ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 р. Справа № 2-а-2153/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача : Сидоров О.В. - представник на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області
про: скасування рішення про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) подано позов до Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0206392800-21 від 12.03.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт, в якому зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 здійснено продаж сигарет поштучно, що є порушенням вимог чинного законодавства і тягне за собою застосування штрафу. Проте, з такими висновками позивач не погоджується, оскільки фактично поштучно здійснювався продаж сигар, на підтвердження чого надано сертифікат, в якому й зазначено: тютюнові вироби "Blackstone Cherri" відповідають вимогам ГОСТу 8699-76 та є сигарами. Продаж поштучно сигар не заборонено, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив в його задоволені відмовити обґрунтовуючи свою позицію, зокрема, тим, що згідно чинного ГОСТу сигари виробляються з відібраних листків сигарних сортів тютюну та отримані шляхом обгортання начинки в підлист з наступною закруткою в покривний лист. Тобто виробництво сигар з фільтром ГОСТом не передбачено. Крім того, ГОСТом визначені умови пакування сигар в упаковках по 2, 5, 10 та 25 шт. Пакування по 20 штук нормативним документом не передбачено. Відповідно до статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 №92, Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари складається виробниками або імпортерами таких підакцизних товарів та подається ними відповідно до Державної податкової адміністрації України або до Державної митної служби України у формі затвердженій спільним наказом ДПА України та Держмитслужби України від 21.11.2003 №551/786. В деклараціях, які подані імпортером "Меркурій Трейд", та набрали чинність в лютому та вересні 2008 року, торгівельна марка сигарет "Black Stone Cherri" класифікується згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, як сигарети з фільтром. Отже, висновки перевіряючих є вірними, а тому штраф застосовано правомірно.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24 лютого 2010 року на підставі направлення № 41 від 24.02.2010 року інспекторами РУ Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку магазину №10, що розташований за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, м. Ладижин, вул. Піонерська, 23 та належить позивачу, з питань додержання останнім вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт № 00114/02/32/2-2375417850 (далі – акт перевірки), яким зафіксовано наступне: "в магазині перевіряючими було закуплено 2 цигарки "Black Stone Cherri" дата виробництва 05.11.2007 марковано МАЗ ТІ 08/4 514478 на пачці з, якої продано цигарки по ціні 1,25 грн. за 1 штуку (цигарку). Розрахунок проведено (розрахункову операцію) без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 2,50 грн., відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано. Таким чином перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами поштучно в порушення вимог ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", із змінами та доповненнями. Також порушено вимоги п.п. 1,2 13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями."
В подальшому Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області прийнято рішення №0206392800-21 від 12.03.2010 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6800 грн., на підставі абзацу 9 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно сертифікату відповідності серії ВВ № 229398 зареєстрований в реєстрі за № UA1.034.Х001783-10, термін дії з 09.02.2010 року по 09.02.2011 року та додатку на нього серії ГЕ № 430841 тютюновий виріб BLACKSTONE LC CHERRI є сигарами.
Як встановлено в судовому засіданні перевіряючими 24.02.2010 року в магазині, що належить позивачу, було придбано в роздріб 2 шт. виробу з тютюну (цигарки "Black Stone Cherri").
При цьому, як підтверджено представником відповідача, при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, оглядався сертифікат якості наданий підприємцем, однак не був взятий до уваги, оскільки тютюнові вироби, що були об’єктом перевірки та зазначені в останньому не відповідають ГОСТу, а тому проданий товар є сигаретами, а не сигарами.
На підтвердження такої позиції суду надано лист Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України № 2277/32-0317 від 23.04.2010 року, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до чинного ГОСТу 8699-76 Технические условия "Сигары" сигари виробляються з відібраних листків сигарних сортів тютюну та отримані шляхом обгортання начинки в підлист з наступною закруткою в покровний лист. Тобто, виробництво сигар з фільтром ГОСТом 8699 не передбачено. Поряд з цим, пунктом 4 ГОСТу 8699 визначені умови пакування сигар, а саме, сигари випускаються в упаковках по 2, 5, 10 та 25 штук. Пакування сигар по 20 штук нормативним документом не передбачено.
В зв’язку з чим, перевіряючі дійшли висновку про продаж позивачем поштучно саме сигарет, а не сигар, що є порушенням вимог чинного законодавства, за яке і застосовується штраф.
Проте з такою позицією відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.
По – перше, на підтвердження своїх доводів, як зазначено вище, відповідач посилається на лист РУ ДКВОСАНТВ ДПА України №2277/32-0317 від 23.04.2010 року, тоді як перевірка проводилась 24.02.2010 року. Отже, посилання на інформацію/роз’яснення, яке було надано після перевірки є безпідставним.
По – друге, згідно пунктів 8, 9 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами" № 218 від 24.07.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 року за № 679/6967, тютюнові вироби, що надходять до продажу, повинні бути з відповідними документами, наявність яких передбачена законодавством. Тютюнові вироби підлягають обов'язковій сертифікації в порядку та у строки, визначені законодавством України. Роздрібна торгівля тютюновими виробами здійснюється за наявності в документах, згідно з якими вони надійшли, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Статтею 14 вказаного Декрету законодавець визначив, що державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування та яким, відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2003 року № 225/2003 є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Саме Держспоживстандарт України, згідно пунктів 4, 5 Положення "Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики" відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління якістю здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства у сфері регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та має право в разі невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері.
З аналізу наведеного вбачається, що саме Держспоживстандарт визначає відповідність продукції (товару) стандартам та видає відповідні сертифікати.
На підставі викладеного суд вважає, що відповідач за відсутності передбаченої законом для нього компетенції та перейнявши повноваження іншого органу безпідставно дійшов висновку про те, що перевірений товар, на який видано сертифікат не відповідає вимогам ГОСТу та, відповідно, що проданий товар є сигаретами, а не сигарами, як то зазначено на пачці.
Водночас, як встановлено в ході судового розгляду справи, перевіряємий товар був маркований, а згідно положень частини 2 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.
Разом з тим, не можуть братись до уваги й твердження представника відповідача про те, що сигар з фільтром немає, оскільки, згідно Міжнародної класифікації промислових зразків, в класі 27 "тютюнові вироби і приналежності для паління" зазначено: 27-01 Кінчики сигар з фільтром К0381.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що продаж тютюнових виробів здійснювався на підставі документів (в т.р. сертифікату), у яких зазначено вид товару (сигари). На думку суду, суб’єкт господарювання робити висновки про відповідність придбаного товару ГОСТу чи про невідповідність товару отриманим документам не може за відсутності необхідних знань, компетенції, повноважень та необхідності в такому.
Слід також зауважити, що у зазначеній в оскаржуваному рішенні нормі, штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому штраф за порушення суб’єктом господарювання положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначається як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України, яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
При вирішенні питання про застосування адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності суб’єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 17 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Сертифікат відповідності та відповідні написи на пачці для суб’єкта господарювання, в даному випадку позивача, стали підставою вважати, що тютюнові вироби є саме сигарами.
Таким чином, із матеріалів справи та представлених відповідачем доказів не вбачається бездіяльності та протиправних дій позивача, його вини (у продажі поштучно тютюнових виробів), що є складовими господарського правопорушення; ним здійснені всі залежні від нього заходи та всі дії (зокрема, щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі та отримання сертифікату відповідності), по недопущенню господарського правопорушення.
Згідно вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд, зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення закону в жодному разі не може спричиняти несправедливих обмежень таких прав. Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом. І не тільки створеним нею законодавством, а й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду - природним правом, або природними правами кожної людини.
Згідно вимог ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки згідно ч.6 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР, дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку. Дана норма Закону є спеціальною, визначає строк звернення до адміністративного суду, який позивач пропустив.
Поряд з цим, суд зазначає про те, що п. 9 "Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, на п.13 якого також посилається відповідач обґрунтовуючи своє клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем визначеного ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій складається в трьох примірниках, один з яких залишається в органі, посадова особа якого прийняла це рішення; другий - у 3-денний строк після його прийняття надсилається суб'єкту підприємницької діяльності або видається його уповноваженому представникові під розписку; третій - надсилається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків для контролю за надходженням до державного бюджету суми сплаченого штрафу.
Враховуючи наведене, заявлене клопотання відповідача судом відхиляється, оскільки представником відповідача не надано доказів на підтвердження надіслання у визначений строк позивачу та одержання останнім оспорюваного рішення, а також доказів на обґрунтування причин видання саме 13 квітня 2010 року ОСОБА_1 під розписку, другого примірника рішення про застосування фінансових санкцій від 12.03.2010 року №0206392800-21, внаслідок чого суд позбавлений можливості достовірно визначити момент з якого ФОП ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а відтак і встановити момент спливу строку звернення до суду.
Натомість, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що предметом оскарження даного позову є рішення про застосування фінансових санкцій РУ Департаменту САТ ДПА у Вінницькій області від 12.03.2010 року №0206392800-21, однак через призму неправомірних дій суб’єкта владних повноважень. Тому в даному випадку для звернення до суду з позовом про оскарження рішення суб’єкта владних повноважень застосовується загальний строк звернення до адміністративного суду, який встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
"На підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення про застосування фінансових санкцій №0206392800-21 Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області у Вінницькій області від 12.03.2010 року та скасувати його.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3 грн.40 коп. судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 16.07.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна