АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
24 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Прієшкіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 02 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,
встановила:
Позивач звернулась до Кілійського районного суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди – витрат на лікування в сумі 2256 грн., а також моральної шкоди в сумі 25000 грн.
В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги, відмовившись від стягнення матеріальної шкоди. Вимоги в частині стягнення моральної шкоди підтримала та пояснила, що 12 грудня 2005 року, в 17 годин 20 хвилин, відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 держ. № НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Леніна м. Кілія Одеської області, внаслідок порушення Правил безпеки дорожнього руху, скоїв наїзд на неї, внаслідок чого їй були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Внаслідок тілесних ушкоджень вона тривалий час була змушена лікуватися як на стаціонарному лікуванні, так і амбулаторно, в тому числі з 30.12.2005 року по 20.01.2006 року, з 14.02.2006 року по 28.02.2006 року, з 10.04.2006 року по 25.04.2006 року, з 07.12.2006 року по 15.12.2006 року, з 09.09.2008 року по 20.09.2008 року, з 10.09.2009 року по 26.09.2009 року. Не заперечує, що відповідач в грудні 2005 року сплатив їй 5000 грн. на витрати, які вона повинна була понести, в тому числі і на проведення операції. Ці гроші вона повністю витратила на лікування, і ця сума тільки частково відшкодувала матеріальну шкоду. Пояснювала, що 2256 грн. витрат на лікування за весь час до розгляду справи залишилась невідшкодованою. Про отримання грошей на лікування позивач видала відповідачу розписку. Питання відшкодування моральної шкоди ними не обговорювалось.
Представник відповідача, не заперечуючи, що діями відповідача заподіяно як матеріальну, так і моральну шкоду, з позовом не згоден, вважаючи, що невизначеність розміру матеріальної шкоди не дозволяє визначити, в якій частині вона відшкодована за рахунок 5000 грн., переданих позивачу, і таким чином визначити частку цих грошей, які нібито передано в рахунок моральної шкоди. В той же час вважає вимогу про відшкодування моральної шкоди безпідставною, посилаючись на те, що в розписці про отримання 5000 грн. позивач зазначила, що претензій до відповідача вона не має.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 02 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7000 (сім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди.
_________________________________________________________________________
Справа №22ц–1154/2010 р. Головуючий 1- ої інстанції
Тюмін О.Г.
Категорія: 30 Доповідач: Косогор Г.О.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно постанови Кілійського районного суду від 05.09.2008 року, ухваленому в кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, на підставі ст. 45 КК України його звільнено від кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито. У постанові встановлено, що 12.12.2005 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21099 держ. № НОМЕР_1, проїжджаючи по вул. Леніна в м. Кілія, порушив вимоги п. 1.3; 2.3 «б»; 12.1; 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на велосипедиста, ОСОБА_2, під час якого їй були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Згідно інформації Кілійської центральної лікарні, листків тимчасової непрацездатності, довідок, позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні з 12.12.2005 року по 21.12.2005 року у Чілійській ЦРЛ, та з 22.12 по 29.12.2005 року у м. Одесі у військовому госпіталі, де їй було проведено операцію, після чого знаходилась на амбулаторному лікуванні з 30.12.2005 року по 20.01.2006 року, з 14.02.2006 року по 28.02.2006 року, з 10.04.2006 року по 25.04.2006 року, з 07.12.2006 року по 15.12.2006 року, з 09.09.2008 року по 20.09.2008 року, з 10.09.2009 року по 26.09.2009 року.
Сторонами не заперечується та підтверджується розпискою факт того, що в перші дні після заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, до її переведення до військового шпиталю, відповідач передав їй 5000 гривень на лікування.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з урахування обставин справи, характера неправомірних дій відповідача, який вчинив необережний злочин, характера та глибини моральних страждань позивача, викликаних як самим заподіянням тілесних ушкоджень, так і періодичним лікуванням у подальшому, факту передачі відповідачем 5000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Судова колегія вважає безпідставними твердження представника відповідача, що згідно розписки, відповідач після отримання 5000 грн. зазначала, що не має претензій до відповідача, тобто і в частині відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з тексту розписки, позивачу передані гроші в сумі, еквівалентній 5000 грн. із зазначенням «на лікування». Сторонами не заперечується, що ця сума визначалась необхідністю поїздки позивача до м. Одеси для проведення операції, тобто в ситуації, коли розмір фактичних витрат на лікування ще не був відомий, тому судова колегія вважає, що речення в розписці «претензій не маю» не визначає, що позивач відмовилась від права на відшкодування як матеріальної шкоди, яка може виникнути у майбутньому (продовження лікування), так і від права на відшкодування моральної шкоди.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.3, 4 цієї ж статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є
підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимога розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Ч.2 ст.1167 ЦК України - моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307,308,313, п. 1 ст. 314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 02 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис) Косогор Г.О.
Судді: (підписи) Ісаєва Н.В.
Ткачук О.О.
«З оригіналом згідно»
Суддя ______________________ (Г.О.Косогор)