АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
16 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Прієшкіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2009 року по справі за позовом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи : виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва,
встановила:
Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у травні 2007 року звернулось до суду з позовом, згідно якого, після уточнення у листопаді 2008 року позовних вимог, просило зобов’язати відповідача, ОСОБА_1, за власний рахунок здійснити перебудову належного йому будинку АДРЕСА_1 та привести його у попередній стан згідно технічної документації, зареєстрованої в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», та знести самочинно збудовані гаражі. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником 37/50 частин житлового будинку з господарчими спорудами за АДРЕСА_1, який складався на той час з одноповерхового кам’яного житлового будинку, позначеного по плану під літ. «А», загальною площею 63,9 кв.м., - на підставі договору купівлі-продажу. В порушення норм та правил будівництва, без відповідної проектної документації та узгоджень зі службами міста, суміжними землекористувачами і співвласниками, відповідач в період з 1997 року по цей час здійснив реконструкцію житлового будинку, підсобного приміщення, виконав прибудови житлової кімнати. Також ним було побудовано кам’яні гаражі літ. «Т», «Х» та літню кухню під літ. «Ш».
В процесі розгляду даної цивільної справи у суді першої інстанції, до участі у справі в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_2 – дружина відповідача та співвласник нерухомого майна, а також, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, - співвласники домоволодіння, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2009 року позов Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи : виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про знесення самочинних споруд – задоволено в повному обсязі.
________________________________________________________________________________________
Справа № 22ц-4712/2009 Головуючий 1- ої інстанції
Шепітко І.Г.
Категорія: 6 Доповідач : Косогор Г.О.
Зобов’язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову належного їм будинку АДРЕСА_1 та привести його у попередній стан згідно технічної документації, зареєстрованої в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» та знести самочинно збудовані гаражі.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку в рівних частках на користь Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради судові витрати у розмірі 07 гривень 50 копійок, тобто по 03 гривні 75 копійок з кожного.
Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку в рівних частках на користь держави судовий збір у розмірі 08 гривень 50 копійок, тобто по 04 гривні 25 копійок з кожного.
На зазначене рішення суду від 18 травня 2009 року була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до того ж суду у іншому складі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити .
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та сторони по справі цього не заперечують, що згідно договору купівлі-продажу від 30.09.1976 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 1-9078, позивач по справі, ОСОБА_1 придбав, а ОСОБА_5 продала 37/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який складався з одноповерхового кам’яного житлового будинку з господарськими спорудами, житловою площею 40,6 кв.м. При цьому право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване в КП ОМБТІ та РОН 08.10.1976 року.
Відповідач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі зі співвідповідачкою ОСОБА_2 з 27.09.1975 року, тому, згідно норм сімейного законодавства, яке діяло на той час, та не змінене в цій частині на теперішній час, спірне домоволодіння належить їм на праві спільної сумісної власності.
13/50 частки (квартира 32) спірного домоволодіння належить на праві власності третім особам по справі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Таким чином, домоволодіння АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності відповідачів (37/50 частки) та третіх осіб – ОСОБА_4, ОСОБА_3 (13/50 частки).
Частина житлового будинку, яка зареєстрована за ОСОБА_1, позначеного під літ. «А», була самовільно реконструйована відповідачами, а саме: прибудовано житлову кімнату літ. «а3», реконструйовано веранду під літ. «а1» та після проведеної реконструкції загальна площа літ. «А» (кімн. 1) складає 68,2 кв.м.
Також відповідачами було здійснено самочинне будівництво житлового будинку під літ. «Е» загальною площею 134,3 кв.м. та господарчих споруд: гаражів, які позначені по плану під літ. «М, Т, Х» та літньої кухні під літ. «Ш».
При цьому у фактичному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 знаходиться 1012 кв.м. земельної ділянки, з них у законному володінні згідно рішення виконкому Ленінської райради № 574 від 11.07.1958 року – 535 кв.м., тобто розмір самовільно займаної позивачами земельної ділянки складає 477 кв.м.
Отже, при здійсненні будівництва відповідачі вийшли за межі земельної ділянки, що знаходиться у їх користуванні, чим порушили вимоги ЗК України та право власності територіальної громади м. Одеси на вказану земельну ділянку.
Крім того, зазначене будівництво було розпочато без відповідної згоди співвласників спірного домоволодіння, - третіх осіб по справі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, погодженого проекту реконструкції та будівництва, що також є порушенням вимог діючого законодавства України щодо містобудівної діяльності.
Треті особи, ОСОБА_4, ОСОБА_3, є власниками земельної ділянки загальною площею 0,0527 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. 32 Лінія, 16 та суміжними землекористувачами, і як співвласники спірного домоволодіння та суміжні землекористувачі, заперечують проти введення спірного домоволодіння до експлуатації, посилаючись на порушення позивачами існуючих норм та правил при проведенні будівництва та реконструкції спірного домоволодіння.
Згідно ч.2 ст. 318 ЦК України, усі суб’єкти права власності є рівними перед законом.
Частина 5 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадянам, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації.
Згідно до вимог ст. 356 ЦПК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частина 1 ст. 358 ЦК України визначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Стаття 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до вимог ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року за № 2780-12, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів згідно вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови. Пунктом 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року за № 2780-12, містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування території.
Стаття 22 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року за № 2780-12 визначає, що забудова земельних ділянок, що надається для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було відомо про судове засідання, призначене на 18.05.2009 року, час та місце його проведення, не знаходить свого підтвердження: на арк. справи № 215, 216 вказано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були належним чином сповіщені про розгляд справи вже 06 квітня 2009 року.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи .
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307,308,313, п. 1 ст. 314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 травня 2009 року залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції .
Головуючий : Косогор Г.О.
Судді : Ісаєва Н.В.
Ткачук О.О.