2 «а» - 488\10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 червня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3  до Інспектора ДШ 4 взводу роти ДПС по обслуговуванню САДПС полку ДПС ДАІ ГУ МВС України у                м. Києві прапорщика міліції Гонтарука Василя Васильовича та полку ДПС ДАІ ГУ МВС України у м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,  

в становив:

            ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що постановою відповідача його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, а тому порушує питання про скасування даної постанови.

    В судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Ствердив, що Правил дорожнього руху України за викладених у оскаржуваній постанові обставин не порушував, а докази його неправомірних дій відсутні.

Відповідачі проти позову заперечив, просили розглянути позов за їх відсутності.

Заслухавши позивача і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Як убачається з матеріалів справи, 21 травня 2010 року відповідачем згідно статей 258 і 283 КУпАП винесено постанову про порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху України, який того ж дня о 10 год. 28 хв., керуючи автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Богатирській рухався зі швидкістю 87 кмгод, перевищивши дозволену швидкість більше на 27 кмгод.

    На позивача накладено стягнення у виді штрафу 255 грн.  

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 кмгод.

Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вирішуючи цю справу, суд зазначає, що згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом тощо.  

    Відповідно до вимог ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян.

    Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

    Разом з тим, згідно вимог ст.. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

    Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року № 2а-4268\09\2670 визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відеозаписуючих вимірювачів швидкості «ВІЗИР» з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.    

    Також згідно вимог цієї ж постанови до прийняття нормативно-правового акту, яким буде надано право міліції використовувати для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього рух радіолокаційні відеозаписуючі вимірювачі швидкості «ВІЗИР» заборонено Міністерству внутрішніх справи України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України їх посадовим та службовим особам використовувати радіолокаційні відео записуючі вимірювачі швидкості «ВІЗИР» з метою виявлення та фіксування поршень правил дорожнього руху.  

    Зі складеного протоколу вбачається, що при його підписані застеріг, що швидкість не перевищував та п.12.4 Правил дорожнього руху України не порушував.

Обставини зазначених застережень позивач підтвердив і в судовому засіданні.

    Посилання на інші докази оскаржувана постанова містить.

    Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Крім того, суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази  у справі. В разі неподання доказів на пропозицію суду, справа вирішується на основі наявних доказів.  

    Зі справи встановлено, що доказів згаданих у ст. 251 КУпАП, підставою до накладення адміністративного стягнення став лише протокол про адміністративне правопорушення, в якому містяться ґрунтовні заперечення позивача.

    Дані твердження позивача при складанні протоколу не перевірені й не спростовані.

    Посилання в протоколі на використання приладу «ВІЗИР» є незаконним згідно вимог згаданої Постанови від 19 лютого 2010 року і на вимогах статей 251 і 252 КУпАП не ґрунтується.

Будь-які інші докази правомірності оскаржуваної постанови згідно вимог         ст. 71 КАС України відповідачем суду не представлено.

При перевірці судом постанови відповідача достатні докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, стосовно порушення позивачем Правил дорожнього руху України не подано, а тому оскаржувану постанову не можна вважати правомірною.

    За таких обставин, правомірність і законність прийняття оскаржуваної постанови в судовому засіданні не доведена.

    Відтак, судом встановлено підстави до задоволення позову і захисту прав позивача.              

            На підставі викладеного та  керуючись статтями 160-163 КАС України,  

вирішив:

    адміністративний позов задовольнити.

    Постанову інспектора ДШ 4 взводу роти ДПС по обслуговуванню САДПС полку ДПС ДАІ ГУ МВС України у м. Києві прапорщика міліції Гонтарука Василя Васильовича від 21 травня 2010 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_3 скасувати.    

          Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її апеляційне оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.  

Суддя