Справа № 22ц/1608

Категорія 53

Головуючий в суді 1 -ї інстанції Сульженко Л.П.

Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Володарсько-Волинського районного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства „Кварцсамоцвіти" про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відкритого акціонерного товариства „Кварцсамоцвіти" (далі - Товариство) на його користь 907 грн. 69 коп. заборгованої заробітної плати та з дня звільнення і по день розгляду справи судом середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. На обґрунтування позову зазначав, що Товариством, при звільненні його 16 грудня 2002 року з роботи, не було проведено остаточний розрахунок.

Рішенням Володарсько-Волинського суду від 14 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково: стягнуто з Товариства на користь позивача 907 грн. 69 коп. заборгованості із заробітної плати; у задоволенні позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині.

Товариство подало до апеляційного суду заперечення проти апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що позивача 16 грудня 2002 року було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. З) . У день звільнення Товариство не виплатило ОСОБА_3 всіх сум, що належали йому від Товариства, сума заборгованості становила 1768 грн. 86 коп. (а.с. 14) . З представленої Товариством довідки від 26 березня 2009 року № 02-64 убачається, що вказана заборгованість протягом 2003-2004 р.р. була частково погашена і на час звернення позивача до суду становила 907 грн. 69 коп. (а.с. 2,14) .

Відповідно до положень ст. ст. 116 та 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 233 КЗпП України, оскільки виплата позивачу належних сум при звільненні не була проведена і на день розгляду справи судом. А тому, суд дійшов помилкового висновку про пропуск ОСОБА_3 строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи, що передбачений ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку є по своїй суті штрафною санкцією щодо Товариства, останнє з 21 серпня 2001 року по 19 травня 2004 року перебувало в стадії банкрутства (а.с. 15-19) і ухвалою господарського суду Житомирської області від 21 серпня 2001 року в порядку ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було введено мораторій, середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню з дня припинення справи про банкрутство, а не з дня звільнення позивача (робота якого у день звільнення не заперечується представником Товариства) і по день розгляду справи апеляційним судом.

При визначенні суми до стягнення з Товариства, суд, на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, визначає середнього динний розмір зарплати позивача в 1 грн. 11 коп. ((28.15 грн. + 7.38 грн.): (24 год. + 8 год.)) . За даними Мінпраці та соціальної політики України у періоді з 20 травня 2004 року по 18 червня 2009 року було 10185 робочих годин. А відтак, з Товариства на користь позивача підлягає стягненню 11305 грн. 35 коп. (1.11 грн. х 10185 р.д.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У зв’язку зі збільшенням суми стягнення з Товариства, підлягає збільшенню на 62 грн. 05 коп. розмір судового збору (держмита)

У решті рішення не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду від 14 квітня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Кварцсамоцвіти" на користь ОСОБА_3 11305 грн. 35 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Кварцсамоцвіти" 62 грн. 05 коп. судового збору (держмита) на користь держави.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.