Справа №2-17/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  26 лютого  2010 року Дніпровський  місцевий суд м. Києва у складі:  

головуючого судді     Чаус М.О.  

при секретарі       Дворніковій Т.С., Кошелєву С.В.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення збитків, суд -  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що йому належить нежитлове приміщення площею 117,7 кв.м. по АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 привласнив та безоплатно використовував дане приміщення без дозволу власника, шляхом обману уклав договір оренди з ТОВ «Укрпромбанк». Користувався відповідач даним приміщенням на підставі договору оренди  від 23.04.2004 року, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_2 та КП «Компас», в особі директора ОСОБА_1 Відповідач отримував незаконні доходи в розмірі 3850,0 грн. в місяць, за користування приміщенням площею 43, 4 кв.м. з травня 2004 року по травень 2005 року. Просить стягнути з відповідача збитки (не отримані доходи) в розмірі 3850,0 грн. за травень 2004 року, індексацію плати за 2005, 2006 року в розмірі 870, 10 грн.  

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача всі судові витрати.  

26 лютого 20101 року позивач в судовому засіданні змінив позовні та просив стягнути з відповідача збитки (не отримані доходи) в розмірі 3850, 0 грн. за травень 2004 року, індексацію за 2005, 2006 роки в розмірі 966,35 грн., заборонити ОСОБА_2 втручатися в здійснення його прав власності та зобов’язати припинити зловживати своїми правами і обмежувати права власника та стягнути моральну шкоду в розмірі 20,0 тис.грн.  

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що дійсно 25.04.2001 року між ним та КП «Компас», в особі директора ОСОБА_1 – позивача був укладений договір про надання у користування з викупом частини нежилого приміщення строком на п’ять років, загальною площею 117, 7 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_2 Плата мала здійснюватися щомісяця в сумі 2 600 грн. до 01.09.2001 року, а на наступний строк мала погоджуватися. Після 01.09.2001 року плата залишилася і в тому розмірі, цю плату КП «Компас» приймало, що підтверджено платіжним дорученням. В дану плату входить відшкодування вартості частини приміщення, яке викуповується, оренда та компенсація за комунальні платежі, спожиту електроенергію, телефонні розмови. З 31.03.2004 року новим власником приміщення став позивач ОСОБА_1 відповідно до договору дарування. КП «Компас», як орендодавець, не сповіщало його, що вони не є власниками приміщення, не надали реквізити нового власника, КП «Компас» продовжувало отримувати від нього платежі. На його звернення. які направлялися по трьох адресах з липня 2004 року щодо надання інформації необхідної для своєчасного виконання обов’язків за договором, директор КП «Компас» ОСОБА_1 відповіді не надав до цього часу. Враховуючи ненадання інформації, він зупинив виконання своїх зобов’язань за договором оренди. що передбачено ст.517 ч.2 ЦК України. Ненадання інформації позивачем, як власником приміщення, чи як директором КП «Компас», призвели до виникнення штучної заборгованості, збільшення розміру збитків та пені. Зазначив, що про наявність договору відступлення права вимоги, укладеного між КП «Компас» та позивачем 05.02.2007 року  він дізнався лише в кінці 2008 року, після чого 12.02.2009 року сплатив позивачу за два місяці – серпень та вересень 2005 року відстрочений лізинговий платіж згідно договору оренди, з встановленої суми 2 600 грн. в місяць за мінусом податку – 780 грн. Не заперечував, що він отримував повідомлення про збільшення розміру плати за орендоване з викупом приміщення до 7 000 грн., це повідомлення не виконував, так як в цей період були судові спори. Вимоги позивач щодо стягнення збитків є також безпідставні з викладених підстав, штраф та індексація взагалі не передбачені договором оренди.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.  

В судовому засіданні встановлено,  що 25.04.2001 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та КП «Компас», в особі директора ОСОБА_1 було укладений договір №1-Л/01 про надання у користування з викупом частини нежилого приміщення строком на п’ять років, загальною площею 117, 7 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_2 Дія даного договору встановлена за період з 01.05.2001 року по 01.05.2006 року. Згідно до п.1.2 Орендатор – ОСОБА_2 за період дії договору відшкодовує частину вартості приміщення і має право викупити частину приміщення по закінченню дії договору. Згідно до додатку №1 до договору плата за орендоване приміщення становила 2 600 грн. на місяць на період до 01.09.2001 року та мала узгоджуватися сторонами на наступний термін. З наданих відповідачем копій платіжних доручень встановлено, що ОСОБА_2 проводив оплати за орендоване приміщення на адресу КП «Компас» в березні, квітні, травні, червні 2004 року в розмірі 2 600 грн., дані кошти приймалися орендодавцем, і дане свідчить про те, що між сторонами договору оренди була встановлена орендна плата і станом на березень - червень 2004 року  становила 2 600 грн.  

Відсутні будь-які посилання, докази того, що КП «Компас», як орендодавець, за період з часу укладення договору оренди до даного часу зверталося до відповідача – орендатора з претензіями, позовами з вимогою здійснити орендну плату чи звільнити приміщення. Суд приймає до уваги пояснення відповідача стосовно того, що про наявність договору відступлення права вимоги, укладеного 05.02.2007 року між КП «Компас» та ОСОБА_1, він дізнався лише в грудні 2008 року, так як і суд дізнався про наявність даного договору та отримав його копію від позивача лише на початку 2009 року, не дивлячись на те, що дана справа знаходиться в провадженні суду з лютого місяця 2007 року. До отримання судом даного договору на початку 2009 року – позивач ні в своїх поясненнях, заявах, не посилався на цей договір, не вказував про його наявність.  

Викладені обставини свідчать про те, що орендодавець – КП «Компас», подарувавши 31.03.2004 року нежитлове приміщення, яке на той час перебувало в оренді у відповідача ОСОБА_2, фізичній особі – позивачу ОСОБА_1, не повідомляло орендатора ОСОБА_2 про зміну власника, не пропонували перекласти договір оренди, розірвати договір оренди, не зверталося до суду з вимогою стягнення боргу за орендну плату; самостійно, без узгодження з орендатором ОСОБА_2 (не будучи вже власником приміщення), підвищувало орендну плату. Не будучи власником орендованого приміщення, КП «Компас» отримувало від ОСОБА_2 орендну плату за квітень, травень, червень 2004 року. Враховується і те, що між КП «Компас», ОСОБА_1, ОСОБА_2 значний час тривають різні судові спори.  

По даній справі встановлено, що про перехід прав у зобов’язанні від власника нежилого приміщення КП «Компас» до фізичної особи – позивача ОСОБА_1, відповідач – орендатор ОСОБА_2 дізнався в грудні 2008 року. Тобто, відповідач не здійснював своєчасну оплату за орендоване приміщення у відповідності з вимогами даної статті. З наданих копій платіжних доручень від 23.10.2009 року встановлено, що відповідач сплатив позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги (про який стало відомо відповідачу в грудні 2008 року) орендну плату за травень, жовтень 2005 року, виходячи з розрахунку 2 600 грн. на місяць, з врахуванням та сплатою за окремим платіжними дорученням податку з доходів фізичних осіб. Назначене в даних платіжних дорученнях в графі призначення платежу – відстрочений лізинговий платіж є відповідним. Надані суду платіжні доручення за за 2004 рік також містять надані в графі призначення платежу – лізинговий платіж і такі платіжні документи та кошти приймалися в 2004 - 2005 роках орендодавцем КП «Компас».  

Судом враховується те, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а не на користь КП «Компас», несплачені суми (не отримані доходи) за травень 2004 року, а також – суму індексації 870, 10 грн. плати за 2005, 2006 роки, при тому, що за ці ж періоди, за ці роки по інших справах позивач просив стягнути з відповідача саме орендну плату, що свідчить про те, що можливе подвійне стягнення одних і тих же сум за одні і ті ж періоди з різними назвами – орендна плата чи збитки, що є недопустимими, враховуючи вищевикладене. Крім того, позивач обгрунтовує  свої вимоги про стягнення збитків на його користь, як фізичної особи – власника приміщення, посилаючись на те, що відповідач не сплачує кілька років орендну плату, не виконує умови договору оренди, при тому що договір оренди був укладений з юридичною особою КП «Компас», а не з фізичною особою -  позивачем.  

Відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. По даній справі позивач просить заборонити ОСОБА_2 втручатися в здійснення його прав власності та зобов’язати припинити зловживати своїми правами і обмежувати права власника, а саме : «відсутності правомірності його (позивача) права власності на приміщення»; «наявності обмеження правоздатності КП «Компас» бути дарувальником»; змісту п.3 ст.720 ЦК України з доповненнями відповідача; «відсутності правової підстави заявляти позов та вимагати стягнення збитків»; «умисних та незаконних дій по наданню йому інформації про нового власника». Виходячи з вимог вказаної статті, надана відповідачем відомість щодо «наявності обмеження правоздатності КП «Компас» бути дарувальником», не стосується особистих немайнових прав фізичної особи ОСОБА_1, а стосується юридичної особи – КП «Компас».  Щодо вимоги позивача- заборонити ОСОБА_2 втручатися в здійснення його прав власності та зобов’язати припинити зловживати своїми правами і обмежувати права власника, доказів в доповненій позовній заяві ОСОБА_1 в ході судового розгляду суду не надав.  

Викладені вище підстави та обставини свідчать про те, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.                                                                                                                                                          

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 277, 517, 613 ЦК України, ст.ст.60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд -  

  В И Р І Ш И В:  

    В задоволенні позовних вимог     ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення збитків – відмовити.  

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через районний суд.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м.Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  

  Суддя: