ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.07.2010 року Справа № 18/260пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -ОСОБА_3, фізична особа –підприємець, паспорт
серії НОМЕР_1 виданий 11.06.09 Жовтневим РВ
УМВС України в Луганській області;
від першого відповідача: -Єльніков І.М., представник за дов. б/н від 10.02.10;
від другого відповідача: -ОСОБА_5, фізична особа –підприємець,
дов. №2717 від 30.11.09;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 18.05.10
по справі №18/260пд (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3
Олександровича, м. Луганськ,
до першого відповідача: Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ,
до другого відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6
Олександровича, м. Луганськ,
про визнання недійсним договору оренди №31 від 01.09.09
і зобов’язання звільнити орендовані території та приміщення
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2009 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_3, м. Луганськ (далі за текстом – приватний підприємець ОСОБА_3, позивач), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 07.12.09 б/н з вимогами:
-про визнання недійсним договору оренди №31 від 01.09.09, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Фінансист”, м. Луганськ (на даний час відбулася зміна найменування Закритого акціонерного товариства „Фінансист” на Приватне акціонерне товариство „Фінансист” відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, якого і слід вважати належним першим відповідачем у даній справі (далі за текстом –ПАТ „Фінансист”, перший відповідач), та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6, м. Луганськ (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_6, другий відповідач);
-про зобов’язання приватного підприємця ОСОБА_6, другого відповідача, звільнити територію і приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г, та вул. Оборонна, 20-ж.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.05.10 у даній справі позов задоволений частково, а саме: договір оренди від 01.09.09 № 31, укладений між закритим акціонерним товариством “Фінансист” та приватним підприємцем ОСОБА_6, визнаний недійсним, а також з першого відповідача на користь позивача стягнуто витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.; в решті позовних вимог, а саме: про спонукання другого відповідача звільнити орендовані територію та приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г та вул. Оборонна, 20-ж, у задоволенні відмовлено.
Дане рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди від 01.09.09 №31, укладеного між відповідачами, та безпідставністю вимог в частині спонукання другого відповідача звільнити орендовані територію та приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г та вул. Оборонна, 20-ж, оскільки, на думку суду першої інстанції, позивач на даний момент не має ніяких прав щодо цих об’єктів (договір, на підставі якого він орендував ці об’єкти розірвано в судовому порядку) і володіння другим відповідачем цими об’єктами не порушує його прав або законних інтересів, а також положеннями: ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 236, ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 1, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про орендну державного та комунального майна”.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 18.05.10 у справі №18/260пд, перший відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 31.05.10 №138/05-10, у якій просить згадане рішення скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 01.09.09 №31, укладеного між відповідачами, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач вказує на те, що, на його думку: оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3, 203, 215, 319, 320, ч. 2 ст. 397 Цивільного кодексу України, ст. 6 Господарського кодексу України, ст. 4, ч. 2 ст. 35, ст. 43, ч. 1 ст. 80, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, п. 3, ч. 2 п. 4 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 №02-5/422 „Про судове рішення”.
Позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 17.06.10 б/н, в якому висловив непогодження з доводами першого відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Другий відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив від 15.06.10 б/н, в якому погодився з доводами та вимогами першого відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить задовольнити її у повному обсязі.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.06.10 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ, №138/05-10 від 31.05.10 на рішення господарського суду Луганської області від 18.05.10 у справі №18/260пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя – Журавльова Л.І.
Згідно з ч. 7 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України за клопотаннями позивача від 06.07.10 б/н та від 15.07.10 б/н у засіданнях Луганського апеляційного господарського суду по розгляду даної справи було здійснено фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга першого відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, 09.10.08 між ЗАТ “Фінансист” (як орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (як орендарем) укладено договір оренди №56 (далі за текстом –договір №56), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування об’єкти нерухомості загальною площею 7051,8 кв.м, які є власністю орендодавця та знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна,20-г та вул. Оборонна, 20-ж.
Відповідно до п.1.3 договору №56 передача об’єктів здійснюється після підписання акту приймання-передачі.
За умовами п. 2.1 договору №56 строк оренди складає 18 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною даного договору.
09.10.08 сторони склали та підписали акт приймання-передачі об’єкта оренди, відповідно до якого ЗАТ „Фінансист” (перший відповідач) передало, а приватний підприємець ОСОБА_3О.(позивач) прийняв у тимчасове користування на умовах договору оренди об’єкти загальною площею 7051,80 м.кв, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г; м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-ж (т.1, а.с. 14), а саме:
-м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г:
-будівля прохідної (літера №2-2);
-будівля ремзони (літера №21-1, частка літери 21-2);
-будівля матеріального складу та запчастини (літера №12-1);
-огорожа;
-асфальтове покриття;
-стоянка автомобілів;
-м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-ж:
-будівля диспетчерської з підвалом (літера №4-2);
-будівля ацетілової станції (літера №5-1);
-будівля котельної (літера №6-1);
-будівля механічної майстерні (літера №7-1);
-будівля гаражу (літера №8-1);
-будівля гаражу (літера №9-1);
-будівля майстерні (літера №10-1);
-будівля КТП (літера №16-1);
-будівля диспетчерської (літера №17-1).
Також, п. 9.5 договору №56 сторони обумовили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 09.04.10. Якщо орендодавець не менш, ніж за 10 днів до закінчення строку оренди письмово не підтвердив його продовження, цей договір припиняє свою дію.
За умовами п. 9.5 договору №56 в редакції додаткової угоди від 15.06.09 до договору цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 09.09.11. Після закінчення дії договору, орендар має переважне право на укладання договору на новий строк.
У період дії договору №56 перший відповідач - як орендодавець, та другий відповідач - як орендар, 01.09.09 уклали договір оренди №31 (далі за текстом –договір №31), який оспорюється позивачем.
Позивачем, крім вимоги про визнання недійсним договору №31 також заявлена вимога про зобов’язання другого відповідача звільнити територію і приміщення за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г, і вул. Оборонна, 20-ж.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі не мали права укладати договір, що оспорюється, оскільки, як стверджує позивач, предметом договору, який оспорюється, вже користувався позивач на підставі договору №56.
Позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачена можливість передачі у користування однієї речі одразу декільком особам, вважає, що перший відповідач ввів другого відповідача в оману при укладанні договору, який оспорюється у даній справі, оскільки не повідомив другого відповідача про існування договору №56.
В нормативне обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України.
За умовами п. 1.1 договору №31 ЗАТ „Фінансист” –як орендодавець, передає, а приватний підприємець ОСОБА_6 –як орендар, приймає в строкове платне використання для ведення господарського діяльності нерухоме майно, яке знаходиться за адресою:
-м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-г:
-будівля ремзони (літера №21-1, 21-2);
-будівля прохідної (літера 2-2);
-будівля матеріалів та запчастин (літера 11-3);
-будівля матеріального складу та запчастин (літера 12-1);
-огорожа;
-асфальтове покриття;
-стоянка автомобілів;
-м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-ж:
-будівля гаражу (літера 9-1);
-будівля гаражу (літера 8-1);
-будівля механічної майстерні (літера 7-1);
-будівля диспетчерської (літера 17-1);
-будівля КТП (літера 16-1);
-будівля диспетчерської (літера 4-2);
-будівля котельної (літера 6-1);
-будівля майстерні (літера 10-1);
-будівля ацетілової станції (літера 5-1).
Тобто майно, за виключенням будівлі матеріалів і запчастин (літ. 11-3), яке знаходилось у користуванні позивача.
Пунктом 2.1 договору №31 відповідачі передбачили умови передачі майна в оренду –за актом приймання-передачі. Такий акт відповідачі склали 17.10.09.
За умовами п.п. 3.1, 7.1 договору №31 строк оренди один рік (до 01.09.10) з моменту передачі майна.
Судова колегія звертає увагу на наступне.
Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України:
-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
-правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У даному випадку зі змісту договору, що оспорюється, випливає те, що він може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування об”єктом договору на підставі договору унеможливлює двосторонню реституцію після визнання його недійсним, поза як використання майна – „річ” безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.
Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Згідно з пунктом 3.2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання.
Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє.
Як свідчать матеріали даної справи, рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.10 у справі №8/237пд, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.10, договір №56 розірвано.
Тобто, згадане рішення місцевого господарського суду від 03.03.10 у справі №8/237пд набрало законної сили 22.04.10.
Таким чином, на день прийняття господарським судом Луганської області оскаржуваного рішення у даній справі (№18/260пд) позивач не мав ніяких прав щодо користування майном, яке було предметом договору №56, на підставі якого заявлений позов.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими.
Також, судова колегія вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими у повному обсязі з тих підстав, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав.
Так, наслідком визнання договору оренди майна (об’єктів нерухомості) недійсним є обов’язок орендаря повернути орендодавцю відповідні об’єкти нерухомості шляхом їх звільнення з оформленням у двосторонньому порядку відповідного акту приймання-передачі (повернення) цих об’єктів за умов їх отримання у користування за відповідним актом приймання-передачі.
Судова колегія вважає, що у даному випадку позивачу необхідно було вирішувати питання щодо усунення перешкод у користуванні об’єктами оренди за договором №56 шляхом пред’явлення позову до відповідної особи.
За таких обставин, позов до задоволення не підлягає у повному обсязі.
Таким чином, беручи до уваги наведене, судова колегія оскаржуване рішення суду першої інстанції від 18.05.10 у справі №18/260пд скасовує в частині визнання недійсним договору оренди від 01.09.09 №31, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Фінансист” та Приватним підприємцем ОСОБА_6, та розподілу судових витрат й приймає нове рішення, за яким в частині визнання недійсним договору оренди від 01.09.09 №31, укладеного між першим та другим відповідачами, у позові відмовляє; покладає судові витрати за позовом, а саме: по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. на позивача; в решті вказане рішення залишає без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою у сумі 42 грн. 50 коп. покладаються на позивача у справі –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ.
Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_2, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачені при поданні до господарського суду Луганської області позовної заяви витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 136 грн. 00 коп., перераховані за квитанцією №00139У від 07.12.09, яка знаходиться у матеріалах справи №18/260пд.
У судовому засіданні за згодою позивача та представників відповідачів оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, ч. 7 ст. 811, ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м. Луганськ, №138/05-10 від 31.05.10 на рішення господарського суду Луганської області від 18.05.10 у справі №18/260пд задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 18.05.10 у справі №18/260пд в частині визнання недійсним договору оренди від 01.09.09 №31, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Фінансист” та Приватним підприємцем ОСОБА_6, та розподілу судових витрат скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
4.В частині визнання недійсним договору оренди від 01.09.09 №31, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Фінансист” та Приватним підприємцем ОСОБА_6, у позові відмовити.
5.Судові витрати за позовом покласти на позивача - Фізичну особу –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ.
6.В решті рішення господарського суду Луганської області від 18.05.10 у справі №18/260пд залишити без змін.
7.Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код №НОМЕР_2, на користь Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, вул. Оборонна, буд. 20 „г”, м. Луганськ, 91031, ідентифікаційний код №31138743, витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою у сумі 42 грн. 50 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
8.Повернути Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код №НОМЕР_2, з Державного бюджету України зайве сплачені при поданні до господарського суду Луганської області позовної заяви витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 136 грн. 00 коп., перераховані за квитанцією №00139У від 07.12.09, яка знаходиться у матеріалах справи №18/260пд.
Підставою повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова