Справа № 22-ц-862-Ф/09 р

Головуючий у першій інстанції Петрова Ю.В.

Суддя-доповідач Іщенко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Іщенка В.І.

суддів Полянської В.О., Авраміді Т.С.

при секретарі: Алієвій Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Алієвича, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2004 року прокурор Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 січня 2000 року у селі Красногвардійське Совєтського району АР Крим ОСОБА_7 був складений заповіт, в якому він на випадок своєї смерті заповідав будинок з надвірними будівлями, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3, грошовий внесок з відсотками, який знаходиться в Ощадному банку 5302/011 села Красногвардійське Совєтського району АР Крим, на особистому рахунку НОМЕР_1, в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4, все інше майно, де воно б не знаходилось, і яке йому буде належати на день смерті, ОСОБА_5 Вказаний заповіт засвідчений секретарем Красногвардійської сільської ради ОСОБА_6 Прокурор посилається на те, що підпис на вказаному заповіті був виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою і тому вважає, що заповіт повинен бути визнаний недійсним, а сторони повернені в первісний стан, тому що ОСОБА_3, згідно зі ст. 529 ГК України, як єдина дитина ОСОБА_7, є спадкоємицею першої черги за законом.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 15 квітня 2009 року у задоволенні позову прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 відмовлено.

Прокурор Совєтського району АР Крим не погодився з таким судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати та прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що у справі неодноразово проводилися експертиза, що є порушенням процесуальних норм, допущених судом першої інстанції. Апелянт вказує, що матеріали справи містять достатньо доказів про визнання заповіту недійсним, оскільки підпис від імені ОСОБА_7 виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підпис на оспорюваному заповіті від 22 січня 2000 року, щодо заповідального розпорядження стосовно майна ОСОБА_7, зроблено саме ОСОБА_7, оскільки висновки експерта носять суперечливий характер: при зрівнянні підписів зразків ОСОБА_7 і підписів в заповіті встановлені як збіги, так і розбіжності, що не дозволяє експерту зробити належний висновок. Оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, у їх сукупності, суд, врахував пояснення ОСОБА_6, секретаря Красногвардійської сільради, яка засвідчила заповіт ОСОБА_7, і яка підтвердила, що підпис виконав ОСОБА_7, а не інша особа. Приймаючи до уваги вищенаведене, на підставі ст. 146 ЦПК України, враховуючи, що позивач ОСОБА_3 не здійснила покладений на неї ухвалою суду від 06 жовтня 2008 року обов’язок по оплаті експертизи, таким чином ухилилася від її проведення, суд вважав за можливе відмовити позивачу у визнанні факту, що підпис у заповіті, складеному 22 січня 2000 року та посвідченому секретарем виконавчого комітету Красногвардійської сільради Совєтського району АР Крим і зареєстрованого у реєстрі за №03, виконано не ОСОБА_7 Крім того, ОСОБА_3 не надала суду належних доказів, які б свідчили про невідповідальність підпису ОСОБА_7 в заповіті, і як наслідок, недійсність заповіту. Приймаючи до уваги вищенаведене, суд не знайшов підстав для задоволення позову і дійшов до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до частині 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції 06 жовтня 2008 року була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза, оплату якої було покладено на ОСОБА_3.(а.с. 233-234). Однак, ОСОБА_3, отримавши копію вказаної ухвали та повідомлення від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз про необхідність оплати експертизи, не оплатила грошові кошти за проведення експертизи, про що підтвердила у судовому засіданні 15 квітня 2009 року, а також не наполягала на проведені експертизи у цьому ж судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що несплата ОСОБА_3 грошових коштів за проведення експертизи правильно була оцінена судом першої інстанції, як ухилення від участі в експертизі і ухвалено рішення відповідно доказів наданим особами, які приймали участь у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність підпису ОСОБА_7 у заповіті, який складено 22 січня 2000 року від його імені, а ОСОБА_6, яка посвідчила заповіт, підтвердила, що заповіт складено нею, секретарем Красно гвардійської сільської ради Совєтського району АР Крим, у присутності ОСОБА_7 і підписано останнім.

Доводи апелянта, про те, що в матеріалах справи є достатньо доказів для визнання заповіту недійсним, не знайшли свого підтвердження у судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки були ретельно досліджені всі матеріали справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303,307,308,313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року відхилити.

Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.