Справа № 22ц-2068/2010 Головуючий у 1інст. – Шитченко Н.В.
Доповідач – Губар В.С..
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі
з участю Рачовій І.І.
Позивача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, третьої особи ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_12, ОСОБА_11 про визнання недійсним договору завдатку та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Чернігівського районного суду від 23 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір завдатку без номера від 27.06.2009 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та стягнуто з ОСОБА_11 на користь позивача 23000 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить рішення суду змінити та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено в стягненні з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 та ст. 1214 ЦК України, оскільки кошти, отримані ОСОБА_11 за договором завдатку, зберігались в неї без правової підстави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_11 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2010 року та відмовити ОСОБА_10 у позові. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона діяла за дорученням і в інтересах ОСОБА_12 для продажу ОСОБА_6 належного останній будинку. З позивачем були усні домовленості, відповідно до яких отримані нею, ОСОБА_11, 23000 гривень витрачені за згодою позивача на оформлення документів на будинок та на виконання тих ремонтних робіт, які забажав позивач.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2009 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали договір завдатку без номера, відповідно до якого позивач передав відповідачці 23000 грн. в рахунок придбання в майбутньому будинку за адресою: АДРЕСА_1
При укладені даного договору ОСОБА_11 виступала від імені ОСОБА_12, яка являлась власницею будинку та мала намір його продати. Повноваження ОСОБА_11 щодо укладення договору підтверджується, як вона стверджує, довіреністю, посвідченою 1 лютого 2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстраційним номером 613.
Отримані від позивача 23000 гривень ОСОБА_11 використала для оформлення відповідної документації та проведення певних ремонтних робіт, проте, договір купівлі-продажу даного будинку в подальшому укладений не був.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним договір завдатку, підписаний ОСОБА_11, оскільки ОСОБА_12 не надавала ОСОБА_11 право укладати договір завдатку від 27.06.2009 року від імені ОСОБА_12 та отримувати за ОСОБА_12 гроші від ОСОБА_6 у сумі 23000 гривень і витрачати отримані гроші на ремонт будинку по АДРЕСА_1. Довіреність від 01.02.2008 року жодним чином не наділяє ОСОБА_11 повноваженнями на вчинення вищевказаних дій щодо підписання договору та отримання від позивача грошей і витрату цих грошей на ремонт будинку, а доводи ОСОБА_11 на наявність таких повноважень є лише її припущеннями, які не можуть бути покладені в основу рішення суду. (а.с.6,31).
Окрім того, на момент підписання ОСОБА_11 вищевказаного договору завдатку, право власності ОСОБА_12 на будинок, по АДРЕСА_1 жодним чином не було підтверджено, оскільки витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно був виданий ОСОБА_12 лише 09.07.2009 року, а тому для укладання вищевказаного договору завдатку станом на 27.06.2009 року були відсутні будь-які правові підстави.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 стороною договору не являлась, а виконувала лише посередницькі функції, а в силу ч.2 ст. 237 ЦК України така особа не є представником. Отже, враховуючи наведене, суд, керуючись ст. 215 ЦК України визнав даний договір завдатку недійсним, оскільки його зміст не відповідає вимогам цивільного законодавства щодо зобов”язальних та представницьких відносин, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд відхиляє як безпідставні твердження апелянта ОСОБА_11 про те, що вона правомірно діяла від імені ОСОБА_12 і в інтересах останньої. Доводи апелянта про те, що договір про завдаток створив юридичні наслідки для позивача не відповідають вимогам ст.215,ч.ч.1-3,5, 6 ст. 203, 570 та ч.2 ст.237 ЦК України, і відмова ОСОБА_6 від купівлі будинку не може мати для ОСОБА_6 ніяких правових санкцій у вигляді залишення у ОСОБА_11 отриманих від нього 23000 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_11 не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_11 інфляційних збитків та 3 % річних на підставі ст.ст. 1214, 536 ЦК України, суд зазначив, що договором завдатку дані санкції передбачені не були. З положень Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” вбачається, що проценти є різновидом отримання прибутку і фінансовою послугою. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб”єктами підприємницької діяльності. В інших випадках стягнення процентів за користування чужими грошовими не допускається.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про необґрунтовану відмову в задоволенні позову в даній частині не дають підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Сукупність досліджених доказів, наявних у справі, приводить апеляційний суд до переконання, що висновки суду відповідають обставинам справи, оскаржуване сторонами рішення є законним і обґрунтованим, а отже апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_11 мають біти відхилені.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317.319 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду від 23 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду від 23 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :