Справа № 22ц-1341/09

Категорія: 2

Головуючий у 1 інстанції:Ковталів Р.Т.

Доповідач: Зверхановська Л.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Петричка П.Ф.,

суддів: Цяцяка Р.П., Зверхановської Л.Д.,

при секретарі: Терземан Б.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника ФГ «Поляна« Берези Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 13 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою суду в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ФГ «Поляна», ОСОБА_3 про переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі - продажу майнових паїв Селянської спілки «Пролісок» с. Бродки Миколаївського району заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії по відчуженню майна, придбаного ним за договорами купівлі-продажу майнових паїв, та його реєстрації.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та постановленою з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, позивач в судовому засіданні заявляв вимогу про забезпечення позову, однак вона була відкладена до наступного судового засідання, яке було призначене на 12.03.2009 року, проте чомусь ця вимога була вирішена 13.02.2009 року. ОСОБА_2 того, позивач не подав доказів того, що ОСОБА_3 проводить будь - які дії щодо виділення майна в натурі та реєстрації права власності на це майно, а суд не зажадав їх у нього, чим порушив вимоги ч. ч. 3,5 ст. 153 ЦПК України. Вважає, що застосовані судом заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та жодним чином не можуть в майбутньому полегшити виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Скориставшись таким правом, позивач 13.02.2009 року подав заяву про забезпечення позову.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року « про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 24.07.2008 року і провадження по ній було відкрите ухвалою від 11.08.2008 року.

Відтак, судова колегія вважає, що питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 повинно було розглядатись судом в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України.

Проте, в порушення цієї норм» закону оскаржувана ухвала винесена суддею одноособово.

ОСОБА_2 того, ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Народяться посилання на закон, яким керувався суд при постановленні ухвали.

Однак, оскаржувана ухвала судді про забезпечення позову від 13.02.2008 року не відповідає таким вимогам.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформляється з урахуванням вимог, встановлених Законом України « Про виконавче провадження».

Оскільки оскаржувана ухвала відноситься саме до таких ухвал, то вона повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 19 Закону України « Про виконавче провадження».

Проте, визначивши вид забезпечення позову, суддя вказав, що ОСОБА_3 забороняється вчиняти будь-які дії по відчуженню майна придбаного ним за договорами купівлі -продажу майнових паїв та його реєстрації, не визначивши, майнових паїв яких саме господарств стосується ця заборона (не виключено, що ОСОБА_3 придбав майнові паї не лише СС «Пролісок») .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303,304,307 ч. 2 п.4,312 ч. 1п. 3,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволити частково.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 13 лютого 2009 року скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.