Справа № 22ц/1656

Категорія 48

Головуючий в суді 1-ї інстанції Драч Ю.І.

Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.

при секретарі судового засідання Жовновській О.О.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача на користь повнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі 500 грн. щомісячно на період навчання сина у Житомирському державному технологічному університеті і до його 23-річчя. На обґрунтування позову зазначала, що відповідач не надає фінансової допомоги сину, який навчається на денній формі навчання за контрактом, вона є інвалідом 3-ї групи, не працює, самостійно сплачує за навчання по 550 грн. щомісячно.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково у сумі 370 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить змінити рішення суду, зменшивши суму стягнутих аліментів до 210 грн. щомісячно. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність у нього можливості сплачувати аліменти у сумі 370 грн., оскільки він не працює, утримує двох непрацездатних батьків та самостійно несе витрати за утримання квартири в якій зареєстровані позивачка та син ОСОБА_4.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що сторони по справі до 30 травня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 5) від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. З) . Останній, по досягненню повноліття, продовжує навчання і є студентом факультету економіки та менеджменту Житомирського державного технологічного університету денної форми навчання за контрактом (а.с. 9) у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги. Позивачкою щомісячно сплачується за навчання сина 550 грн. (а.с. 4), відповідач матеріальної допомоги сину ОСОБА_4 не надає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач, на підставі ч. 1 ст. 199 СК України, зобов’язаний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

Разом з цим, при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував питання про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу у розмірі 370 грн. щомісячно. Так, з урахуванням того, що відповідач не має постійного місця роботи і позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження доходів відповідача, колегія суддів, враховуючи пояснення ОСОБА_2 щодо його матеріального стану, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих аліментів з 370 грн. до 275 грн. щомісячно, що буде становити 50% від вартості навчання сина сторін.

Доводи апелянта про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які хворіють і потребують стороннього догляду, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки про такі обставини ОСОБА_2 суду першої інстанції не повідомляв, а з представлених до суду апеляційної інстанції документів (а.с. 24-28) не вбачається, що відповідач несе будь-які витрати по утриманню своїх батьків.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в порядку ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2009 року в частині визначення розміру аліментів змінити, зменшивши розмір з 370 грн. до 275 грн.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.