Справа №2-211/2007

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2007 р.      Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді                                                                                         Джерелейко О.Є.

при секретарі                                                                           Палій Л.Г.

з участю позивача                                                                   ОСОБА_1

представника відповідача - Менжинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Софіївської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2,

представника відповідача - відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації Бойко З.А.,

третіх осіб - представник Софіївської районної ради Акастьолова Л.П., директор Менжинської загальноосвітньої школи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Менжинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Софіївської районної ради Дніпропетровської області, відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації, треті особи-Софіївська районна рада, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки та роботу у вихідні та святкові дні і відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2007 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи її тим, що був звільнений з посади сторожа службових приміщень території Менжинської загальноосвітньої школи згідно п.3,4 ст.40 КЗпП України, за час роботи стягнення не застосовувались, сумлінно працював, прогулів не допускав, у зв'язку з чим вважає своє звільнення незаконним. Також позивач посилається на те, що за весь період роботи з 2003 по 2006 роки він не мав відпустки, весь час працював, у зв'язку з чим вважає, що повинен отримати грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки. Через порушення з боку відповідача його трудових прав зазнав моральних страждань, позбавлений права влаштуватись на іншу роботу, моральну шкоду оцінює в 2000 грн. Тому просить суд поновити строк звернення до суду, про що надав письмове клопотання, поновити на займаній посаді сторожа службових приміщень території Менжинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2004, 2005, 2006 роки, відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 2000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 80грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, також підтримав клопотання про поновлення строку звернення до суду. В судовому засіданні уточнив позовні вимоги, про що надав письмову заяву (а.с.209-210). Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить зобов'язати директора Менжинської загальноосвітньої школи ОСОБА_2 поновити його на посаді

2

сторожа службових приміщень Менжинської загальноосвітньої школи 1-ІІ ступенів; стягнути з відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.1 1.2006 року та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток у 2003,2004,2005,2006 роках; стягнути з відділу освіти на його користь моральну шкоду в розмірі 2000грн.та витрати на правову допомогу в розмірі 80грн.. а також стягнути з відділу освіти заробітну плату за роботу позивача у вихідні та святкові дні за період з 05.05.2003 року по 14.11.2006 року.

Представник відповідача - Менжинської загальноосвітньої школи 1-11 ступенів Софіївської районної ради Дніпропетровської області та третя особа ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог, оскільки неодноразово попереджувала позивача про те. що він неналежним чином виконує свої обов'язки, відпустки щороку йому надавались та в усній формі попереджався про надання йому відпустки, у вихідні дні він не зобов'язаний працювати.

Представник відповідача - відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації Бойко З.А. пояснила, що фінансування школи покладено на відділ освіти, школа не має права розпоряджатись коштами, які виділяються на її утримання, З позовними вимогами не згодна, так як відпустки надавались, у вихідні дні позивач не зобов'язаний працювати.

Представник третьої особи - Софіївської районної ради Акастьолова Л.П. пояснила, що школа є комунальною власністю, фінансування згідно рішення Софіївської райради покладено на відділ освіти Софіївської районної державної адміністрації.

Розглянувши матеріали справи в судовому засіданні, заслухавши пояснення позивача, відповідача, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст.233 КЗпП України строк звернення до суду у справах про звільнення встановлено один місяць. Згідно зі ст.234 КЗпП України у разі пропуску строку з поважних причин, суд може поновити ці строки.

Позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку (а.с. 16-17) у зв'язку з тим. що він його пропустив з поважних причин - 09 жовтня 2006 року померла його мати . а також протягом незначного проміжку часу до та після звільнення померли його близькі родичі - рідний та двоюрідний брати. Враховуючи те. що позивачем перенесено моральні страждання та стрес у зв'язку із смертю його рідних , що підтверджується свідоцтвами про смерть ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 19-20), свідоцтвами про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.73-74), суд вважає за доцільне поновити позивачу строк на звернення до суду.

Як встановлено судом, позивач з 05.05.2003 року працював на посаді сторожа службових приміщень території Менжинської загальноосвітньої школи І-П ступенів, що підтверджує відповідний запис у трудовій книжці та наказ про прийняття на посаду (а.с.6-7. 169). звільнений з посади на підставі п.п.3,4 ст.40 КЗпП 14 листопада 2006 року, що підтверджує відповідний запис у трудовій книжці та наказ про звільнення (а.с.6-7,  131).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Згідно п.23 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року №4 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків. покладених на нього трудовим договором або правилами

2

3

внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково(ст. 151 КЗпП).

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

До суду на підтвердження того, що позивачем неналежно виконувались службові обов'язки. представником відповідача - Менжинської загальноосвітньої школи 1-11 ступенів надано:

- наказ №122/2а від 05 січня 2006 року (а.с. 162) про дисциплінарне попередження працівника сторожа ОСОБА_1, який суд не може прийняти як належний доказ для підтвердження застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, гак як згідно ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення; застосування попередження не передбачено;

- також надано наказ №139/19 від 03 липня 2006 року про дисциплінарне попередження працівника ОСОБА_1 (а.с. 163). В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що відповідно до зазначеного наказу застосовувалась догана до позивача. Про те, що застосовувались догани, позивач в судовому засіданні пояснив, що не знає, підпис під наказом стоїть не його. Дані про те, коли було вчинено сторожем порушення, в наданому наказі відсутні, доказів на підтвердження обставин, коли сторож був відсутній на робочому місці, відповідачами не надано, у зв'язку з чим неможливо встановити чи не порушений строк для застосування дисциплінарного стягнення та вину позивача в тому, що було розбито шкільну вивіску, також згідно табелів обліку робочого часу за січень-липень 2006 року прогулів у позивача немає, що не підтверджує зміст наказу (а.с. 120-126). Письмові пояснення позивача щодо зазначених в наказі обставин відсутні. Назва наказу не відповідає тексту наказу. З наведених підстав у зв'язку із недотриманням вимог ст.ст. 148,149 КЗпП України наказ №139/19 від 03 липня 2006 року про дисциплінарне попередження працівника ОСОБА_1 виданий з порушенням вимог щодо видання таких документів, тому не може бути визнаний законним.

Доказів, які б підтверджувала, що позивача звільнено за прогули, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету від 18.06.2007 року щодо звільнення ОСОБА_1 надано згоду.

Таким чином, звільнення позивача відповідно до наказу №32 від 14 листопада 2006 року проведено з порушенням вимог закону, а саме: п.3, п.4 ст.40 КЗпП, оскільки не було підтверджено систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків. покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, та застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, а також не підтверджено вчинення позивачем прогулу. Тому наявні підстави для поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді сторожа Менжинської загальноосвітньої школи І-П ступенів.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Обчислення середньої заробітної плати у випадку вимушеного прогулу проводиться згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із наступними змінами

4

і доповненнями. Відповідно до п.2 зазначеного Порядку у випадку вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як встановлено судом, час вимушеного прогулу складає з і5 листопада 200о року. тобто коли звільнено позивача з посади, по 18 червня 2007 року - дату винесення рішення суду про поновленння на посаді та складає 146 робочих дні. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів позивачем за два повних місяці до звільнення становить 43 дні (21 робочих дні у вересні 2006 року + 22 робочих дні в жовтні 2006 року), що підтверджується копіями табелів на а.с. 129.1 30.

Згідно з п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із наступними змінами і доповненнями « усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, у якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо ...» Згідно з п.8 зазначеного Порядку « нарахування виплат,  що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках. передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період». Таким чином, розрахунок має проводитись із нарахованої за два останніх місяці роботи перед звільненням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цього періоду робочі дні. а не заробітної плати, яка була отримана в цей період за інші місяці роботи.

У зв'язку із зазначеним суд приймає до уваги довідку па а.с. 82. відповідно до якої у вересні 2006 року нараховано   521,1   грн., в жовтні 2006 року     нараховано 521.1    грн.

Середньоденний заробіток становить (521,1 х2) / 43 дні =   24,24   грн./день.

Сума середньої заробітної плати за вимушений прогул становить 24,24 х 146= 3539.04    грн.

Центр зайнятості нарахував позивачу за травень 2007 року допомогу по безробіттю в сумі 40грн. 65коп. (а.с.188). Відповідно до ч.3 ст.117 КЗпП України на суму виплат допомоги по безробіттю має бути зменшено суму виплат за вимушений прогул:

3539.04-40,65=3498, 39грн.

Зазначені виплати мають бути стягнуті з відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації, який є юридичною особою, розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат, що підтверджує положення про відділ освіти (а.с.84-86). є головним розпорядником коштів районного бюджету згідно рішення Софіївської районної ради від 9 січня 2007 року «Про затвердження районного бюджету на 2007 рік» (а.с.135-147)

Відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки . а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як встановлено судом, відповідно до повідомлення відділу освіти позивачу перераховано 188.52 грн. 28 березня 2007 року за невикористану у 2006 році відпустку (а.с.79). Про отримання коштів позивач підтвердив в судовому засіданні.

Відповідно до табелів обліку робочого часу та наказів про надання відпустки позивачу надавались відпустки за 2003-2004 роки у липні 2004 року (а.с. 100), за 2004-2005 роки - у вересні 2005 року (а.с. 115,119, заява позивача на а.с.207), за 2005 -2006 роки - у липні 2006 року (а.с. 126, 128). В судовому засіданні позивач повідомив, що йому директор

5

школи в усній формі повідомляла про те. що йому надається відпустка, однак він виходив під час відпустки на роботу. Враховуючи те, що директором школи надавались відпустки позивачу, про що він був повідомлений, відсутні підстави для нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки. Відсутність заяв позивача на надання відпустки у 2004 та 2006 році не може бути підставою для нарахування компенсації за невикористані відпустки, оскільки позивач підтвердив, що знав про те, що йому надаються відпустки, однак сам з власної ініціативи та особистих мотивів виходив на роботу під час відпустки. У зв'язку із зазначеним відсутні підстави для стягнення з відділу освіти компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат їх тривалості, неможливості відновлення та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи частково вимогу про стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що проведено незаконне звільнення позивача . Враховуючи час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача - відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів, підлягає стягненню 500 гривень за спричинену моральну шкоду.

Відповідно до ст. 107 КЗпП України робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Позивач в обгрунтування позовних вимог щодо компенсації за роботу у вихідні та святкові дні посилається на те, що протягом всього часу роботи в школі працював у вихідні та святкові дні. Згідно табелів обліку робочого часу (а.с.87-132) позивач мав вихідні дні та не працював у святкові. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 також не дали пояснень, в які саме дні, що були вихідними чи святковими, працював позивач. В судовому засіданні позивач пояснив, що в табелях обліку робочого часу все зазначено правильно. Уточнень щодо того за роботу в які дні, що були робочими чи святковими, позивачу не оплачено заробітну плату чи не надано відгул, ОСОБА_1 не повідомив. У зв'язку із зазначеним відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.84 та ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації підлягають стягненню витрати по оплаті позивачем правової допомоги в сумі 80грн., що підтверджується квитанцією про сплату зазначеної суми (а.с. 12)

Па підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 73. 84, 88, 212-215, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Менжинської загальноосвітньої школи 1-11 ступенів Софіївської районної ради Дніпропетровської області , відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації, треті особи - Софіївська районна рада, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього

6

заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки та роботу у вихідні та святкові дні і відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити строк звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа службових приміщень території Менжинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Софіївської районної ради Дніпропетровської області   з  15 листопада 2006 року.

Стягнути з відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3498, 39 грн. (Три тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень) 39 копійок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та 500 (п'ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 80грн.00коп.

Стягнути з відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні 00 копійок, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7грн.50коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити як необґрунтованих .

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.