Справа № 2-1254/10 р.  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 01 липня 2010 року   Дніпровський   районний суд м.Києва в складі:  

Головуючого судді                    Антипової  Л.О.

при секретарі                                Дворнікової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, треті особи  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київське бюро  технічної інвентаризації  та реєстрації права власності  на об’єкти нерухомого майна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності  на частину  квартири -,

  В С Т А Н О В И В:  

 Позивачка звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2, треті особи  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київське бюро  технічної інвентаризації  та реєстрації права власності  на об’єкти нерухомого майна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання права власності  на 2/3 частини   АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на порушення своїх прав з боку відповідача у зв’язку з його небажанням в даний час переоформлення на неї права власності на 2/3 квартири ,яка була придбана позивачкою за особисті кошти  14.07.2003 року по договору купівлі-продажу, посвідченому  приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В.  Вказує, що  договір купівлі-продажу вона підписувала особисто з продавцем квартири ОСОБА_3, якому повністю сплатила ціну за квартиру ,яка була еквівалентна на момент продажу 28 000 доларів США.  Мотивує, що  оформила 2/3 частини квартири по договору купівлі-продажу на відповідача  ОСОБА_2  по дорученню від нього та на його прохання у зв’язку з необхідністю  працевлаштування останнього  в м.Київ  за умови наявності житла. Позивачка вказує, що будь-яких  грошових коштів на придбання житла відповідач  їй не надавав, вони в нього були відсутні на момент придбання квартири, всі витрати по придбанню вказаної квартири, оформленню договору купівлі-продажу та подальшому  утриманню даної квартири несе вона.  

У судовому засіданні представник позивачки підтримав  її позовні вимоги та пояснила, що 30.06.2003 року,  до укладення договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, позивачка підписала з власником квартири ОСОБА_3 договір завдатку  на забезпечення  виконання сторонами договору купівлі-продажу на умовах продавця та отримала в Кредитній  Спілці «Турбота» міжнародної організації  «Жіноча громада»  позику в сумі 148 400 гривен(еквівалент 28 000 доларів США) для придбання вказаної квартири . Вказує, що при підписані та нотаріальному посвідченні 14.07.2003 року договору  купівлі-продажу  позивачка формально вказала  ОСОБА_2 як покупця 2/3 квартири , діючи за його дорученням, так як хотіла документально оформити на сина частину квартири для його працевлаштування в м.Київ , оскільки той як офіцер - військослужбовець проходив військову службу у Львівській області , наявність житла в м. Київ була необхідною умовою для його  переведення  на служу в Національну Академію Оборони України та його працевлаштування в м.Київ.  

Договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладався  14 липня 2003 року  між ОСОБА_3 як продавцем даної квартири та позивачкою, ОСОБА_1  як покупцем, дана квартира придбана за особисті кошти позивачки. В подальшому будь-яких спорів з ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з приводу користування даною квартирою не було, проте юридично 2/3 частина квартири оформлена в органах бюро  технічної інвентаризації  та реєстрації права власності  на об’єкти нерухомого майна на ОСОБА_2  Представник позивачки пояснила суду , що в даний час у ОСОБА_7 виник спір  зі своєю колишньою дружиною , ОСОБА_4 з приводу розподілу майна подружжя, в перелік спільного майна подружжя  включено 2/3 частини даної квартири, що порушує права позивачки та позбавляє позивачку можливості розпоряджатися даною квартирою як своєю власністю із-за безпідставних претензій на частину квартири колишнім подружжям.        

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що  укладений правочин був удаваним, а тому  до нього застосовуються  правові наслідки правочину ,який сторони насправді вчинили.

Відповідач по справі ОСОБА_2 визнав заявлені до суду позовні вимоги, пояснивши суду , що дійсно АДРЕСА_1 позивачка придбала за власні кошти, отримавши кредит в розмірі 28 000 доларів США в Мміжнародній організації  «Жіноча громада» , який вона виплачувала весь цей період . На його прохання , по виданому дорученню , 14 липня 2003 року позивачка оформила по договору купівлі-продажу 2/3 частини квартири на його ім’я  із-за необхідності юридичного підтвердження наявності у нього житла в м.Київ , оскільки восени 2003 року вирішувалося питання його переведення на роботу  начальником курсу Національної Академії Оборони України , що було умовою його прийняття на роботу. Ніяких грошових коштів на придбання квартири він позивачці не надавав, так як їх не мав.

Третя особа по справі,  ОСОБА_3 , в судове засідання не з’явився та подав до суду заяву про розгляд справи без його присутності із урахуванням поданих письмових пояснень по позову, в яких визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить їх задоволити, підтверджує факт договірних відносин по купівлі-продажу квартири з позивачкою, укладення 14.07.2003 року з нею договору купівлі-продажу даної квартири та отримання від ОСОБА_1 грошових коштів при продажі квартири  .

Київське бюро  технічної інвентаризації  та реєстрації права власності  на об’єкти нерухомого майна не заперечує проти розгляду даної справи за відсутністю представника , який належним чином повідомлений про місце та дату розгляду справи і надало заяву про розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, належним чином повідомлена судом про місце та дату розгляду справи і надало заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, після з’ясування обставин даної справи та наявними у справі письмовим доказам, вивчивши оголошені в суді матеріали справи  № 2-93/10  приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1 підлягають до задоволення з огляду на наступне.

 14.07.2003 року приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. був посвідчений купівлі-продажу АДРЕСА_1 між ОСОБА_3  як Продавцем  та ОСОБА_1  як покупцем, який сторони по договору підписали особисто . До укладення даного договору , 30.06.2003 року позивачка підписала з ОСОБА_3 договір завдатку по даній квартирі , в забезпечення виконання сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу та внесла відповідний завдаток за квартиру.( а.с.7)  

Грошові кошти в сумі 28 000 доларів США за квартиру були отримані ОСОБА_3 особисто від позивачки (а.с.8), яка взяла  кредит  під придбання  даної квартири в Кредитній Спілці «Турбота»  при Міжнародній організації «Жіноча громада» з цільовим призначенням ( а.с. 9,10).  

По договору купівлі-продажу від 14.07.2003 року 2/3 частини квартири позивачка оформила  відповідача , ОСОБА_2 ,  по його дорученню на його прохання у зв’язку з необхідністю працевлаштування останнього по переводу з Львівської області в м.Київ  в Національну Академію Оборони України Збройних Сил України, де обов’язкового умовою було наявність житла у м.Київ.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право  оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що в провадженні Дніпровського райсуду м.Київ знаходиться цивільна справа за № 2-93/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1  про поділ майна подружжя , де предметом спору є 2/3 частини АДРЕСА_1, яка оформлена на ОСОБА_8 як спільне майно подружжя. За таких обставин, право власності позивачки на 2/3 частини   даної квартиру  оспорюється іншими особами.

Згідно ст. 58 ЦК України, в редакції ЦК Української РСР , яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, удаваною є угода , який вчинена сторонами для приховування іншого правочину, без наміру стоворення юридичних наслідків . Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.  

За правилами ст. 59, 60  ЦК України ( редакції Цивільного Кодексу 1963 року) момент, з якого угода вважається недійсною є момент  укладення даної угоди , а наслідки недійсності частини угоди встановлюють , що недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

У відповідності до ст. 60  ЦПК України кожна  сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність укладення сторонами 14.07.2003 року удаваної угоди купівлі-продажу в частині покупця ОСОБА_2 та наявність правових підстав для застосування наслідків  недійсності цієї  частини договору купівлі-продажу  та задоволення позову в повному об’ємі.

Право власності ОСОБА_8  на 2/3 квартири АДРЕСА_1 а  в м.Київ  набуте по частково недійсному договору купівлі-продажу  підлягає припиненню з підстав передбачених ст. 346 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.    ЦПК України, ст.ст.58,59,60  Цивільного Кодексу України ( в редакції 1963 року) , ст.392 Цивільного Кодексу України,-

  В И Р І Ш  И В   : .    

 Позов задоволити.  Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2003 року, посвідчений  приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В., зареєстрований  в реєстрі за № 3471 від 14.07.2003 року в частині покупця 2/3  долі квартири - ОСОБА_8.

 Право власності ОСОБА_8  на 2/3 квартири АДРЕСА_1 а  в м.Київ припинити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності  на 2/3 квартири АДРЕСА_1 а  в м. Київ.

  На рішення протягом 10 днів може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом 20 днів апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва  через Дніпровський  районний суд м. Києва.

             Суддя :