Справа № 22-ц-861-Ф/09 р.
Головуючий у першій інстанції Петрова Ю.В.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.
суддів Авраміді Т.С., Полянської В.О.
при секретарі: Алієвій Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на і рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Совєтського районного суду АР Крим з позовами до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 03 травня 2003 року приблизно о 09 годині 30 хвилин на авто дорозі Красноперекопськ-Джанкой-Феодосія 123 км. + 500 м. в Совєтському районі АР Крим, ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом марки «Субару», державний номер НОМЕР_1, виїхав на полосу зустрічного руху і допустив зіткнення з транспортним засобом під керуванням позивача ОСОБА_3 - автомобілем марки «Москви - 412», державний номер НОМЕР_2, що рухався в попутному напрямку й здійснював поворот ліворуч, в результаті дорожньо-транспортної події автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Внаслідок винних дій відповідача, які доведені постановою Совєтського районного суд АР Крим від 03 жовтня 2008 року, ОСОБА_4, яка знаходилась на задньому сидінні автомобіля, спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, а також тяжіі тілесні ушкодження, що призвели до незгладимого спотворювання обличчя, а ОСОБА_6 були завдані майнові збитки, які складаються із вартості поновлюваного ремонту автомобіля, який пошкоджено внаслідок ДТП, в сумі 5387 грн. 68 коп., яку він просить сягнути в судовому порядку. Крім того ОСОБА_3 зазначає, що він зазнав моральної шкоди, яку оцінює у сумі 20000 грн. та пов’язує з тим, що внаслідок ДТП, він будучи жителем села, віддаленого від районного центру більш ніж на 15 км., позбувся можливості звернення за медичною допомогою всієї родини, а також їздити на ринок для реалізації виробленої сільськогосподарської продукції, придбання необхідних для родини продуктів харчування, користуючись послугами попутного транспорту, більш того, постійно страждав від думок, що він має власний автомобіль, але не має можливості ним скористуватися, таким чином, вважає, що викладені обставини негативно відобразились на його самопочутті та стані здоров’я дружини. Також, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 500 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду на лікування в сумі 1500 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. Крім того, зазначає, що вона зазнала моральної шкоди, яку оцінює у сумі 50000 грн. та пов’язує з тим, що в наслідок ДТП і спотворювання обличчя, з нею стало неприємно спілкуватися людям, вона втратила зв’язок з багатьма друзями, в неї розпалася сім’я, втрачені перспективи особистого життя і їй загрожує самітність.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 квітня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенні частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2851 грн. 81 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., у рахунок відшкодування судових витрат по справі: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., витрат на правову допомогу адвоката в сумі 500 грн., а всього 3881 грн. 81 коп.; на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 348 грн. 91 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., у рахунок відшкодування судових витрат по справі: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1500 грн., а всього 6878 грн. 91 коп. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 119 грн.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не погодилися з таким судовим рішенням та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване ними судове рішення скасувати у частині стягнення суми моральної шкоди, і ухвалити нове рішення яким позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтами. Апелянти зазначають, що суд першої інстанції не врахував усю глибину моральних страждань позивачів, а також при визначенні розміру стягнення моральної шкоди, суд врахував матеріальний стан відповідача, але не прийняв до уваги те, що в поясненнях у суді, відповідач пропонував ОСОБА_3 придбати аналогічний автомобіль, що свідчить про наявність у ОСОБА_5 відповідних коштів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив із сукупності досліджених у справі доказів, і дійшов до висновку, що позивач ОСОБА_3 внаслідок ДТП, яке сталося з вини відповідача, дійсно зазнав майнових збитків у зв’язку з пошкодженням належного йому автомобіля марки «Москвич - 412», державний номер НОМЕР_2, 1988 року випуску, у зв’язку з чим, виходячи з того, що шкода спричинена внаслідок взаємодії двох джерел небезпеки, то вона згідно зі ст. 1188 ч. 1 п.1 ЦК України повинна відшкодовуватися винною особою на загальних підставах, тобто у порядку, передбаченому ст. 1166 ЦК України, тому враховуючи, що відповідно до висновку судового експерта матеріальна шкода складає 2851 грн. 81 коп., позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково у сумі 2851 грн. 81 коп. Враховуючи тривалість страждань позивача та характеру правопорушення, які не спричинили погіршення здібностей позивача та істотно не змінили спосіб його життя, оскільки в 2006 році ним був придбаний інший автомобіль, а також можливість поновлення перенесених витрат морального характеру з перебігом часу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також приймаючи до уваги матеріальний стан відповідача, який відразу після ДТП намагався придбати ОСОБА_3 такий самий автомобіль замість пошкодженого, тому у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 500 грн. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ушкодження здоров’я, суд вважав, що такі вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 348 грн. 91 коп., оскільки саме вказана сума підтверджується фіскальними чеками. Розмір моральної шкоди, яку позивач ОСОБА_4 оцінує в сумі 50000 грн., не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, проте враховуючи тривалість фізичних і душевних страждань позивача та характеру правопорушення, які істотно змінили спосіб її життя, оскільки вона зазнала незгладимих пошкоджень обличчя, що унеможливлює поновлення перенесених втрат морального характеру з перебігом часу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також приймаючи до уваги матеріальний стан відповідача, суд вважав доцільним визначити розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. Вимоги позивачів щодо стягнення з відповідача витрат пов’язаних із правовою допомогою адвоката, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в силу ст. 88, ст. 61 ч. 1 ЦПК України, підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв’язку із визнанням відповідачем позовів у цієї частині.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.2 зазначеної статті та пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Цивільного кодексу України та положень п. 10 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при заподіянні особі моральної шкоди, обов’язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
З постанови Совєтського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2008 року вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталася з вини відповідача на автодорозі Красноперекопськ-Джанкой-Феодосія 123 км. + 500 м. в Совєтському районі АР Крим, ОСОБА_4 були спричинені тілесні пошкодження у вигляді забитих ран обличчя, синців навкруги правого ока, садна правої щоки, синюшних синців на зовнішній поверхні правого плеча і зовнішній поверхні лівого передпліччя, а також зовнішньої поверхні лівого передпліччя, садна правого передпліччі. ? і правої підключичної області, порядку двадцяти рубців на правій половині лоба, скронево-скуластої області справа і на правій щоці, які відносяться до тілесних пошкоджень середньої тяжкості які викликали тривалий(більше 21 дня) розлад здоров’я, а також незгладимі рубці на обличчі, що утворилися в результаті загоєння ран правої половини обличчя, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, як такі, що викликали незгладиме спотворення обличчя. За скоєний злочин ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України на підставі закону України «Про амністію».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив особу, з якої компенсація моральної шкоди на користь позивачів має бути стягнута, однак, визначаючи розмір стягнення не врахував вимоги матеріального права, зокрема, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, яким встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд мав виводити із засад розумності, виваженості та справедливості при встановленні розміру стягнення в відшкодування моральної шкоди.
На думку колегії суддів, з урахування стану позивача ОСОБА_7 та інших суттєвих обставин, які впливають на звичайний стан його життя, розмір стягнення компенсації в відшкодування моральної шкоди на його користь встановлений судом першої інстанції правильно, оскільки ним не було надано до суду доказів різкого погіршення стану здоров’я після ДТП, тому рішення суду про стягнення компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 необхідно залишити без змін.
Однак колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при стягненні компенсації в відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4, не в повній мірі враховані характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань позивача, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, та виходячи з розумності і справедливості, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір стягнення компенсації в відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 до 10000 грн. (десяти тисяч) гривень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване ОСОБА_4 рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення компенсації моральної шкоди на її користь.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303,307,309,313,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2009 року в частині розміру стягнення компенсації у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 змінити.
Збільшити розмір стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсації у відшкодування моральної шкоди до 10000 (десяти тисяч) гривень.
В решті рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.