< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.07.10Справа №2а-1685/10/2770
м. Севастополь
15 год. 48 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Мамедової Е.С.,
з участю: представників позивача - Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" - Крічуна Марка Михайловича, довіреність б/н від 07.04.2010р., паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 11.07.2003р.;
- ОСОБА_2, довіреність № 02/14-10 від 16.03.2010р., паспорт НОМЕР_3, виданий Гагарінським РВ УМВС України 25.11.1998р.;
представника відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Лінніка Олексія Вікторовича, довіреність № 3888/9/10-0 від 02.12.2009р., службове посвідчення № НОМЕР_2, видано 13.05.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними дій про розподіл 24290,50 грн., перерахованих позивачем платіжним дорученням № 967 від 30.04.2010р. з метою погашення поточного зобов'язання по сплаті орендної плати за березень 2010 р. на сплату боргу минулих періодів по орендній платі за землю і пені, та визнання протиправним та скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 127030005999782 від 30.04.2010р.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач 30.04.2010р. перерахував, у відповідність декларації по орендної платі, платіжним дорученням № 967 до бюджету орендну плату за землю за березень 2010р. в сумі 24290,50 грн. по терміну сплати 30.04.2010р., але відповідач ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя самостійно здійснив перерозподіл грошових коштів на сплату боргу по орендної платі минулих періодів та пені, порушив законодавство про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, наполягали на задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, просив у частки вимог про визнання дій ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя щодо розподілу сплачених платником податків грошових коштів відмовити, у частки вимог щодо визнання повідомлення протиправним та його скасування - закрити провадження у справі.
Суд, заслухав представників позивача, представника відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морської завод" (далі - ВАТ "Севастопольський морської завод") має державну реєстрацію юридичної особи, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 15), та має реєстрацію як платник податків у Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя.
30.04.2010р. ВАТ "Севастопольський морській завод" здійснив перерахування, у відповідність декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010р., платіжним дорученням № 967 до бюджету орендну плату за землю за березень 2010р. в сумі 24290,50 грн. по терміну сплати 30.04.2010р. (а.с. 8, 9)
Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) направила до ВАТ "Севастопольський морської завод" повідомлення № 127030005999782 від 30.04.2010р. про перерозподіл грошових коштів на сплату боргу по орендної платі минулих періодів та пені.
Відповідно статті 17 Закону України «Про плату за землю» № від платник податку самостійно визначає та сплачує суму орендної плати за землю.
Платник податку ВАТ «Севастопольський морській завод» у податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010р., визначив суму орендної плати задля зарахування у бюджет за березень 2010р. у розмірі 24290,50 грн.
Пунктом 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. (далі –Закон №2181) визначене, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
За правилами пункту 5.1. статті 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійне визначене платником податків у податкової декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
Згідно п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181, визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Також слід зазначити, що позивач ВАТ "Севастопольський морський завод" перераховуючи кошті для погашення узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю визначив у графі "призначення платежу" відповідного платіжного документу конкретний податковий період, зап яким здійснювався платіж.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Як встановлено та вбачається з платіжного доручення сплати орендної плати за землю, ВАТ «Севастопольський морській завод» самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону. Сплата вказаного збору призначалась саме за той період, який вказаний в платіжному дорученні.
Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Така правова позиція наведена Верховним Судом України (постанови № 21-1162во09), та Вищим Адміністративним Судом України ( ухвали № К-5912/08, К-10491/07, К-9429/07, К-16605/07).
Отже, дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.
Таким чином вказані дії призводять до виникнення певного обов’язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу.
Враховує викладене, суд дійшов висновку, що вказані дії є такими, що мають правове значення, та таким чином, відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та є предметом компетенції адміністративного суду і позовні вимоги про визнання протиправними дій податкових органів, спрямованих на розподіл сплачених коштів відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Така правова позиція викладена у Інформаційному листі від 10.06.10 № 845/11/13-10 Вищого Адміністративного Суду України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали предметом розгляду покладено на Державну податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополь.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 19.07.2010р.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод", задовольнити.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про розподіл 24290,50 грн., перерахованих позивачем платіжним дорученням № 967 від 30.04.2010р. з метою погашення поточного зобов'язання по сплаті орендної плати за березень 2010 р. на сплату боргу минулих періодів по орендній платі за землю і пені, протиправними.
Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Відкритого мкціонерного товариства "Севастопольский морський завод" судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя < підпис > О.В. Мінько
< Суддя >: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >
< Суддя >: < підпис > < Суддя >