Справа №2-1320/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2009 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі ВО ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго" є обласним теплопостачальним підприємством. До складу підприємства входить 25 виробничих одиниць, у тому числі Виробнича одиниця Димитровтепломережа», основною діяльністю якої є виробництво теплової енергії та надання її споживачам. Здійснюючи свою діяльність ВО «Димитровтепломережа» у період з 1 жовтня 2004 року до 1 червня 2009 року надала теплову енергію відповідачам у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, яку вони спожили, але плату за використану теплову енергію у повному обсязі не вносили, у зв’язку з чим виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у наведений період в сумі 5078 гривень 15 копійок. Суму поточної заборгованості, витрати від інфляційних процесів в сумі 2014 гривень 30 копійок та 3% річних в сумі 348 гривень 43 копійки просили стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача, а також стягнути понесені позивачем витрати, пов’язані із оплатою інформаційно-технічного забезпечення справи в сумі 250 гривень.

Відповідачі до судового засідання не з’явилися, про день і час розгляду судом справи по суті повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило (а.с. 26-27) .

Представник позивача до суду не з’явилась, надала суду клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягає, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку (а.с. 28) .

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з’явилися до суду.

Судом встановлено, що квартира номер АДРЕСА_1 області на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Димитровською державною нотаріальною конторою від 08 вересня 1997 року належить відповідачу у справі ОСОБА_1, ці дані підтверджені повідомленням Бюро технічної інвентаризації в місті Димитров (а.с. 13) .

Відповідно до Статуту Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» метою діяльності Підприємства є надання комунальних платних послуг щодо забезпечення постачання теплової енергії пари та гарячої води споживачам (підприємствам, установам, організаціям та населенню області) на підставі укладених договорів, задоволення потреб ринку у виконанні висококваліфікованих послуг (роботах, продукції) власного виробництва. До складу Підприємства у вигляді структурних підрозділів входять 25 теплопостачальних виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи, у тому числі «Димитровтепломережа» (а.с. 17-20) .

Між сторонами у справі існують фактичні договірні відносини з надання і отримання послуги у вигляді теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку N НОМЕР_1 (а.с. 16) .

Згідно із розрахунком позивача за період з 1 жовтня 2004 року до 1 червня 2009 року з урахуванням здійсненої відповідачами оплати, заборгованість відповідачів за надану теплову енергію становить 5078 гривень 15 копійок, інфляційні збитки - 2014 гривень 30 копійок, сума 3% річних - 348 гривні 63 копійок (а.с. 15) .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За умовами частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов’язує. Відповідно до статті 156 Житлового кодексу України, Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1992 року № 572, в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 24 січня 2006 року № 45, власник квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», всі власники квартир зобов’язані приймати участь в загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно зі своєю долею у майні будинку.

Відповідно до вимог статей 156,160 Житлового кодексу України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири та несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями.

Відповідно до статті 162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Послуги з централізованого опалення на підставі пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» віднесені до житлово-комунальних послуг, які споживач відповідно до пункту п’ятого частини третьої статті 20 цього закону зобов’язаний оплачувати у строки, встановлені договором або законом. Розрахунковим періодом для оплати послуг згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Обставин про ненадання чи неякісне надання відповідачам послуг судом не встановлено, тому суд вважає, що відповідачі в односторонньому порядку порушили умови договору, який фактично з ними був укладений згідно відкритого особового рахунку відповідно до якого їм надавалась послуга з надання теплової енергії.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України не допускається, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання, тому солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за теплопостачання за період з 1 жовтня 2004 року до 1 червня 2009 року в сумі 5585 гривень 69 копійок.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми в порядку статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Тарифна політика у житлово-комунальному господарстві здійснюється, на підставі чинного законодавства, основу правового регулювання якого складають Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги надано органам місцевого самоврядування. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг визначає Кабінет Міністрів України.

Судом встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на договорі, предметом якого є надання комунальних послуг населенню. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також права та обов’язки сторін визначаються спеціальним Законом від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», норми якого не містять санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання. Не містить їх і Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року № 554-IV. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємством на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Законом України від 13 листопада 1996 року «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», чинного і на теперішній час, у зв’язку з невиконанням державою зобов’язання по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населення тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 10 січня 2002 року з наступними змінами та доповненнями регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, суб’єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи підприємницької діяльності, тобто на сферу житлово-комунальних послуг, де платником є фізична особа, він не поширюється.

Таким чином, на думку суду, положення статті 625 Цивільного кодексу України на правовідносини, які виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання з оплатою населенням комунальних послуг, не поширюється. Тому вимоги позивача щодо нарахування та стягнення з відповідачів втрат від інфляційних процесів та 3% річних, які по суті є платою за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, задоволенню не підлягають.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Клопотання про застосування строку позовної давності від сторін не надходило.

В силу статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню в солідарному порядкусудовий збір в сумі 51 гривня, оскільки при подачі позову, позивач був звільнений від сплати судового збору (а.с. 12), а на користь позивача витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 250 гривень (а.с. 2-10) .

На підставі ст. 160,162 ЖК України, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, ст. 525,526,625 ЦК, керуючись ст. ст. 3,10,11,57,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі ВО ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" заборгованість за надану теплову енергію за період з 1 жовтня 2004 року до 1 червня 2009 року в розмірі 5078 (п’ять тисяч сімдесят вісім) гривень 15 копійок, кошти за теплову енергію перерахувати на розрахунковий рахунок № 26005111798 в ДОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805, ЗКПО 26221744.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на розрахунковий рахунок № 26001301767169 у філії Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області м. Донецька, МФО 334635, ЗКПО 25952931 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 (двісті п’ятдесят) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок № 31414537700034, утримувач: місцевий бюджет міста Димитров, код 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686500 судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.