Справа 2-12/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

22 березня 2010 року Дніпровський районний суд м.Києва в складі:  

Головуючого судді       Чаус М.О.  

при секретарі         Литошенка А.М., Гусаченка О.В.,Арюліній А.С.,  

Кошелєву С.В., Дворніковій Т.С.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ДП «Будінвестсервіс» про вселення,  усунення перешкод в користуванні службовою кімнатою №4 площею 11,3 кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкоди в користуванні службовою кімнатою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, ДП «Будінвестсервіс», третя особа: ОСОБА_8 про визнання права на спірну кімнату, визнання недійсним ордеру №3400, виданого 17.11.2004 року Шевченківською районною у м. Києві державою адміністрацією на ім’я ОСОБА_8, виключення кімнати №4, в комунальній АДРЕСА_1 з числа службових, суд -  

  В С Т А Н О В И В :  

    Позивач звернувся до суду з позовом до   ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ДП «Будінвестсервіс» про вселення, усунення перешкод в користуванні службовою кімнатою №4 площею 11,3 кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкоди в користуванні службовою кімнатою.  

Під час розгляду судової справи відповідачем ОСОБА_4 подано зустрічний позов до   Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, ДП «Будінвестсервіс», третя особа: ОСОБА_8 про визнання права на спірну кімнату, визнання недійсним ордеру №3400, виданого 17.11.2004 року Шевченківською районною у м. Києві державою адміністрацією на ім’я ОСОБА_8, виключення кімнати №4, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 з числа службових.  

  Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити, заперечували проти зустрічного позову.  

Відповідачі та представник відповідачів заперечували проти позову, підтримали зустрічний позов, просили його задовольнити.  

Представник третьої особи: Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_9  позов підтримала, просила його задовольнити, заперечувала проти зустрічного позову.  

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду не з»явились, просили слухати справу без їх участі(а.с.114-115 т.1).  

Представник відповідача Шевченківської районної державної адміністрації  у м. Києві до суду не з»явився, проситв слухати справу без його участі ( а.с.28 т.2), просив відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 (а.с. 117 т.1).  

Представник 3-ї особи ДП «Будінвестсервіс» фірми «Київінвест» до суду не з»явився, надав заяву про слухання справи без  його участі ( а.с.190т.1), просив задовольнити позовну заяву ОСОБА_8., в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.  

  Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.  

У судовому засіданні встановлено, що 21.02.2001 року ОСОБА_8 прийнято на посаду двірника ДП «Будінвестсервіс», згідно наказу №15-к від 26.02.2001 року та записом під №3 у його трудовій книжці.  

06 серпня 2001 розпорядженням Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації №707, кімнату №4, площею 11,3 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 віднесено до службового житла, що підтверджується витягом з розпорядження, а також листом Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації за №10-44-713/2 від 27.09.2007 року.  

21 жовтня 2004 року винесено розпорядження Шевченківської районної у місті Києві №1878 про надання ОСОБА_8 службового житла.  

17 листопада 2004 року Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією видано ордер №3400 на ім’я ОСОБА_8 на право зайняття службового жилого приміщення площею 11,3 кв.м., у комунальній АДРЕСА_1 (а.с.5).  

19 листопада 2004 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м.Києві здійснено реєстрацію ОСОБА_8 за місцем проживання – АДРЕСА_1 відповідно довідки форми №3 за №722, що видана 27.08.2007 року ДП «Будінвестсервіс» (а.с.7) та відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_8  

В грудні 2004 року відповідачами було здійснено самовільне вселення у АДРЕСА_1, що підтверджується службовою запискою старшого майстра ЖЕУ-3 ОСОБА_10 від 05.01.2005 року та актом комісії у складі працівників ЖЕУ-3 від 11.01.2005 року (а.с.13,14).  

Крім того, ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що про вселення до спірної кімнати його доньки ОСОБА_5 та зятя ОСОБА_6 було прийнято ним одноособово, ордеру на вселення до спірної кімнати доньки та зятя у нього не було. Зазначене у своїх поясненнях суду підтвердили і відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та пояснили, що вони не мають реєстрації як за місцем постійного проживання за спірною кімнатою, комунальні платежі ними за користування спірною кімнатою не сплачуються.  

Відповідно до ч.1 ст.118 Житлового кодексу України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної в місті ради.  

Відповідно до ч.1 ст.119 Житлового кодексу України встановлено перелік категорії робітників, яким може бути надано службові жилу приміщення. Єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, який видається громадянинові виконавчим комітетом районної у місті ради на підставі рішення про надання службового жилого приміщення (ч.1 ст.112 ЖК України).  

Пунктом 2 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, який затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, двірника житлово-експлуатаційної організації віднесено до категорії працівників, яким може бути надано службове житлове приміщення. З огляду на те, що ОСОБА_8, в силу професії потребував житло, яке б було неподалік від місця здійснення ним професійної діяльності, розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 21.10.2004 року №1878 йому було надано ордер №3400 на право зайняття службового жилого приміщення площею 11,3 кв.м., у комунальній АДРЕСА_1 На підставі зазначеного ордеру 19.11.2004 року було здійснено реєстрацію його постійного місця проживання за вказаною квартирою.  

Отже ОСОБА_8 належить право на вселення до кімнати №4,  комунальній АДРЕСА_1 та відповідно право користування цим службовим житлом.  

У зустрічному позові ОСОБА_4 посилається на ст.54 ЖК України, як на правову підставу свого вселення до спірної кімнати. Однак, положення зазначеної статті регулюють правовідносини щодо порядку надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. А тому про надання жилого приміщення, що звільнилося, в порядку ст.54 ЖК України може йти мова лише у тому випадку, коли це приміщення звільнилося у квартирі державного або громадського житлового фонду. Надана ОСОБА_8 кімната не відноситься до жилого приміщення державного або громадського житлового фонду, як і не відноситься до гуртожитку, чи до жилих приміщень з фондів житла для тимчасового поживання, або ж приватного житлового фонду. Надане ОСОБА_8 житло має чітко визначений спеціальний статус – це службове житло, порядок вселення до якого та користування яким визначено спеціальними нормами Житлового кодексу України, які і підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.  

Відповідно до ч.3 ст.54 Житлового кодексу України правила, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються незалежно від належності будинку та не регулює правовідносини щодо заселення службового житла.  

Відповідно до роз’яснення пленуму Верховного Суду України, викладеними у ч.3 ст.8 постанови від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що вникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зазначено. що правила ст.54 ЖК не застосовуються, якщо наймач службового жилого приміщення претендуватиме на зайняття звільненого в тій самій квартирі ізольованого неслужбового або службового жилого приміщення. Тобто навіть за умови, що відповідач займав би службове житло, він би не мав права претендувати на зайняття звільненого службового житла на підставі ст.54 ЖК України. Таким чином порядок заселення службового житла передбачений спеціальними нормами ЖК України, які і підлягають застосуванню.  

Все викладене  свідчить про те, що відповідачі протиправно вселилися у надану ОСОБА_8 квартиру.  

Відповідно до ч.1 ст.59 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також у інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Отже законодавчо врегульовані підстави для визнання ордеру недійсним.  

Відповідачі в судовому засіданні пояснили, що ордер ОСОБА_8 містить недостовірні дані щодо площі житлового приміщення, що вказана в ордері площа 11,3 кв.м. є неточною, і натомість стверджують, що площа приміщення становить 12 кв.м. Однак таке твердження відповідачів спростовується довідкою форми №3, що надані та поетажним планом ДП «Будінвестсервіс». Однак, в судовому засіданні встановлено. що відповідачі заселилися в спірну квартиру самовільно, без наявності ордеру на вселення. Рішення про зайняття кімнати було прийнято ОСОБА_4 самовільно, про що він і заявив в судовому засіданні. За таких обставин відсутні будь-які підстави стверджувати, що при видачі ордеру на службове житло ОСОБА_8 було допущено порушення ч.2 ст.58 Житлового кодексу України.  

Отже, відповідачами не доведено наявність  порушення Закону при отриманні ордеру на службове житло ОСОБА_8  

Крім того, відповідачі не наділені правом визначати наявність чи відсутність потреби підприємства у службовому житлі, як не наділені повноваженнями і щодо контролю за використанням підприємством службового житла, що знаходиться у його віданні. Тому твердження відповідачів про начебто відсутню потребу підприємства у службовому житлі, і необхідність виключення спірної кімнати із складу службових, є їхньою особистою думкою, яку вони намагаються видати за реальний факт з тим, щоб хоч якось мати яке-небудь правове підгрунтя своїх дій та вимог. За даних обставин вимоги відповідачів за зустрічним позовом не можуть бути задоволені.  

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

Відповідно до п.п.3,4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.  

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним правом, і ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.  

Оцінивши наявні в справі докази, суд дійшов висновку, що зустрічний позов відповідачів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не найшли свого підтвердження доводи відповідачів щодо визнання недійсним ордеру №3400, виданого 17.11.2004 року Шевченківською районною у м. Києві державою адміністрацією на ім’я ОСОБА_8, виключення кімнати №4, в комунальній АДРЕСА_1.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 15, 60, 88, 174, 208, 209, 213, 215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16, 321 Цивільного кодексу України,  ст.ст.51, 52, 53, 54, 118, 122,  Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року, суд-  

В И Р І Ш И В :  

Позов   ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ДП «Будінвестсервіс» про вселення,  усунення перешкод в користуванні службовою кімнатою №4 площею 11,3 кв.м. у комунальній квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкоди в користуванні службовою кімнатою -   задовольнити .  

Вселити ОСОБА_3 до службової кімнати №4, у комунальній квартирі АДРЕСА_1  

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні службовою кімнатою №4, у комунальній квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.  

Зобов»язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод в користуванні службовою кімнатою №4, у комунальній квартирі АДРЕСА_1.  

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, ДП «Будінвестсервіс», третя особа: ОСОБА_8 про визнання права на спірну кімнату, визнання недійсним ордеру №3400, виданого 17.11.2004 року Шевченківською районною у м. Києві державою адміністрацією на ім’я ОСОБА_8, виключення кімнати №4, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 з числа службових - відмовити.  

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через районний суд.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м.Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.  

Суддя: