УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №33-1280/2010
Категорія: ст. 124 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 за участю останнього, його захисника – адвоката ОСОБА_2, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 та захисника останнього – адвоката ОСОБА_4, на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2010 року,
встановила:
Цією постановою провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в діях останнього складу правопорушення, а копія матеріалів направлена до ВДАІ Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві для вирішення питання про складення адміністративного протоколу відносно водія ОСОБА_1
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3, 16.05.2010 року о 13 год. 30 хв., керуючи автомобілем Шкода д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві на просп. Корольова 14, на порушення вимог п.п. 10.1,10.3 ПДР, під час зміни напрямку руху та перестроюванні не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем Фіат д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, що рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Однак, суд першої інстанції, розглядаючи адміністративний матеріал щодо ОСОБА_3, не погодився з даним протоколом, оскільки прийшов до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрив.
Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, інший учасник ДТП – ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції від 15.06.2010 року є незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та винести нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом необґрунтовано закрито провадження щодо ОСОБА_3, бо при винесенні постанови були порушені вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.
Крім того, апелянт стверджує про порушення його прав, бо не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що свідки судом першої інстанції не допитувалися, і не було надано оцінки даним постанови органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.05.2010 року, якою встановлюється вина водія ОСОБА_3
На переконання ОСОБА_1, висновок експерта Коцевольського І.О. від 31.05.2010 року, на який тільки й послався суддя у постанові, не є об’єктивним.
Заслухавши ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 та захисника останнього – адвоката ОСОБА_4, пояснення свідка ОСОБА_6 та експерта Зелінського В.Л, дослідивши матеріали справи, зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зміст постанови судді, ухваленої при розгляді адміністративної справи, повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП, згідно до яких у ній, зокрема повинні бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначені мотиви відхилення інших доказів.
Ці вимоги закону суддею проігноровані.
Більш того, суддею допущені суперечності, бо зазначивши у постанові обставини вчинення правопорушення, суддя встановив, що ОСОБА_3 допустив порушення п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху.
Поряд з цим, справу провадженням закрив за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, пославшись на висновок спеціаліста про те, що в діях того ним не встановлено невиконання вимог цих правил.
Крім того, у постанові мотиви відхилення інших доказів не зазначені.
За таких обставин, постанову суду не можна визнати законною і вона підлягає безумовному скасуванню.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи повинно бути з’ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч зазначеним вимогам закону, а також вимог ст.ст. 251, 252, КУпАП, суддею при розгляді справи не вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів, з'ясування обставин, які мають суттєве значення для прийняття законного і правильного рішення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу, та наполягав на своїх поясненнях, наданих інспектору після дорожньої пригоди, в яких зазначав про раптовий виїзд з правої сторони на його крайню ліву смугу руху автомобіля Шкода, який рухався до його автомобіля майже перпендикулярно (а.с. 5).
Такі ж пояснення надавала і свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні, які є аналогічними із її первинними показаннями, наданими працівнику міліції 16.05.2010 року (а.с. 7), та які узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_8 (а.с.4).
Однак, юридичної оцінки показанням очевидців пригоди суддею місцевого суду надано не було, та не наведено мотивів відхилення їхніх пояснень у постанові суду, що свідчить про спрощений підхід до судового розгляду справи.
Слід погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що за таких обставин, коли без його допиту суддею вирішується питання про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, порушені його права як потерпілого, передбачені ст. 269 КУпАП, зокрема заявляти клопотання та надавати пояснення.
Разом з тим, в апеляційній інстанції, дослідивши докази, що містяться у справі, а також нові докази, надані сторонами, вважаю, що висновок судді про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів у цій дорожній аварії, не є правильним, бо спростовується об’єктивними доказами у справі, а тому вбачаю підстави для ухвалення нової постанови.
Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що на просп. Корольова він виїжджав із двору будинку №12-Г, і рухався із швидкістю 60 км/год., та завчасно перестроївся у відповідності до вимог ПДР у крайню ліву смугу руху, бо мав намір заїхати у бокові гаражі автостоянки, що розташовані навпроти місця зіткнення, зменшивши швидкість приблизно до 20 км/год., і вже майже виконавши маневр повороту, відчув сильний удар в задню ліву частину свого автомобілю.
На його переконання, аварія сталася тому, що водій ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, не забезпечивши вимоги щодо дотримання безпечної дистанції.
Однак, такі пояснення ОСОБА_3 є безпідставними і суперечливими, бо конкретно на такі обставини останній не посилався після дорожньої пригоди.
Як убачається з його ж письмових пояснень інспектору, він зазначав, що мав намір виконати тільки розворот (а.с. 6 на звороті).
Проте, за схемою дорожньої пригоди, на такому напрямку руху, як стверджує ОСОБА_3, в’їзд на автостоянку відсутній.
Крім того, такі його пояснення суперечать показанням свідка ОСОБА_8., який зазначав, що автомобіль Фіат рухався у крайній лівій смузі руху, і зненацька, саме з крайньої правої смуги руху автомобіль Шкода намагався перетнути проспект Корольова безпосередньо перед автомобілем Фіат. При цьому свідок, також стверджує, що він рухався у середній смузі дороги за автомобілем Фіат, тому чітко бачив обставини цієї аварії.
Показання свідка ОСОБА_8 є об’єктивними, бо узгоджуються з показаннями ОСОБА_1, а також висновком експерта Зелінського В.Л., згідно до якого автомобіль Фіат під керуванням ОСОБА_1 рухався в крайній лівій смузі руху в прямолінійному напрямку, а автомобіль «Шкода» під керуванням ОСОБА_3 здійснював перестроювання з правої смуги руху в крайню ліву смугу з метою виконання розвороту, що фактично й підтвердив останній.
Як зазначив експерт, у такому випадку відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
У разі перестроювання, згідно до п. 10.3 ПДР, водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Крім того, згідно до п. 10.4 ПДР, перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку.
Проте зазначені вимоги Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 проігноровані.
Висновок експерта про те, що за встановлених обставин, в яких виникла дорожня аварія, дії ОСОБА_3 з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 10.1,10.3 і 10.4 Правил дорожнього руху, є об’єктивним.
Підстав піддавати сумніву такий висновок експерта, який він підтримав і у судовому засіданні апеляційної інстанції, не вбачаю, бо є повним, достатньо обґрунтованим і підтверджується іншими вказаними доказами у справі.
Що стосується тверджень ОСОБА_3 про незабезпечення водієм ОСОБА_1 безпечної дистанції, то вони не заслуговують на увагу, бо спростовуються об’єктивними доказами, зокрема наведеними поясненнями очевидців пригоди, а також висновком експерта в тій частині, що з урахуванням даних схеми дорожньої обстановки, а також із розрахунків, проведених ним із використанням спеціальних знань в області автотехніки, ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 шляхом застосування гальмування.
Разом з тим, висновок експерта Коцевольського І.О., на підставі якого справа відносно ОСОБА_3, закрита, не може бути визнаний повним, оскільки зазначені у ньому дані не ґрунтуються на матеріалах справи та містять суперечності.
Зокрема, за висновком експерта, що зроблений останнім шляхом транспортно-трасологічного дослідження зафіксованих на фотографіях механічних пошкоджень транспортних засобів після аварії, повздовжні осі цих автомобілів в момент первинного контакту були паралельні.
Проте, такі міркування експерта суперечать поясненням водія ОСОБА_3, який зазначав, що удар у ліву задню частину автомобіля він відчув, коли вже майже закінчив маневр розвороту.
Отже, ці його пояснення, як і пояснення очевидця дорожньої пригоди ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 раптово намагався здійснити маневр розвороту з крайньої правої смуги, прямо перед рухом у крайній лівій смузі автомобіля під керуванням ОСОБА_1, не знайшли свого відображення у дослідженні експерта.
За таких обставин, вважаю висновок експерта Коцевольського І.О. про те, що ОСОБА_1 неправильно вибрав дистанцію, або при правильно вибраній дистанції несвоєчасно загальмував, тобто об’єктивно був спроможний виявити небезпеку для руху, таким, що не заслуговує на увагу, бо є упередженим.
Отже, аналізуючи викладені докази, суд приходить до висновку, що дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у прямому причинному зв’язку саме з порушенням ОСОБА_3 п.п. 10.1, 10.3 ПДР, що і було правильно зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Твердження ж ОСОБА_3 про дотримання ним вимог вказаних Правил дорожнього руху, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Тому, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_3, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а також ставлення останнього до скоєного, тому вважаю за необхідне призначити йому стягнення у виді максимального розміру штрафу, передбаченого санкцією вказаної статті.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2010 року відносно ОСОБА_3 скасувати, та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 гривень.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Н.О. Бєлан