Справа № 2-1160/10 р.  

  Р І Ш Е Н НЯ  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

 17 червня 2010 року                 Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

головуючої судді                       Антиповій Л.О.  

при секретарі                               Дворніковій Т.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві  про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку-  

в с т а н о в и в:  

     Позивач звернувся до суду із позовом до  ОСОБА_2 яка діє як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку,  посилаючись на те, що їй  на праві власності належить АДРЕСА_1. Відповідачі по справі є  членами сім’ї, колишнього власника квартири - ОСОБА_4 . Право власності на квартиру у ОСОБА_4 припинено на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року. Крім того, відповідачі з часу реєстрації в спірній квартирі ніколи не проживали, ОСОБА_2 не приймає участі у витратах на оплату житлово-комунальних послуг.  

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав.  

 Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. ст. 74, 75, 76 ЦПК України, через оголошення у пресі, про причини неявки в судові засідання суд не повідомив.  

Представник третьої особи – відділу ГІРФО у Дніпровському районі м. Києва до суду не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява, в якій просить розглядати справу без участі представника. (а.с.23 ).  

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації до суду не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.(а.с. 24 ).  

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, та  представників третіх осіб.  

Суд вислухавши пояснення  представника позивача, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що у 1998  році ОСОБА_4 будучи власником   АДРЕСА_1, зареєструвала без згоди позивача, свою неповнолітню дочку, відповідача по справі - ОСОБА_2, якій на час реєстрації виповнилось 15 років.  

У 2004 році ОСОБА_2, без згоди позивача зареєструвала в АДРЕСА_1, свого малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Відповідно до довідки по формі №3 ЖРЕО № 401 в квартирі зареєстровані позивач та відповідачі по справі (а.с.  15 )  

  У 2008 році позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва  із позовом про визнання договору дарування квартири недійсним.  

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року ( а.с.7-11  ) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано договір дарування квартири недійсним. Також судом встановлено, що: « З 2004 року між позивачем та відповідачем склалися неприязнені стосунки, в наслідок чого відповідачка не спілкувалась з позивачем, як не спілкувалась і вона сама (ОСОБА_3.), оскільки на той час вийшла заміж і народила дитину і у неї не було змоги приїжджати до позивачки».  

Таким чином, із рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2-190/09 від 30.06.2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Головне управління юстиції м. Києва, державний нотаріус Десятої державної нотаріальної контори ОСОБА_6, ОСОБА_2, про визнання договору дарування квартири недійсним, вбачається, що ні колишній власник АДРЕСА_1, ОСОБА_4 – мити відповідача, ні сама відповідач ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_3,  у спірній квартирі не проживали, хоча останні в ній зареєстровані.  

Згідно ч. 3 ст. ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Факт не проживання відповідачів в АДРЕСА_1, підтверджений довідкою Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві (а.с.47 ), довідкою ТОВ «Україна-житло-сервіс»  ЖРЕО - 401(а.с. 51 ) про те, що ОСОБА_3 не зверталась із заявами про чинення перешкод в користуванні квартирою.  

Довідкою Поліклініки № 3 Дніпровського району м. Києва, про те, що в період з 2008 по 2010 рік, виклику лікаря до дому не зареєстровано.  

Довідкою Дитячої поліклініки № 3                                              Дніпровського району м. Києва про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на обліку не перебуває (а.с.  51  ).  

Довідкою КМД УДППЗ “Укрпошта” про те, що кореспонденція на  ім’я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не виписувалась (а.с. 45).  

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, дали свідчення про те, що відповідачі у спірній квартирі ніколи не проживали, їх особисті речі в квартирі відсутні.  

Також у судовому засіданні, були оглянуті рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги за 2007-2010 роки, надані представником позивача.  

Оскільки АДРЕСА_1 на теперішній час є  особистою власністю ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, ( а.с. 6 ) то відповідно до ст.. 150 ЖК України,  громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.  

Відповідач по справі є  членом сім’ї, колишнього власника квартири - ОСОБА_4 . Право власності на квартиру у ОСОБА_4 припинено на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2009 року.  

З огляду на зміст ст.. 156 ЖК України, право членів сім’ї, зокрема колишніх членів сім’ї власника, на користування жилим приміщенням є похідним від права власника і з припиненням для власника права власності на жиле приміщення члени його сім’ї або колишні члени сім’ї втрачають право користування цим приміщенням.  

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Згідно ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

Відповідно до ч.1 ст.. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, ...  

Як підтверджується наявними в справі доказами, відповідач ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає, наміру заселятись до квартири не має, речі відповідача в спірній квартирі відсутні, витрат, пов’язаних з утриманням квартири і сплатою комунальних послуг не несе.  

Реєстрація в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_9,  обмежує позивача в праві розпорядження своєю власністю, та накладає додаткові витрати по сплаті житлово-комунальних платежів.  

Підстави для зняття з реєстрації місця проживання визначені у статті 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання, серед іншого, здійснюється на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).  

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд  приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав власника житлового приміщення, в даному випадку шляхом зняття відповідача з реєстрації за адресою даної квартири.  

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного та керуючись ст.150, 156, ЖК України, ст. ст.. 321, 391, 29 ЦК України, ст.. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 57, 58, 60,  61, 209, 212, 213, 214, 215, 218,  ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:  

       Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування  

Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві  про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку- задовольнити.    

Усунути перешкоди у здійснені права користування власною квартирою, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та її малолітнього сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1  

 Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м.Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.  

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м.Києва за заявою про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

        Суддя