АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого : Косогор Г.О.
суддів : Ткачук О.О.
Ісаєвої Н.В.
при секретарі : Прієшкіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради та виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання укладання договору найму і зустрічному позову Ізмаїльської міської ради за участю прокурора в її інтересах, а також третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «УДП» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втративши ми право на житло,
встановила:
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою в якій просять визнати за ними право користування квартирою №20-а в будинку №23-а по вул. Радянській міліції в м. Ізмаїлі та зобов’язати виконком Ізмаїльської міської ради укласти з ОСОБА_2 договір найму житла на вказану квартиру, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вказана квартира у 2002 році була надана їх бабусі ОСОБА_7, яка зареєструвала їх і вони проживали в квартирі, як члени її родини та у 2004 році у зв’язку з навчанням в «Московському інституті юриспруденції» виїхали у м. Москву, але на канікулах приїжджали в квартиру, надавали бабусі матеріальну допомогу по утриманню квартири та сплати комунальних платежів, 23.02.2007 року їх бабуся померла, відповідач відмовився укласти з ОСОБА_2 договір найму на квартиру і вони звернулись до суду з вказаним позовом.
Представник відповідачів Ізмаїльської міської ради та виконкому Ізмаїльської міської ради з позовом не був згодний, зазначав, що позивачі зареєстровані в квартирі, але після смерті їх бабусі ОСОБА_7 без поважних причин не проживали в квартирі
Головуючий у суді 1-ї інстанції -Топтигін М.Л. Справа № 22-ц-824 -10
Доповідач – Косогор Г.О. Категорія - 44
більше 6 місяців, що підтверджується актами перевірки та, відповідно до ст. 71 ЖК України, втратили право на житло, і у своєму зустрічному позові Ізмаїльська міська рада просить визнати позивачів втратившими право на житло у вказаній квартирі.
Представник третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з первісним позовом не був згодний, підтримував зустрічний позов Ізмаїльської міської ради, зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з батьками продали у 1998 році приватизовану ними квартиру у АДРЕСА_2 та переїхали разом з батьками жити у Москву та не жили в квартирі ОСОБА_7, в тому числі більше 6 місяців після смерті останньої і не навчались з 2004 року у м. Москві в Московському інституті юриспруденції та не мають права на житло в спірній квартирі №20-а, з урахуванням чого вказана квартира спільною постановою профспілкового комітету та адміністрації ВАТ «УДП» була надана ОСОБА_5 з родиною.
Представник третьої особи ВАТ «УДП» за вказаними обставинами вважав, що зустрічний позов Ізмаїльської міської ради підлягає задоволенню.
Представник позивачів за первісним позовом з зустрічним позовом не був згодний по викладеним нижче обставинам.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду м. Одеси від 12 листопада 2009 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради та виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язання укладення договору найму на вказане житло було відмовлено. Зустрічний позов Ізмаїльської міської ради, прокурора, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_9, ВАТ «УДП» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившими право на житлове приміщення було задоволено. Було визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 втратившими право на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять постановити рішення, яким скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2009 року та постановити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, в позові Ізмаїльської міської ради відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, рішення рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 листопада 2009 року – скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд належним чином не з’ясував характер правовідносин, права та обов’язки сторін, обставини справи і не встановив наявність порушення прав позивачів, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги Ізмаїльської міської ради, прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради, районний суд виходив з того, що позивачі ОСОБА_3 не довели підстави збереження за ними житла понад 6 місяців, а саме постійного проживання у квартирі, тому відповідно до ст.71 ЖК України визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратившими право на житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_1
Суд вважав встановленим не проживання позивачів в квартирі без поважних причин більше 6 місяців з 2004 року, в тому числі і після смерті їх бабусі ОСОБА_7
Проте суд дійшов таких висновків без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, із порушенням норм матеріального права та вимог статей 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи вказаний будинок АДРЕСА_1 є сімейним гуртожитком комунальної власності Ізмаїльської міської ради відповідно до листа міського голови за № 2-3/07 від 17 квітня 2007 року( а.с. 66), а також, рішення виконкому Ізмаїльської міської ради( а.с.89). За ордером №36 від 05.02.2002 р. кв 20-а із 2-х кімнат, житловою площею 28, 52 м2 була надана ОСОБА_7 складі сім”ї – 1 людина.
Згідно довідки КП “Жилсервіс -2”, виписки з домової книги ОСОБА_2 в даній квартирі була зареєстрована 04.04.2005 р., а ОСОБА_3 -10.01.2002 року як онуки ОСОБА_7 Реєстрація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою квартири АДРЕСА_1 також підтверджена даними паспортів.
Реєстрація ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведена без порушення діючого законодавства.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїлу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису за № 340 від 03 квітня 2007 року.
Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України, члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11 пояснили, що не знайомі з відповідачами за зустрічним позовом, але також не знаходились у квартирі після смерті ОСОБА_7
Разом із тим, з часу смерті ОСОБА_7 03 квітня 2007 року представником Ізмаїльської міської ради в обґрунтування зустрічних позовних вимог надані акти від 11 вересня 2007 року, 03 жовтня 2007 року та 02 листопада 2007 року, в яких вказане про відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1.
Разом із тим, відповідно до вимог ст. 71 ч. 1 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Наявність у наданих представником міської ради актах інформації про відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 за неповні три місяці не надає право на визнання вказаних осіб такими, що втратили право на житло.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 ЖК України, якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках, зокрема тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Як пояснили позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони навчаються у Московському інституті правової та економічної безпеки, однак постійно приїздять та мешкають в гуртожитку, тому як іншого житла вони не мають.
Данні обставини підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які показали, що коли апелянти приїздили, приходили до них в гуртожиток. Також свідки підтвердили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїздять не менше, ніж три-чотири рази на рік, тобто, як мінімум, раз на три місяці і мешкали в гуртожитку.
10.04.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_16 був підписаний договір передачі речей на зберігання строком до 31.12.2007р. Той факт, що майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилось в квартирі, свідчить про схоронність за ними права на житло і користування даною квартирою. За період вказаної дії договору, ОСОБА_16 періодично, за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приходив у кімнату № 20-а, спостерігав за схоронністю речей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за їхнім дорученням сплачував комунальні послуги, знімав показання з електролічильника, розташованого у їхній квартирі, для сплати. Дані квитанції підтверджують факт споживання електроенергією, тобто факт мешкання в приміщенні, а також спростовують свідчення ОСОБА_17, ОСОБА_11, що квартира № 20-а була опечатана тривалий час після смерті бабусі ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що мають право на мешкання в АДРЕСА_1 тому як вселились в квартиру як члени сім”ї ОСОБА_7, виконували усі обов’язки наймача, ніколи не були відсутніми більше шести місяців без поважної причини. В теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходять навчання в Інституті правової та економічної допомоги, відсутні з поважної причини. За період їхньої тимчасової відсутності Ізмаїльська міська рада не зверталася до суду з позовом про втрату права на проживання.
Знаходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на денній формі навчання в Московському інституті юриспруденції на час звернення Ізмаїльської міської ради до суду підтверджені довідками ректора вказаного навчального закладу від 19 квітня 2007 року, до наступного часу продовження вказаними особами навчання не спростоване. Довідка про проходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 навчання в Московському інституті юриспруденції ніким не спростована.
Що також унеможливлює визнання їх такими, що втратили право на житло на протязі навчання.
Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на законних підставах користуються спірним жилим приміщенням. Судова колегія вважає їх позовні вимоги законними та обгрунтованими.
У той же час, судова колегія вважає не доведеними та не відповідними закону позовні вимоги Ізмаїльської міської ради за участю прокурора в її інтересах, а також третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «УДП» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втративши ми право на житло.
В резолютивній частині рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 листопада 2009 року зазначено: зустрічний позов Ізмаїльської міської ради за участю прокурора в її інтересах, а також третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «УДП» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втративши ми право на житло задовольнити.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ВАТ «УДП» були третіми особами без самостійних вимог, та які-небудь зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були ними пред’явлені, як і не пред’являлись позовні вимоги Дунайською транспортною прокуратурою.
Судом був залучений до участі у справі прокурор Дунайської транспортної прокуратури.
Однак не зрозуміло, яке відношення має Дунайська транспортна прокуратура до спорів, пов’язаним з комунальною власністю Ізмаїльської міської ради, яка знаходиться на території міста ОСОБА_13, участь у справі Дунайської транспортної прокуратури її представник не обґрунтував. Згідно зі ст. 45 п. 2 ЦПК України, прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави. В даній цивільній справі було прийняте рішення про представництво прокуратурою інтересів Ізмаїльської міської ради, тоді як до майна міської громади, тобто комунальної власності, транспортний прокурор не має ніякого відношення.
Позивач не уточнив в який період ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відсутні на спірній жилої площі, тривалість цього періоду та причини відсутності.
Ізмаїльською міською радою були надані акти від 11.09.2007р., від 03.10.2007р., 02.11.2007р. по обстеженню гуртожитка по вул. Радянської Міліції 23а в м. Ізмаїлі, котрі, як вона вважає, є доказом відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі більше, ніж шість місяців. Однак, ці акти можуть підтвердити лише той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було в гуртожитку саме на момент здійснення перевірки, тобто 11.09.2007р., 03.10.2007р., 02.11.2007р.
Вказані акти викликають сумнів. А як пояснили у апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони вважають, що ці акти були складені не в ті дні, котрі вказані, а після подачі ними позову до суду в жовтні 2007р., тому як Ізмаїльська міська рада подала позов про визнання втративши ми право на проживання у грудні 2007р., тобто дізнавшись про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали позов.
Судова колегія також критично відноситься до вказаних актів, оскільки вони однакового змісту і підписані тільки представниками позивача. Тому вважає їх неналежними доказами того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали в гуртожитку більше шести місяців.
За поясненням апелянтів, у жовтні 2007р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходились за місцем свого мешкання, що підтверджується паспортом ОСОБА_2 – у жовтні 2007р. їй була здійснена вклейка фотографії за досягненням віку. Також в актах немає пояснення того, з якої причини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відсутніми, звідки був зроблений висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у гуртожитку більше шести місяців.
ОСОБА_18 спірних приміщень було здійснено з порушенням закону, оскільки на даній жилої площі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і на час розподілу 14.01.2008р. вони не були визнані втратившими право користування нею. Постанова адміністрації ВАТ «УДП» та профкому у 2008 році не має правового значення для вирішення даної справи у суді.
Враховуючи, що судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права погодитися з постановленим рішенням не можна, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у
позові Ізмаїльської міської ради за участю прокурора в її інтересах, а також третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ВАТ «УДП» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втративши ми право на житло та задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради та виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання укладання договору найму.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-319 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12 листопада 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Задовольнити позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради та виконкому Ізмаїльської міської ради.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право користування жилим приміщенням за адресою квартири №20 будинку “23-а по вул.Радянської міліції м.Ізмаїла Одеської області.
Зобов’язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради укласти з ОСОБА_2 договір найма на вказану жилую площу.
У позові Ізмаїльської міської ради з участю прокурора в її інтересах, а також третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_9, ВАТ «УДП» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившими право на житлове приміщення – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Косогор Г.О.
Судді : Ісаєва Н.В.
Ткачук О.О.