктом 4 частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, тобто інші обставини, що мають істотне значення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з можливості збільшення розміру аліментів на користь позивача на утримання сина ОСОБА_5, які стягуються за судовим рішенням від 09 квітня 1999 року, шляхом визначення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн., виходячи зі зміни матеріального та сімейного стану відповідача, матеріального стану позивачки, яка є працездатною.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Положеннями частини першої статті 192 Сімейного кодексу України врегульовано можливість зміни розміру аліментів, визначених за рішенням суду, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров' я платника або одержувача аліментів.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином сторін. Судовим рішенням від 09 квітня 1999 року на відповідача покладений обов’язок утримувати сина шляхом сплати аліментів на користь позивача у виді 1/4 частини заробітної плати.

Відповідач на час ухвалення судового рішення від 09 квітня 1999 року був військовослужбовцем, на теперішній час він займається підприємницькою діяльністю, валовий дохід від якою за 2008 рік складає 77 365,0 гривень, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 6) та Довідкою начальника ДПІ у Кіровському районі АР Крим(а.с. 25). Тобто майновий стан відповідача з часу стягнення аліментів за рішенням суду від 09 квітня 1999 року поліпшився.

При ухваленні рішення суд першої інстанції врахував, що змінився також сімейний стан відповідача, який згідно Довідки Привітненської сільської ради від 07.04.2009 року має на утриманні доньку ІНФОРМАЦІЯ_2, народжену від іншого шлюбу.

Позивачка має постійну роботу, працює старшим слідчим Кіровського РВ міліції, має стабільний заробіток, що підтверджено наданою нею Довідкою про доходи (а.с. 34).

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 184 Сімейного кодексу України встановлена можливість визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, за умови отримання платником аліментів нерегулярного, мінливого доходу.

Судом безперечно встановлено, що відповідач, як фізична особа - підприємець, має мінливий дохід. Тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позову та стягнув з відповідача аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн з урахуванням суми чистого доходу отриманого відповідачем у розмірі 7 222 гривень.

Доводи апелянта на необгрунтоване посилання суду на декларацію про доходи, яка надана відповідачем у якості доказу у справі, неспроможні, оскільки інформацію про розмір валового доходу, отриманого відповідачем від підприємницької діяльності за 2008 рік, підтверджено Довідкою начальника ДПІ у Кіровському районі АР Крим(а.с. 25).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно з’ясував правовідносини сторін, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами, правильно визначив матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини й постановив рішення, яке відповідає вимогам ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 14 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.