1-19/10                                                                                                                                 КОПІЯ

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

13 липня 2010 року                                                                                          м. Рівне

    Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі:

головуючого – майора юстиції Штогуна О.С.,

при секретареві – Якимчук Ю.П.,

з участю державного обвинувача – помічника військового прокурора Рівненського гарнізону – старшого лейтенанта юстиції Каспріва Р.І., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової служби за контрактом, командира відділення – старшого оператора окремого радіолокаційного взводу військової частини А 1573 старшини,-  

ОСОБА_3,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Омеляна, Рівненського р-ну, Рівненської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою,  раніше не судимого, призваного до лав Збройних Сил України 19.06.1997р., одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,                                                                  

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 358 та ч.1 ст. 410 КК України.

Судовим слідством військовий суд, -  

В С Т А Н О В И В:

У період з 19.06.1997 року по 06.11.1998 року ОСОБА_3 проходив строкову військову службу на посаді водія у військовій частині А0796-Ж і був звільнений  у військовому званні "рядовий". Бажаючи мати військове звання "старшина",  ОСОБА_3 перед звільненням із військової служби звернувся до невстановленої військової службової особи з проханням внести у відповідні документи фіктивні відомості про нібито присвоєння йому звання "старший солдат", сержантських військових звань та військового звання "старшина". На прохання останнього вказаною посадовою особою безпідставно було внесено у тимчасове посвідчення взамін військового квитка серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до нього неправдиві відомості про нібито присвоєння ОСОБА_3 військових звань "старший солдат", "молодший сержант", "сержант", "старший сержант" та "старшина".

У липні 2003 року з метою призову на військову службу за контрактом та одержання відповідного грошового забезпечення за військове звання "старшина", ОСОБА_3 подав вищевказані документи, які містили завідомо неправдиві відомості до Рівненського РВК та військової частини А 3395, на підставі яких останній був призваний на військову службу за контрактом та 30.07.2003 року наказом №177 командира військової частини А 3395 зарахований в списки вищезгаданої військової частини у званні "старшина".

20 серпня 2003 року ОСОБА_3 замовчуючи відомості про те, що йому не присвоювались звання "старший солдат", "молодший сержант", "сержант", "старший сержант" та "старшина", надавши до Рівненського РВК тимчасове посвідчення взамін військового квитка серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до нього, які містили завідомо неправдиві відомості про присвоєння йому вище перерахованих військових звань отримав військовий квиток серії НОМЕР_2 та обліково-послужну картку до нього, в які було внесено аналогічні недостовірні відомості.  

03.03.2005 року старшина ОСОБА_3 був звільнений з військової служби в зв’язку із скороченням штатів, після чого замовчуючи відомості про те, що йому не присвоювались звання "старший солдат", "молодший сержант", "сержант", "старший сержант" та "старшина", 30.03.2005 року був призваний на військову службу за контрактом та наказом №70 командира військової частини А1573 зарахований до списків особового складу вищезгаданої військової частини у званні "старшина".

 У період з 20.08.2003 року по 03.03.2005 року, перебуваючи на військовій службі за контрактом у військовій частині А3395 та в період з 30.03.2005 року по 21.06.2010 року - у військовій частині А 1573 ОСОБА_3 отримуючи шляхом обману відповідне грошове забезпечення за звання "старшина", умисно заволодів грошовими коштами вищезазначених частин на загальну суму 5165 грн. 76 коп.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у скоєному визнав повністю та дав покази, які за своїм змістом відповідають вищевикладеному, пояснивши, що йому військові звання "старший солдат", "молодший сержант", "сержант", "старший сержант" та "старшина" не присвоювались. На військову службу за контрактом він повинен був призиватись у званні "рядовий", а не "старшина" .

Крім особистого визнання ОСОБА_3, його вина у скоєному підтверджується   зібраними по справі  доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За  клопотанням прокурора, яке підтримав підсудний, судове слідство було проведене у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому учасникам судового розгляду судом роз’яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_3   обвинувачення доведене в повному обсязі. 

Оцінивши докази в сукупності, військовий місцевий суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.410 КК України, так як він, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, шляхом обману, діючи з умислом, заволодів іншим військовим майном – грошовими коштами у розмірі  5165 грн. 76 коп..

Дії ОСОБА_3, який з метою заволодіння грошовими коштами використовував завідомо підроблені документи - тимчасове посвідчення взамін військового квитка серії НОМЕР_1 і обліково-послужну картку до нього та військовий квиток серії НОМЕР_2 і обліково-послужну картку до нього з внесеними в них неправдивими відомостями щодо присвоєння йому військових звань "старший солдат", "молодший сержант", "сержант", "старший сержант" та "старшина", військовий місцевий суд розцінює, як використання завідомо підроблених документів та кваліфікує  за ч. 3 ст. 358 КК України.                

Військовим прокурором Рівненського гарнізону заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_3 на користь держави в особі військової частини А3395 матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі  748 (сімсот сорок вісім) грн. 84 коп., та цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_3 на користь держави в особі військової частини А1573 матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 4416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 92 коп.. Вимоги по вищеперерахованим позовним заявам підсудний визнав повністю, його вина підтверджується   зібраними по справі  доказами. Тому суд визнає дані позови обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі згідно ст. 1166 ЦК України.  

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд враховує те, що він визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, дав негативну оцінку своїм діям, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, а тому вважає за необхідне застосувавши ст. 69 КК України, призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 410 ч.1 КК України. Також з врахуванням вказаних обставин справи, особи підсудного, який являється учасником бойових дій та сімейного стану підсудного: у якого на утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, - суд вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому приходить до висновку про недоцільність відбування даним підсудним покарання у виді позбавлення волі і застосовує до нього ст. 75 КК України, встановивши мінімальний, передбачений даною статтею, іспитовий строк, з покладенням на нього відповідних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 299, 321-324, 332-335 КПК України,  -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених:

-   ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі цього закону призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять)  гривень;

-   ч.1 ст. 410 КК України, на підставі цього закону, із застосуванням ст. 69  КК України призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.  70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – 1 (один) рік позбавлення волі.  

У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 1 (один) рік, та у відповідності до ст. 76 КК України покласти на нього на цей період  такі обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

- з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільні позови військового прокурора Рівненського гарнізону задоволити в повному обсязі: стягнути із підсудного ОСОБА_3 на користь військової частини А3395 - 748 (сімсот сорок вісім) грн. 84 коп., на користь військової частини А 1573  - 4416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 92 коп..

Після набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_3 – підписку про невиїзд – відмінити.

Речові докази по справі: військовий квиток серії НОМЕР_2, обліково-послужна картка до військового квитка серії НОМЕР_2, обліково-послужна картка до військового квитка серії НОМЕР_1, копія тимчасового посвідчення взамін військового квитка серії НОМЕР_1 – повернути за належністю.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

    Дійсна за належним підписом. Копія звірена з оригіналом.

Суддя військового місцевого суду

Рівненського гарнізону

майор юстиції                                                                                                         Штогун О.С.