У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року липня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Яковенко Л.Г.

суддів Синельщікової О.В.

Терент’євої Н.М.

при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_5, заінтересовані особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» про встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2010 року заяву ОСОБА_5, заінтересовані особи – ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду за підстав частини 6 статті 235 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявниці роз’яснено право подати позов на загальних підставах.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали суду і просить направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала незаконна і необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що під час розгляду справи в порядку окремого провадження з’ясувалося, що має місце спір про право, необґрунтований, спростовується матеріалами справи. Вважає, що судом не було прийнято до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають у квартирі з 1995 року і до теперішнього часу, і факт того, що вони зареєстровані у цій квартирі як за місцем проживання не відповідає дійсності. Також, посилається на те, що встановлення цього факту має для неї юридичні наслідки, і перешкоджає в реалізації її прав. Крім того, зазначає, що не встановлення факту не проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позбавляє її пільг та змушує платити комунальні послуги з урахуванням зареєстрованих осіб. Отже, вважає, що її заява про встановлення факту, що має юридичне значення,  повинна бути розглянута в порядку частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, заявницю, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги повинні розглядатися в позовному провадженні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням питання щодо закінчення провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Із матеріалів справи вбачається, що, звернувшись до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку статей 256-258 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_5 просила встановити факт не проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі АДРЕСА_1 Крим, починаючи з 1995 року. Просила визнати записи про реєстрацію ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в особовому рахунку № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 недійсними і зобов’язати Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» припинити їх реєстрацію.

Заява обґрунтована тим, що заінтересовані особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають у зазначеній квартирі з 1995 року, виїхали до Росії, але зберігають реєстрацію за вказаною адресою.

Відповідно до частини 6 статті 235 Цивільного процесуального кодексу України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у справі за вимогами ОСОБА_5 спору про право, тому що заявниця оспорює право ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на проживання у зазначеній квартирі, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, їх реєстрацію за зазначеною адресою як місцем постійного проживання, тобто між вказаними особами виник спір, що випливає із житлових та цивільних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.  

Судді:

Яковенко Л.Г.                                Синельщікова О.В.                     Терент’єва Н.М.