Справа №22ц-1740,2009 р.

Категорія: 30

Головуючий в 1-й інстанції Стамбула М.І.

Доповідач - Цуканова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року червня місяця «23» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В.

Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.

при секретарі - Пасько Г.Г.

з участю прокурора - Пуляєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Сектора медичного забезпечення УМВС України в Херсонській області на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від «16» квітня 2009 року

за позовом

ОСОБА_1 до Сектора медичного забезпечення УМВС України в Херсонській області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Сектора медичного забезпечення УМВС України в Херсонській області (далі СМЗ) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої протиправними діями посадової особи відповідача.

При цьому покликався, що після проходження служби в УМВС України в Херсонській області звільнений у запас в 1998р. за хворобою. Згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на щорічне безкоштовне санаторно-курортне лікування, проте відповідач, починаючи з 2003р., неправомірно відмовляв йому у наданні таких путівок.

Позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача завдані йому збитки у вигляді вартості путівки, придбаної в 2004р. в сумі 333,00 грн., та вартості путівки, придбаної у 2006 р. в сумі 290,40 грн., а всього у сумі 623,40 грн., а також 44,10 грн. - вартості проїзду до м. Одеси для участі в судовому засіданні апеляційного адміністративного суду по іншій справі, пов’язаній із справою, що розглядається.

Крім того, позивач просив відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, в сумі 10000 грн..

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.03.2009 р. співвідповідачем по справі залучено Головне управління

Державного казначейства України в Херсонській області (далі Головне управління ДКУ) - /а.с. 34/.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 16.04.2009 р. позов задоволено. Стягнуто із СМЗ УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 667,50 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 3000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати в сумі 30 грн..

В апеляційній скарзі СМЗ УМВС України в Херсонській області просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В письмових запереченнях ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права..

В ході розгляду справи апеляційним судом представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, в ній викладених. ОСОБА_1, представник Головного управління ДКУ та прокурор, який вступив у справу в інтересах держави в особі Головного управління ДКУ, апеляційну скаргу не визнали, просили рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в 1998р. ОСОБА_1 звільнений у запас із МВС України в Херсонській області за станом здоров’я. Відповідно до посвідчення від 25.05.2006 р. він є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Судом встановлено, що протягом 2003-2007 р.р. ОСОБА_1 звертався до Відділу охорони здоров’я УМВС України в Херсонській області, який наказом МВС України від 26.07.2007 р. №288дск реорганізовано у СМЗ УМВС України в Херсонській області, з питання безкоштовного забезпечення санаторно-курортним лікуванням, в чому йому було безпідставно відмовлено.

З врахуванням вартості санаторно-курортних путівок, придбаних позивачем у 2004 та 2006 р.р. за його власні кошти /а.с. 14,16/ суд стягнув із СМЗ 623,40 грн. (333,00+290,40).

Оскільки позивач на захист прав, порушених ВОЗ УМВС України в Херсонській області, змушений був звертатися до адміністративного суду та витрачати кошти на проїзд до Одеського апеляційного адміністративного суду, суд також стягнув із СМЗ вартість проїзду в сумі 44,10 грн. /а.с. 25,26/.

Виходячи із доведеності заподіяння позивачу моральної шкоди у вигляді переживань, втрат душевних сил і часу у зв’язку з пошуком інших можливостей для підтримання свого здоров’я, суд стягнув 3000 грн. із СМЗ, як особи, винної у порушенні прав ОСОБА_1.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, не доведено обставини, які суд вважав встановленими.

Згідно п.7.2 Порядку оплати санаторно-курортного лікування та відпочинку в МВС України, затвердженого Наказом МВС України №803 від 21.09.2005 р. (далі Порядок) право на безкоштовне санаторно-курортне лікування зберігається відповідно до чинного законодавства для інвалідів Великої Вітчизняної війни та осіб, прирівняних до них (щорічно).

З пояснень позивача, представника СМЗ вбачається, що ОСОБА_1 відноситься до вказаної категорії осіб з 1998р..

Позивач не надав суду доказів, що в 2004 та 2006 р.р. ВОЗ (нині СМЗ) безпідставно відмовляв йому у реалізації права на безкоштовне санаторно-курортне лікування, внаслідок чого він змушений був придбати путівки за власні кошти.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 14.11.2007 р. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВОЗ УМВС України в Херсонській області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання виконання певних дій /а.с. 9/ та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 р. /а.с. 10-12/, на які посилається позивач, не встановлено вищевказані обставини, а встановлено факт відповідного звернення ОСОБА_1 до ВОЗ протягом 2007 р. та відмову останнього в наданні путівки на санаторно-курортне лікування.

Оскільки інших доказів вимушеного придбання в 2004,2006 р.р. путівок за власний рахунок з вини СМЗ ОСОБА_1 суду не надав, а згідно п.11 Порядку та п. 4.7 Інструкції «Про організацію реабілітаційного та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України №1296 від 04.11.2003р., путівки, придбані самостійно, без погодження з ДМЗР МВС України, відшкодуванню за рахунок МВС України не піддягають, то позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування вартості путівок в сумі 623,40 грн. задоволенню не підлягають. Відповідно, і вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяні неправомірними діями СМЗ протягом 2003-2006 р.р., задоволенню не піддягають.

Доказів заподіяння з боку СМЗ моральної шкоди безпідставною відмовою у безкоштовному санаторно-курортному лікуванні у 2007 р., яка встановлена вищевказаними судовими рішеннями, позивач суду не надав. Його посилання на погіршення стану здоров’я внаслідок протиправних дій з боку СМЗ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ним не доведено наявність причинного зв’язку між вказаними обставинами.

Довідка Відділу інформаційних технологій УМВС України в Херсонській області від 25.04.2008 р. про самоосвіту ОСОБА_1 в 2007 р., 2008 р. з питань медичного забезпечення у закладах охорони здоров’я МВС України /а.с. 27/, за думкою судової колегії, також не підтверджує факту заподіяння позивачу з боку СМЗ моральної шкоди, оскільки у 2007 р. та 2008 р. мали місце судові засідання по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, для участі у яких необхідні відповідні знання з питань, вказаних у довідці.

Аналогічна довідка ВІВ УМВС України в Херсонській області від 08.05.2008 р. про ознайомлення позивача з цивільним і цивільно-процесуальним Кодексами України в 2008 р. /а.с. 28/ також не є доказом на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки свідчать про його підготовку для звернення до суду із позовом, що розглядається, тобто здійснені з метою реалізації права особи на судовий захист, і не доводять факту заподіяння СМЗ моральної шкоди.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, як не обгрунтовані вимогами закону, належними доказами, задоволенню не піддягають.

Безпідставними є також позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з явкою до Одеського адміністративного апеляційного суду в сумі 44,10 грн. по іншій справі, оскільки порядок відшкодування таких витрат регламентується нормами КАС України і не може бути вирішено в порядку ЦПК України по справі, що розглядається.

З огляду відсутності у ОСОБА_1 претензій до Головного управління ДКУ, у задоволенні позовних вимог до нього слід також відмовити.

Оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права (судом до спірних правовідносин не застосовано Порядок, який мав бути застосований) та в ньому не доведено обставини, які суд вважав встановленими, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову слід повністю відмовити.

На підставі ст. 23 ЦК України, п.11 Порядку та п. 4.7 Інструкції, керуючись ст. ст. 303,316, п.2 ч. 1 ст. 307, п.п. 2,4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Сектора медичного забезпечення УМВС України в Херсонській області задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2009 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.